Особливості перебігу геморагічного васкуліту за умов стеатозу печінки

Анотація

Нашими попередніми дослідженнями встановлено, що у 73,9 % пацієнтів з геморагічним васкулітом (ГВ) спостерігаються сонографічні ознаки ураження печінки, у  61,3 % - жовчного міхура, але середні значення печінкових проб були у межах норми. З метою визначення особливостей перебігу ГВ за умов стеатозу печінки (СП) ретроспективно проаналізовано результати обстеження 50 хворих, 20 чоловіків та 30 жінок, середній вік 45,96±2,04 рр., в яких оцінено стан печінки, жовчного міхура та серця за клінічними, сонографічними та  лабораторними даними: печінкова панель (білірубін, холестерол, трансамінази, лужна фосфатаза), прозапальні маркери (загальний аналіз крові, С-реактивний протеїн (СРП), загальний фібриноген, білкові фракції), маркери інтоксикації (креатинін, сечовина), глюкоза, сечова кислота). Пацієнти поділені на 2 групи: основна з СП (15 чоловіків, 16 жінок віком 49,4±2,5 рр., тривалість лікування 11,55±0,74 днів), контрольна (5 чоловіків та 14 жінок віком 39,0±3,0 рр., тривалість лікування 12,26±1,16 днів) з інтактною печінкою. Дані опрацьовані статистично, кореляції визначені за Пірсоном. Результати. За умов СП спостерігається активація запалення (за СРП та лейкоцитами) через підвищену функціональну активність гепатоцитів з підвищеним синтезом як гострофазових білків (СРП: 2,2±0,37 проти 0,71±0,47 од., р<0,05), так і сечової кислоти (0,35±0,02 vs 0,28±0,02 мкмоль/л, р<0,05), що відбувається з пошкодженням гепатоцитів та вивільненням аланін-амінотрансферази (0,33±0,05 vs 0,21±0,02 ммоль/г/л, р<0,05) з мітохондрій. Стеатоз печінки супроводжувався більш вираженими та частішими змінами жовчного міхура, що підтверджено ранжуванням та відношенням шансів (odds ratio 3,43), а також істотно більшими розмірами лівого передсердя, обох шлуночків, кореня аорти (усі р<0,05).