Актуальні проблеми сучасної медицини

Роль бактеріального вагінозу у розвитку запальних захворювань жіночих статевих органів та формуванні порушень плацентарного комплексу в ранні терміни гестації

Alisa Hoshovska — 2022-11-28

АНОТАЦІЯ. В даній роботі наводяться деякі особливості мікробіоценозу вульви та піхви у вагітних на тлі запальних захворювань жіночих статевих органів та роль бактеріального вагіноза на розвиток первинної плацентарної дисфункції у період формування плацентарного комплексу. Мета. Визначити видовий склад мікрофлори вагінального вмісту у вагітних шляхом бактеріоскопічного, бактеріологічного методів дослідження, полімеразна ланцюгова реакція, рН-метрія виділень з піхви. Матеріали і методи. Нами використані бактеріоскопічний, бактеріологічний, ультразвуковий методи дослідження, полімеразна ланцюгова реакція, рН-метрія виділень з піхви. Дослідження матково-плацентарного кровообігу здійснювали на ультразвуковому діагностичному приладі "SonoAce 8000 Life". Згідно поставленої мети було проведено дослідження 87 жінкам в 6-7 та 12-14 тижнів гестації. Основну групу склали 47 жінок з ознаками бактеріального вагінозу, контрольну групу склали 40 жінок практично здорові. Результати. У жінок основної групи характерним є зростання контамінації слизової оболонки вульви та піхви вагінальними гарднерелами – 53,9%. Для діагностики формування первинної плацентарної дисфункції проведено доплерометричне дослідження показників кровоплину в маткових артеріях виявляло достовірне збільшення індексів судинного опору у 34 (46,7%) (р>0,05) вагітних основної групи спостереження. Висновки. Виявлені особливості мікробіоценозу статевих шляхів у вагітних на ранніх термінах гестації хворих на запальні захворювання жіночих статевих органів свідчать, що провідну роль у розвитку інфекційних процесів відіграє порушення екосистеми піхви. Дані діагностичні критерії дозволять виявити недостатність плацентарного ложа, на доклінічній стадії діагностувати первинну плацентарну дисфункцію (у 8-12 тижнів вагітності).

Організація надання медичної допомоги онкологічним хворим (за даними анкетування лікарів-онкологів)

Valeriy Zub — 2022-11-28

АНОТАЦІЯ. Боротьба з онкологічними захворюваннями залишається одним з пріоритетних напрямів роботи системи охорони здоров’я України. Однак розвиток медичної науки, впровадження інновацій в онкологічну практику, пандемія COVID-19 та умови воєнного часу зумовлюють необхідність перегляду та удосконалення процесу організації надання онкологічної допомоги населенню України. Мета. Метою дослідження є вивчення думки практикуючих лікарів-онкологів щодо організації надання медичної допомоги онкологічним хворим. Матеріали та методи. В період серпень-вересень 2022 року було проведено експертне опитування 111 лікарів-онкологів вищої та першої кваліфікаційної категорії. Опитування проводилось у 10 областях України, що дозволило охопити всі регіональні зони України (північні, південні, західні, північно-східні та центральні області України). Отримані результати опрацьовано з використанням статистичних методів, структурно-логічного аналізу та системного підходу. Результати. Більшість опитаних лікарів-онкологів керуються у своїй роботі чинними стандартами діагностики та лікування онкологічних хворих на засадах доказової медицини, проте близько половини з них відзначають необхідність їх перегляду та внесення змін, а міжнародні стандарти, на думку опитаних, потребують адаптації до можливостей надання онкологічної допомоги в Україні. Значна частина лікарів-онкологів потребує організації стажувань, що на їх думку, має покращити якість надання медичних послуг, а також пропонують удосконалити та розширити заходи, спрямовані на первинну профілактику та ранню діагностику онкологічних захворювань. Висновки. Дані проведеного дослідження сприятимуть підвищенню якості медичної допомоги онкологічного профілю, перегляду стандартів діагностики та лікування онкологічних захворювань. Отримані результати будуть використані для розробки та опрацювання оптимізованої системи надання онкологічної допомоги населенню України.

