Захист прав дітей-біженців в умовах воєнного стану

Анотація

Предметом особливої уваги органів виконавчої влади мають стати діти, котрі перебувають в складі тих родин які евакуювалися за кордон. Практичними кроками з забезпечення інтересів українських дітей-біженців війни стали періодичні моніторингові візити до місць їх компактного перебування в країнах ЄС з боку представників секретаріату омбудсмана України, радника-уповноваженого президента України з прав дитини та дитячої реабілітації, народних депутатів.
Фінансові, соціальні, психологічні умови перебування українських родин в кранах ЄС не є однаковими. На задоволеність потреб дітей впливає і рівень матеріальної підтримки родин біженців, що є найвищим в Німеччині та Польщі. Склад, матеріальний стан, соціально-професійні перспективи та життєві стратегії у кожної з цих родин різні і потребують диференційованого підходу.
На високому рівні задоволені освітні права дітей-біженців. Вони мають можливість перебувати в дитячих садочках та навчатися в школах країн перебування, відвідувати заклади позашкільної освіти. Приймаючими країнами створені всі умови для адаптації дітей, вивчення ними мови, поступової інтеграції в місцеве освітнє середовище.
Процес інтеграції українських дітей-біженців до навчання в країнах перебування можна умовно поділити на два етапи. На першому з них (лютий-серпень 2022р.) відбувалося закріплення школярів за навчальними закладами країн перебування. Другий етап (серпень-вересень 2022р. по т.ч.) характеризується більшою організованістю і впорядкованістю, мінімізацією благодійної підтримки, із одночасною активізацією організованої і чітко регламентованої допомоги з боку приймаючих громад.
Кабінетом Міністрів України створено всі умови для учнів, котрі поєднують навчання в закордонній та в українській школах одночасно.
Однією з найпроблемніших складових є боротьба за права тих дітей, які опинилися на території країни-агресора. Станом на січень 2022р. до країни-агресора депортовано понад 14 тис. українських дітей. Вносячи швидкі зміни до законодавства, влада цієї країни намагається легалізувати та легітимізувати процеси всиновлення дітей з України громадянами РФ, намагаючись таким чином підважити дію статей 15-ї та 50-ї Женевської конвенції 1949р. Особливу небезпеку така злочинна діяльність становить для дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.
Ще одну групу ризику становлять діти, батьки яких з різних причин прийняли громадянство країни-агресора, отримання якого для українців було свідомо спрощене в останні роки. Очевидно, що припинити ці протизаконні дії до повної деокупації території України надзвичайно складно, проте необхідно вести якомога більш точний облік таких дітей, залучаючи до цього процесу всі зацікавлені міжнародні інституції.