Глобальне врядування та комплексна безпека: інтеграційні аспекти формування глобальної екосистеми стійкості в умовах гібридних загроз

Анотація

У статті в широкому розумінні розкриті поняття «комплексна безпека» та «стійкість в умовах гібридних загроз». Обгрунтовано концептуальні підходи, принципи та інтеграційні аспекти глобального врядування у забезпеченні комплексної безпеки та визначені складові системи оцінювання стійкості на прикладі країн ОЕСР, що може бути запорукою побудови як глобальної екосистеми стійкості, так і системи національної стійкості України на шляху до набуття членства в ОЕСР в умовах гібридних загроз.
Проведена кореляція між оцінюванням розвитку країн ОЕСР і оцінюванням стійкості країн ОЕСР, як моделі, за допомогою якої можливо узагальнити і удосконалити відповідну систему оцінювання країн ОЕСР в умовах гібридних загроз. Запропоновано під час оцінювання використовувати концепцію комплексної моделі екосистеми стійкості (CORE), що може бути взята за основу країнами-членами ОЕСР під час з’ясування умов та комплексу факторів для вироблення стратегічних рішень щодо розвитку, співпраці та взаємодії з урахуванням комплексної безпеки та стійкості від гібридних впливів за умов непередбачуваності.
Наголошується на важливості продовження комплексних досліджень країн ОЕСР на основі вже опрацьованої методології з відокремленням окремої складової, яка характеризує стан комплексної безпеки та стійкості країн, що дозволить запропонувати новий інтегрований показник оцінювання під назвою – Глобальний індекс стійкості в умовах гібридних загроз (The Global Index of Resilience in Conditions of Hybrid Threats). Доведено, що Україна може бути важливим суб’єктом реалізації спільних проєктів у сфері комплексної безпеки та стійкості на рівні ОЕСР та сформувати національну екосистему стійкості в умовах гібридних загроз з урахуванням зазначених вище орієнтирів європейської комплексної безпеки у вигляді складної сфери, яка будується шляхом інтеграції її змістовних складових з урахуванням міжсуб’єктної взаємодії.