Визначення найбільш значущіх медико-соціальних факторів щодо порушень фізичного розвитку школярів в умовах сучасного соціуму

Tetyana Peresypkina — 2022-11-28

АНОТАЦІЯ. Важливим критерієм здоров’я дітей є фізичний розвиток. У період зростання дітей дія факторів мікро та макросоціуму, який змінюється, здатна мати значний вплив на формування здоров’я, фізичного розвитку. Тому, метою роботи було визначення медико-соціальних факторів щодо порушень фізичного розвитку школярів в умовах сучасного соціуму. Матеріали та методи. З дотриманням умов Гельсинської декларації було проведено анонімне анкетування учнів закладу загальної середньої освіти великого промислового міста (376 школярів) за спеціально розробленою анкетою, яка містила питання щодо показників фізичного розвитку (маса та зріст дитини), режиму дня (у тому числі із визначенням витрат часу на гаджети, проведення вільного часу), питання, які стосувалися шкідливих звичок та навичок ведення здорового способу життя школярів, їх фізичної активності, стосунків в родині, а також питань самооцінки власного здоров’я та свого тіла (фізичного розвитку). Для розрахунку найбільш значущих медико-соціальних факторів впливу на формування фізичного розвитку була застосована методика С. Кульбака. Результати. Встановлено, що переважна кількість школярів мали гармонійний фізичний розвиток (44,4 % учнів), дисгармонійний фізичний розвиток визначено у 55,6 % школярів, який переважно був за рахунок порушень маси тіла (65,6 %). Встановлено відмінності між об’єктивною оцінкою (у відповідності до нормативних критеріїв фізичного розвитку) та суб’єктивною оцінкою (учнями) власного тіла, як результату фізичного розвитку. Найбільш адекватною до нормативних показників є самооцінка дітей із надлишковою масою тіла, а найбільш відмінною – серед учнів із низькою масою тіла, які в переважній більшості випадків, оцінюють власне тіло як «нормальне» (у 71,8 % випадків). За формулою С. Кульбака серед розрахованих чинників із максимально високими діагностичним коефіцієнтом негативного впливу на фізичний розвиток є: «матеріальна нестабільність», як причина не дотримання здорового способу життя (ДК = – 10,0); відсутність спілкування із батьками з питань щодо стану здоров’я та чинників, що його формують (ДК = – 5,0); нічний сон менше 6 годин (ДК = – 5,0); відсутність харчування в освітньому закладі протягом навчання (ДК = – 4,0); наявність досвіду використання Vape, JUUL (ДК = – 3,0); майже постійне (більше за 3-5 годин на день) використання комп’ютеру (ДК = – 5,0). Висновки. Визначені особливості щодо впливу медико-соціальних чинників на фізичний розвиток дітей шкільного віку доцільно використовувати для запровадження профілактичних програм з метою зниження впливу негативних чинників, підвищення освітньої складової роботи із батьками, як критерій ранньої діагностики відхилень у фізичному розвитку.

Грелін як біомаркер немоторних симптомів та порушень сну при хворобі Паркінсона

Kateryna Tarianyk — 2022-11-28

АНОТАЦІЯ. Поміж рухових порушень, якими характеризується хвороба Паркінсона, не менш важливим компонентом є немоторні симптоми. На сьогодні, залишається недостатньо вивченими нейрофізіологічні основи розвитку та потенційні біомаркери захворювання. Мета нашого дослідження - проаналізувати можливість використання рівня греліну в плазмі крові у якості біомаркеру немоторних симптомів та порушень сну при хворобі Паркінсона залежно від циркадних ритмів. Нами проведено обстежено 64 пацієнта із хворобою Паркінсона, які знаходились на обліку в Центрі хвороби Паркінсона та інших нейродегенеративних захворювань кафедри нервових хвороб Полтавського державного медичного університету, та 30 пацієнтів без ознак нейродегенеративного ураження. Діагноз установлювали згідно з критеріями Всесвітнього банку мозку Великої Британії. Немоторні прояви вивчали за результатами шкали оцінки немоторних симптомів, вираженість розладів сну оцінювали за шкалою сну при хворобі Паркінсона. Результати. В процесі дослідження було встановлено зниження рівня греліну в плазмі крові та зв’язки вмісту греліну з порушеннями сну та травної системи у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Пацієнтів, що узгоджується з іншими дослідженнями. Грелін стимулює моторику та спорожнення шлунка, а також моторику тонкої та товстої кишки. Це вказує на імовірну роль греліну у патофізіології захворювань травної системи при хворобі Паркінсона. Висновки. Рівень греліну плазми крові у пацієнтів із Хворобою Паркінсона та його добові коливання можна розглядати як потенційний біомаркер немоторних симптомів та їх флуктуацій за рахунок його зв’язків з порушеннями сну та циркадного ритму.

