Особливості патогенезу, епідеміологія, діагностика, підходи до лікування та профілактика віспи мавп, сучасний стан проблеми в Україні та світі

Анотація

Резюме. В статті представлено сучасний огляд літературних даних щодо особливостей патогенезу, клінічних проявів, особливостей перебігу, лікувальної тактики та профілактичних заходів віспи мавп. Вступ. Віспа мавп – антропозоонозне захворювання, що викликається ортопоксвірусом, характеризується лихоманкою, загальною інтоксикацією та шкіряним висипом, в деяких випадках може призвести до летальних наслідків; інфекційна хвороба, на яку розповсюджується дія міжнародних медико-санітарних правил (ММСП). Збудника захворювання віднесено до біологічних агентів – чинників біологічної зброї. Більшість випадків віспи мавп, пов’язаних із спалахом у 2022 році, зареєстрована в країнах західної півкулі. Мета: вивчення даних щодо етіологічних, патогенетичних, епідеміологічних аспектів, сучасних підходів до діагностики, лікування та профілактики віспи мавп, стану проблеми в Україні та світі.  Матеріали та методи: для виконання завдання було проведено огляд публікацій в електронних базах даних медичних публікацій PubMed Medline Національної медичної бібліотеки США (NLM), Cochrane Database of Systematic Reviews, сайту CDC (Centers for Disease Control and Prevention ) федеральної агенції Міністерства охорони здоров'я США. Результати: На теперішній час існують вакцини проти віспи мавп ACAM2000 другого покоління та JYNNEOS™ третього покоління. Обидві вакцини здатні створити імунітет проти віспи мавп. Постконтактна вакцинація може допомогти запобігти зараженню віспою мавп або зменшити її тяжкість. ACAM2000 – однодозова вакцина проти вірусу коров’ячої віспи, ліцензована FDA для профілактики віспи. Повний імунітет досягається через 4 тижні після вакцинації. Розширений доступ до дослідницького протоколу FDA дозволяє використовувати ACAM2000 для імунізації проти віспи мавп під час спалаху. Імуногенність і захисна ефективність ACAM2000 еквівалентна вакцині проти віспи Dryvax® першого покоління. Вірус осповакцини використовується як живий ослаблений вірус у вакцині проти віспи. Випадки енцефаліту та синдром Гійєна-Барре після вакцинації проти віспи показують, що захворюваність відрізняється не тільки в окремих місцях, але й в одному місці в різні роки. Для цілей стримування спалаху,  профілактики для скорочення ризику передачі від людини до людини необхідне негайне виявлення нових випадків та заходи епіднагляду. Медичним працівникам, які забезпечують догляд за пацієнтами, у яких є підозра, або підтверджена віспа мавп, працюючим із взятими у них зразками, слід вживати стандартних запобіжних заходів для контролю інфекції. Робота із зразками, взятими у тварин або людей, у яких підозрюється віспа мавп, повинна здійснюватися в обладнаних лабораторіях навченими працівниками. Згідно рекомендацій ВООЗ, взяті у пацієнтів зразки мають бути відповідним чином промарковані, підготовлені до транспортування з використанням потрійного пакування. Для запобігання подальшого розповсюдження віспи мавп внаслідок торгівлі тваринами потенційно інфікованих віспою тварин, що знаходяться в неволі, необхідно ізолювати від інших тварин, і помістити під карантин протягом 30 днів. Висновки: 1. Вірус віспи мавп, який раніше був ендемічним для окремих регіонів Африки, тепер викликає глобальне занепокоєння, випадки захворювання все частіше реєструються в регіонах західної півкулі. 2. У зв’язку з тим, що передача від людини до людини найчастіше відбувається повітряно-крапельним шляхом або через прямий контакт зі слизовими виділеннями інфікованого, доцільним є соціальне дистанціювання та відстеження контактів. 3. В останні 6 місяців випадки віспи мавп підтверджуються серед людей середнього віку, що можна пояснити втратою перехресного імунітету від вакцини проти натуральної віспи. 4. Вірус віспи мавп розмножується в цитоплазмі та дозріває, створюючи первинну віремію. Проявами тяжкого перебігу віспи мавп є бронхопневмонія, респіраторний дистрес-синдром, енцефаліт, хоріоретинальні рубці на сітківці ока та ін. Для мінімізації ризику ускладнень доцільним є забезпечення своєчасного лікування. 5. Медичні організації країн світу зосереджені на тому, щоб зрозуміти, яким чином випадки віспи мавп все частіше трапляються в країнах західної півкулі. 6. Перспективним є дослідження етіотропних методів лікування віспи мавп.