Клініко-нейрофізіологічна ефективність методу транскраніальної магнітної стимуляції у лікуванні пацієнтів із хворобою Паркінсона ІІ стадії

Анотація

Резюме. Метою було дослідження клініко-нейрофізіологічної ефективності лікування методом транскраніальної магнітної стимуляції у пацієнтів (ТМС) при лікуванні  пацієнтів із хворобою Паркінсона (ХП) ІІ стадії. Матеріали та методи. У проспективне рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження було включено 90 хворих віком від 49 до 75 років із ХП II стадії за Хен-Яром. Пацієнти були рандомізовані у дві групи по 45 осіб у кожній для проведення курсу ТМС: 1-а група включала хворих, яким призначено курс реальної ТМС, 2-а група - із сеансами плацебо-ТМС (імітація звуків індукції магнітного поля). Хворим на фоні базисної терапії ХП, додатково було призначено курс сеансів терапевтичної ТМС за протоколом у зонах С3, С4 та Cz головного мозку (проекція премоторної кори за міжнародною системою 10-20 %) із частотою імпульсів у серії 5 Гц та загальною кількістю імпульсів 2000 на сеанс. Під час дослідження пацієнти були обстежені двічі: на початку та наприкінці сеансів ТМС. Обстеження хворих проводили за наступною схемою: клініко-неврологічне обстеження з використанням шкали SPES SCOPA Motor та нейрофізіологічне дослідження із визначенням латентності, амплітуди, площі та тривалості викликаної моторної відповіді (ВМП) після проведення 2 проб з поступовим підвищенням індукції магнітного поля. Результати. Лікування методом ТМС приводить до достовірного зменшення латентності ВМП (p<0,001) у пацієнтів 1-ї групи, у той час як у пацієнтів 2-ї групи не визначено (р>0,05) зменшення латентності ВМП. Показник амплітуди ВМП лівої і правої премоторної кори головного мозку достовірно не змінювався ані у 1-й групі №1 (р>0,05), ані у 2-й групі (р>0,05). Тривалість ВМП значно збільшувалась (р< 0,001) після курсу ТМС у 1-й групі, а у 2-й групі достовірних змін не було виявлено (р>0,05). Висновки. Лікування методом ТМС приводить до клінічного зменшення проявів рухових симптомів ХП за шкалою SPES SCOPA Motor, а саме до зменшення амплітуди тремору спокою, постурального тремору, проявів брадикінезії, ригідності та порушень ходи, а також до достовірного зменшення латентного періоду ВМП та збільшення тривалості ВМП. Захворювання органів травлення посідають одне з провідних місць в структурі соматичної патології дитячого віку. Поширеність хронічних захворювань органів гастродуоденальної зони, кишечника, печінки та жовчовивідних шляхів у дітей зростає як в Україні, так і в країнах Західної Європи та Північної Америки. Структуру патологи травної системи складають аномалії та вади розвитку, функціональні та органічні захворювання, а також новоутворення. У дітей молодшого віку переважають функціональні порушення, тоді як у підлітків значно зростає кількість запальних, органічних захворювань шлунка, дванадцятипалої кишки та товстого кишечника. Зберігається залежність рівня захворюваності від пори року. Кількість випадків поєднаної патології та коморбідних захворювань так само має тенденцію до збільшення. Сучасні методи діагностики дозволяють виявляти та диференціювати захворювання на ранніх етапах, що значно покращує прогноз.