Забезпечення стійкості управління та безперервності надання публічних послуг в умовах воєнного стану і умовах надзвичайних ситуацій в Україні

Анотація

Стаття присвячена дослідженню шляхів забезпечення стійкості та безперервності надання публічних послуг в Україні в умовах воєнного стану та тривалих кризових викликів. У роботі проаналізовано кращі міжнародні практики адаптації систем публічного управління до екстремальних умов, включно з досвідом країн, які пережили затяжні військові конфлікти (Хорватія, Боснія і Герцеговина, Ірак, Афганістан), а також масштабні природні та техногенні катастрофи (Японія після аварії на Фукусіма-1, Нова Зеландія після серії землетрусів). Систематизовано ключові чинники, що забезпечують стійкість публічних сервісів, серед яких завчасне планування, децентралізація повноважень, цифровізація управлінських процесів, а також інноваційні підходи до управління кадрами. У статті висвітлено основні виклики, що постають перед українським публічним сектором в умовах війни: руйнування критичної інфраструктури, дефіцит ресурсів та кадрів, необхідність швидкої адаптації регуляторних механізмів і процедур. Запропоновано концептуальну модель адаптації системи публічного управління, яка включає визначення пріоритетного переліку критично важливих сервісів, посилення автономії місцевого самоврядування, масштабування цифрових інструментів, створення гнучкої моделі управління персоналом та впровадження нових регуляторних механізмів. Окрему увагу приділено значенню цифровізації для підтримки доступності публічних послуг в умовах руйнівних впливів бойових дій, а також формуванню інклюзивного підходу до надання допомоги постраждалим громадам. Методологічною основою дослідження є системний підхід, що дозволяє комплексно оцінити виклики та можливості для адаптації публічних сервісів. Використано теоретико-методологічний аналіз, кейс-стаді, порівняльний аналіз міжнародного досвіду та контент-аналіз офіційних звітів міжнародних організацій (Світовий банк, ОЕСР, WFP) та даних українських відомств. Основні результати дослідження демонструють, що впровадження цифрових технологій, розбудова місцевих екосистем управління та розвиток компетенцій публічних службовців здатні забезпечити стійкість системи публічних послуг, зберегти довіру громадян та підтримати інституційну життєздатність держави в умовах тривалих криз. Запропоновані рекомендації включають посилення децентралізації, цифровізацію адміністративних сервісів, інтеграцію кризових протоколів у діяльність органів влади та розвиток кадрових спроможностей, що відповідають умовам сучасних викликів. Стаття має як теоретичне, так і практичне значення для модернізації публічного управління України в умовах війни та майбутнього відновлення.