Гетерогенність ожиріння та основні патогенетичні чинники його розвитку (огляд літератури)

Анотація

Вступ. Серед медико-соціальних проблем ожиріння займає одне з провідних місць. Зазначене пов’язано з встановленим патогенетичним зв’язком ожиріння з цукровим діабетом 2 типу, артеріальною гіпертензією, судинними катастрофами, деменцією, остеоартритом, обструктивним апное сну та деякими формами раку. Ожиріння також асоціюється з соціальними проблемами та зниженням працездатності. Незважаючи на проведення численних досліджень з вивчення ожиріння, залишається коло невирішених питань та дискусійних точок зору. Мета – на підставі вивчення літературних джерел переважно за період 10 років проаналізувати існуючі на сьогодні дані щодо гетерогенності ожиріння та основних патогенетичних чинників його розвитку. Матеріали та методи – проведено електронний пошук у базах даних MEDLINE/PubMed, Google Scholar та Web of Science за ключовими словами «ожиріння», «гетерогенність ожиріння», «етіопатогенез ожиріння» та аналіз літературних джерел, які були опубліковані переважно за останні 10 років. Результати. До теперішнього часу не існує єдиної загальноприйнятої класифікації ожиріння, а ті, що використовуються зараз у клінічній практиці та при проведенні наукових досліджень, ґрунтуються на тому чи іншому критерії. До таких критеріїв відносять етіопатогенетичні чинники, тип відкладення жирової тканини, ступінь підвищення маси тіла та ін. Застосування біоімпедансометрії стало підставою для ствердження щодо гетерогенності ожиріння з виділенням його окремих форм, а саме: метаболічно здорового ожиріння; метаболічного ожиріння з нормальною масою тіла, саркопенічного та  метаболічно нездорового ожиріння. Незважаючи на відсутність чітких діагностичних критеріїв кожної з цих форм, встановлені їх відмінності за клінічним перебігом, патогенетичними чинниками розвитку та ступенем кардіоваскулярного ризику. З урахуванням зазначеної гетерогенності виділення провідного етіологічного чинника ожиріння залишається досить дискусійним і складним питанням. До винятків, вочевидь, слід віднести випадки вторинної форми цієї патології, коли ожиріння є одним із симптомів і патогенетично пов'язано з основним захворюванням. Взагалі вважається, що незважаючи на спадкову обумовленість, ожиріння є результатом взаємодії між генетичними чинниками, гормонально-метаболічними, поведінковими факторами та факторами навколишнього середовища. Висновки. Ожиріння є хронічним мультіфакторіальним гетерогенним захворюванням, окремі клінічні форми якого відрізняються за перебігом та рівнем метаболічних порушень. Етіопатогенетичні чинники розвитку та прогресування ожиріння є багатофакторними і включають генетичну схильність, фактори зовнішнього та внутрішнього середовища, харчову поведінку та гормонально-метаболічні зсуви. Відповідно до отриманих на сьогодні даних щодо гетерогенності ожиріння та патогенетичних механізмів його розвитку  потрібна нова загальноприйнята характеристика та класифікація цієї патології.