Прогностичне значення глобального поздовжнього стрейну лівого шлуночка у хворих на гіпертрофічну кардіоміопатію

Vira Tseluyko — 2022-11-28

АНОТАЦІЯ. Гіпертрофічна кардіоміопатія – це одне із розповсюджених генетично обумовлених захворювань міокарда, яке супроводжується розвитком діастолічної, а згодом і систолічної дисфункції міокарда. Метою нашого дослідження стало вивчити клініко-інструментальні особливості хворих на гіпертрофічну кардіоміопатію із порушеними показниками глобального поздовжнього стрейну лівого шлуночка та оцінити його прогностичне значення на розвиток серцево-судинних подій в українській популяції хворих на гіпертрофічну кардіоміопатію. Матеріали та методи. Було ретроспективно проаналізовано дані 35 хворих на гіпертрофічну кардіоміопатію, яким проведене комплексне клініко-інструментальне обстеження з визначенням абсолютного показника GLS на спекл-трекінг-ехокардіографії. Хворі були поділені на дві групи: І група (показник глобального стрейну < 14,5) та ІІ група (показник глобального стрейну ≥ 14,5). Результати. Зниження GLS асоціювалося із більшою тривалістю захворювання (8 (5-11) і 3 (2-5) років, р=0,003), збільшенням кількості скарг на перебої в роботі серця (66,7% і 23,5%, р=0,018) та слабкість (61,1% і 23,5%, р=0,04), підвищенням систолічного артеріального тиску (130 (120-140) проти 110 (100-120) мм рт ст, р=0,009), відсутністю хворих без ознак СН (0 і 29,4%, р=0,019), збільшенням IVRT (106,19±28,62 і 84,57±27,54 мс, р=0,044) та більшою кількістю шлуночкових екстрасистол (17 (4-69) і 2 (0,5-3), з=0,014). За даними аналізу виживання Каплана-Мейера відносно фатальних та нефатальних серцево-судинних подій або комбінації їх з госпіталізацією з приводу СН у них було виявлено достовірно гірші показники виживання (Log-Rank, р=0,016 та р=0,003). Висновки Хворі на гіпертрофічну кардіоміопатію з поганими показниками GLS характеризувалися гіршими клініко-інструментальними даними та несприятливим серцево-судинним прогнозом.

Вміст натрійуретичного пептиду (NТ-proBNP) у хворих на ювенільний ідіопатичний артрит

Natalia Shevchenko — 2022-11-28

АНОТАЦІЯ. Внаслідок каскаду імуно-запальних реакцій, розвитку хронічного запального процесу, системного ураження ендотелію судин ревматичні захворювання, і, зокрема артрити, є патологічними станами, з якими пов’язано формування низки коморбідних змін внутрішніх органів і систем. Найбільш суттєвими є зміни функціонування серцево-судинної системи, з поступовим розвитком хронічної серцевої недостатності. Інформативним маркером порушень функціонування міокарду є підвищення рівня натрійуретичного пептиду (NT-proBNP). Мета. Визначення вмісту NТ-proBNP у дітей, хворих на ювенільний ідіопатичний артрит, з урахуванням функціонального стану міокарда. Матеріали та методи. Обстежено 56 пацієнтів з ювенільним ідіопатичним артритом (поліартрит - 86 %; олігоартрит - 14 % хворих, 17 хлопців, 39 дівчат). Середній вік 13,28 ± 0,38 років. Тривалість ювенільного ідіопатичного артриту була від 12 до 180 місяців (68,96 ± 6,29 місяців). Контрольна група склала 46 (27 хлопців та 19 дівчат) практично здорових однолітків відповідного віку (14,72 ± 0,28 років). Визначено функціональний стан серця, а саме показників лівого (ЛШ) та правого (ПШ) шлуночків: фракція викиду (ФВ), ударний об’єм та хвилинний об’єм крові. Дослідження NT-proBNP у крові проводилося методом конкурентного імуноаналізу на аналізаторі IMMULITE 2000 Siemens. Результати. Вивчення вмісту NT-proBNP у дітей з ювенільним ідіопатичним артритом показало його нормальні рівні (41,12 ± 6,86 пг/л), але в контрольній групі вони були достовірно нижчими, ніж у хворих дітей (29,27 ± 5,23 пг/л, p < 0,01). Не знайдено відмінностей рівня NT-proBNP в залежності від статі пацієнтів, варіанта ювенільного ідіопатичного артриту та ступеня його активності. Достовірно вищими були показники в дітей 11-14 років (49,04 ± 10,22 пг/л, p < 0,05) та при тривалості хвороби до п’яти років (57,04 ± 12,37 пг/л, p < 0,05). Дослідження функціонального стану міокарду у хворих дітей визначило тенденцію до зниження скорочувальної функції міокарда як лівого, так і правого шлуночків серця на тлі зменшення ударного об’єму обох шлуночків, а також прискорення ЧСС. Рівень NT-proBNP за середніми значеннями був достовірно вищим в групі дітей з нижчими показниками ФВлш (pt < 0,01) та ФВпш (p_M-U < 0,01). Висновки Вміст NT-proBNP у пацієнтів із ювенільним ідіопатичним артритом залишається в межах нормальних значень, але є вірогідно вищим, ніж у здорових однолітків (p < 0,01). Найбільш високими значення NT-proBNP у хворих на ювенільний ідіопатичний артрит були у підлітків 11-14 років (p < 0,05), а також при тривалості захворювання до п’яти років (p < 0,05). Зниження функціонального стану міокарда обох шлуночків серця у хворих на ювенільний ідіопатичний артрит супроводжується збільшенням вмісту NT-proBNP, що є підставою для додаткового обстеження функціонального стану серця вже в підлітковому віці з метою ранньої профілактики ускладнень.

