Синдром подразненого кишечника з закрепами: питання патогенезу, діагностики та лікування

Анотація

Питання, пов'язані з діагностикою та лікуванням синдрому подразненого кишечника є одним із центральних місць в гастроентерології, в зв'язку з тим, що в останні роки відзначається значне зростання захворюваності даними синдромом, його тривалий рецидивний, часто довічний перебіг, що призводить до зниження працездатності пацієнтів, незважаючи на доброякісний характер, і значних витрат системи охорони здоров'я. Синдром подразненого кишечника, незважаючи на його функціональну природу, зустрічається досить часто - від 14 до 50% дорослого населення за даними популяційних епідеміологічних досліджень, а співвідношення жінок і чоловіків - від 2:1 до 4:1. У структурі гастроентерологічної патології на це захворювання припадає 40-70% всіх випадків звернень по лікарську допомогу. В роботі досліджено рівень вазоконстриктору ендотеліну-1 і вазодилятатору оксиду азоту у хворих на синдром подразненого кишечника з запорами. Встановлено, що у таких пацієнтів має місце виражена ендотеліальна дисфункція, яка проявляється в підвищенні рівня ендотеліну-1 (р˂0,01), зниженні рівня оксиду азоту (р˂0,01). Отримані дані свідчать про роль порушення функції судинного ендотелію в патогенезі синдрому подразненого кишечника з запорами. Виявлена зворотня кореляційна залежність між вмістом ендотеліну - 1 та оксиду азоту (р˂0,01), що свідчить про підвищення активності вазоконстрікторних механізмів з одночасним зниженням факторів вазодилятации. Відзначено ефективність комплексної терапії в групі пацієнтів, у яких в складі комплексної терапії застосовувалася фолієва кислота і цинктерал в поліпшенні клінічної картини захворювання (повне купірування диспептического синдрому і значне зменшення по виразності больового, констіпаціонного і астенічного синдромів), відновленні функції ендотелію судин (достовірне зниження рівня ендотеліну-1 і підвищення рівня оксиду азоту) в порівнянні з групою хворих, в лікуванні яких застосовувалася тільки базисна терапія.