Вплив цифрової економіки на трансформацію суспільних відносин

Анотація

У статті досліджується вплив цифрової економіки на трансформацію суспільних відносин. Використовуючи системний підхід, аксіологічний метод, методи аналізу та синтезу, логічний метод відтворення наукового пізнання розвитку суспільних відносин, агрегування емпіричних даних автором досліджено, що розвиток цифрових технологій суттєво впливає на трансформацію практично усіх складових суспільних відносин. Результати дослідження вказують на те, що цифрова економіка стає ключовою складовою цифрової трансформації, яка визначається переважно економічними процесами та явищами, що виникають внаслідок використання цифрових технологій на всіх етапах суспільного відтворення, котрі поступово набувають соціально-економічного виміру. Це супроводжується повільною відмовою від застарілих технологій, обслуговування яких може дорого коштувати соціально-економічній системі. Також повільним перетворенням суспільних уявлень, цінностей, норм, традицій та ідеалів, що становить основу культурного і цивілізаційного досвіду суспільства.
Наведено низку виявлених переваг та можливостей, що забезпечує цифрова трансформація. Однак першочерговою складовою цифрової трансформації, що має призвести до кардинальних змін для економіки та різних інших суспільних сфер буде не стільки створення та використання цифрових технологій, як принципове переосмислення цілей розвитку суспільства, норм поведінки та етичних цінностей міжособистісних стосунків.
Найбільш очікуванні для суспільства наслідки цифрової трансформації, пов’язані саме із «трансформацією» як глибиною, послідовною перебудовою суспільних процесів. На сьогодні цифрова трансформація різними темпами проникає в усі сфери життя суспільства, і далі ці процеси будуть лише прискорюватися. Це стає певним драйвером розвитку, що забезпечує виявлення та створення нових цифрових моделей суспільства, і може стати фактором довгострокової співпраці різних груп суспільства заради загального добробуту, спільної користі. Але цифрова трансформація соціально-економічної системи будь-якого рівня – це складний і тривалий процес з довгостроковою віддачою. Для неї потрібна стратегія, перегляд суспільних моделей та процесів, професійне управління, нова інфраструктура, нове програмне забезпечення, оптимізація набору послуг, ефективні механізми впровадження, програми навчання та надійна поточна підтримка.
Поширення цифрових технологій в економіці та різних суспільних сферах несе в собі значні переваги, але також має потенційні загрози та ризики за різними напрямами, котрі висвітлено в нашому дослідженні як з погляду мікро-, макроекономічних підходів, так з погляду публічного управління.
Профілактика виникнення негативних наслідків використання цифрових технологій має передбачати систему заходів, що здатні забезпечити прозорі правила та контроль за збиранням, зберіганням та аналізом великих обсягів даних про особисте життя людей, усунути ризик зловживань та обмеження особистої свободи. Важливим постає питання попередження ситуації, коли усі суспільні процеси можуть набути повну залежність від цифрових технологій і мережі Інтернету у настільки великій мірі, що це обмежує особисту свободу, конфіденційність та можливості. І це не лише можлива втрата конфіденційності через моніторинг діяльності в Інтернеті, особистої свободи через контроль за інформацією, але і формування психологічної залежності від цифрових пристроїв та сервісів, поширення цифрового аутизму та “порожньої” гіперінформаційності середовища.
Показано, що зростання цифровізації збільшує ризики, пов›язані із необхідністю організації потужної системи кібербезпеки. Витік даних, хакерські атаки та інші кіберзагрози можуть мати серйозні негативні наслідки як для особистої свободи і конфеденційності, так і для забезпечення національної безпеки, заснованої на засадах захисту суспільного інтересу.
Вивчення впливу цифрової економіки на трансформацію суспільних відносин, показало, що крім орієнтації на підвищення ефективності за різними аспектами, необхідно орієнтуватися на інші важливі речі – підвищення захисту прав та свобод, забезпечення соціального добробуту, покращення рівня охорони здоров›я, підвищення рівня безпеки, захист вітчизняних економічних інтересів, надання широкого доступу до якісної освіти та культури тощо. Для цього має бути забезпечена відповідальна, суспільно корисна діяльність публічних органів влади, громадських організацій, політичних партій, правозахисних організацій, а також налагоджена активна участь громадян у політичному та громадському житті суспільства.