Сучасні методи дослідження вестибулярної функції у дітей

Yuliya Deeva — 2022-11-28

АНОТАЦІЯ. У всьому світі налічується близько 466 мільйонів людей (6,1%) із втратою слуху, з яких приблизно 34 мільйони (7%) становлять діти, дві третини з яких мешкають у країнах, які розвиваються. Водночас у процесі проведених досліджень доведено, що в 60 % випадків сенсоневральна приглухуватість комбінується з вестибулярними порушеннями, які можуть бути явними (у дітей рідко) і прихованими.Своєчасне виявлення вестибулярних порушень дітей раннього віку, особливо прихованих запобігає затримці моторного розвитку дитини та значно знижує ризик розвитку вестибулярних запаморочень у більш дорослому віці. Мета: вивчити сучасні інструментальні методи дослідження функції рівноваги у дітей на основі наукового аналізу сучасних літературних даних. Матеріали та методи: Проведено комплексний пошук релевантних літературних джерел у грудні 2021 року за допомогою електронних баз даних РubMed, EMBASE, MEDLINE,U.S. National Library of Medicine Clinical Trials, Research Gate та Cocharane Library. Результати: Незважаючи на високо технологічні діагностичні можливості сучасної медицини, вивчення етіології, профілактики та корекції різноманітних порушень рівноваги та слуху у дітей різного віку займає першорядну роль у сучасній медичній спільноті. Удосконалення методів діагностики слухового та вестибулярного аналізатора на сучасному рівні розширюють можливості інтерпретації їхніх результатів і дають змогу глибше зрозуміти ступінь пошкодження стато-акустичного аналізатора. Для дослідження вестибулярної функції зазвичай проводиться вестибулометрія й отоневрологічне дослідження, тобто ті ж самі тести, які застосовують у дорослих, проте в дітей такі дослідження вимагають терпіння від дитини та проведення в ігровій формі. Виявлення прихованих вестибулярних дисфункцій має бути комплексним, зокрема, з використанням інструментальних методик, однією з яких є статична комп’ютерна стабілометрія, що створює можливість для визначення поступально-моторних порушень. Висновки: Довготривалі проблеми з рівновагою у дітей можуть призвести до затримки розвитку рухових функцій, що може ще більше сповільнити досягнення дитиною відповідних віку психомоторних етапів і мати негативний вплив на успішність у школі, і в цілому, на соціальний, мовний та інтелектуальний розвиток. Тому виявлення вестибулярної дисфункції в ранньому віці має велике медико-соціальне значення. Гострий середній отит в сьогоденні в більшості випадків є виліковним захворюванням, якщо в період обстеження і лікування запобігти небажаним наслідкам. Вестибулярну функцію можна належним чином оцінити за допомогою надійних інструментальних тестів. В цьому сенсі статична стабілометрія є дуже корисним методом для об’єктивного визначення вестибулярного дефіциту у дітей, незважаючи на присутність або відсутність будь-яких суб’єктивних скарг.