АНАМОРФОЗ ЯК МЕНТАЛЬНА ОПТИКА І НАРАТИВНА МОДЕЛЬ: ВІД ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА ДО «АЛІСИ» ЛЬЮЇСА КЕРРОЛА
Анотація
Статтю присвячено культурфілософським рефлексіям над феноменом анаморфозу як багаторівневої моделі організації візуального, когнітивного та наративного досвіду на прикладі дилогії повістей-казок про Алісу Льюїса Керрола. Показано, що поняття анаморфозу, що традиційно використовується для позначення художнього прийому створення оптичних ілюзій, пов'язаних із перспективною деформацією зображення, у сучасній гуманітаристиці виходить за межі історії та теорії візуальних мистецтв, набуваючи статусу універсального епістемічного та культурного концепту. На основі перетину низки ідей аналітиків ідеї анаморфозу в межах мистецтвознавчого підходу Юрґіса Балтрушайтіса та Ервіна Панофського, психоаналізу Жака Лакана і Славоя Жижека, медіатеорії Ламберта Візінга та Домініка Фінкельде простежено еволюцію концепту анаморфозу від оптичної ілюзії до моделі бачення, мислення та інтерпретації.
Метою статті є визначення особливостей феномена анаморфозу як способу конструювання ментальної оптики і наративної моделі дилогії філософських повістей-казок “Аліса в Країні Див” і “Аліса в Задзеркаллі” Льюїса Керрола. Доведено, що зміна перспективи виступає одним із фундаментальних принципів організації художнього світу дилогії. Проаналізовано її основні анаморфні структури і епізоди: падіння Аліси кролячою норою як інверсію звичної картини реальності, зміну розмірів героїні як модель релятивності сприйняття, образ Чеширського Кота як приклад руйнування усталених когнітивних схем, сцену Божевільного чаювання як зіткнення альтернативних логічних систем і перший вірш у книзі “Аліса у Задзеркаллі”, який можна прочитати лише за допомогою дзеркала.
Обґрунтовано, що анаморфоз у творчості Керрола функціонує не як сюжетний прийом, а як спосіб породження смислу через постійне зміщення інтерпретаційних координат. Показано, що запропонована модель дозволяє встановити зв’язок між класичними формами анаморфного мистецтва та сучасними культурфілософськими концепціями. Окреслено шляхи рецепції анаморфного принципу побудови наративу Льюїса Керрола в аналітичній філософії “лінгвістичних ігор” Людвіга Вітгенштайна і “Логіці смислу” Жиля Делеза. Зроблено висновок про те, що анаморфоз може розглядатися на трьох взаємопов’язаних рівнях: як візуальний прийом, як ментальна оптика та як наративна модель, у цілому слугуючи однією з ключових когнітивних метафор сучасної культури, де зміна точки зору стає фундаментальною умовою виникнення нових форм бачення, розуміння та сенсотворення.
Завантаження
Посилання
Albul, Yu. Ye. (2017). Philosophical subtext in Lewis Carroll's Alice in Wonderland (based on English, Italian, and Ukrainian materials). Young Scientist. No. 11. Р. 174–177. (In Ukrainian).
Ivanitska, T. I., Kharkhalis, Y. Y., Luchyshyn, N. I. (2023). “Alice in Wonderland” by Lewis Carroll: What mental disorders do the characters of the famous children's book hide?회의 절차: Theoretical and practical aspects of modern scientific research. Collection of Scientific Papers “ΛΌГOΣ” (November 24, 2023; Seoul, South Korea). Р. 231–236. DOI: https://doi.org/10.36074/logos-24.11.2023.69. (In Ukrainian).
Carroll, L. (2022). Alice Through the Looking-Glass: A Story / Alice in Wonderland: A Story / trans. from English by Valentin Kornienko, edited by Ivan Malkovich; foreword by Oksana Zabuzhko; artist Vladislav Yerko. 12th edition. Kyiv: A-BA-BA-GA-LA-MA-GA. 264 p. (Books that have overcome time). (In Ukrainian).
Bara, I., Darda, K., Ramsey, R., & Cross, E. S. (2026). Algorithmic Aesthetics: Cognitive Perspectives on AI-Generated Visual Art. iScience. Vol. 28. No. 11. P. 1–11. DOI: https://doi.org/10.1016/j.isci.2026.113826.
Baltrušaitis, J. (1977). Anamorphic art. New York, NY: Harry N. Abrams. 182 p.
Blom, J. D. (2016). Alice in Wonderland syndrome: a systematic review. Neurology: Clinical Practice. Vol. 6. No. 3. P. 259–270. DOI: https://doi.org/10.1212/CPJ.0000000000000251.
Boyle, J. E. (2010). Anamorphosis in Early Modern Literature: Mediation and Affect. New York, NY: Routledge. 176 p. (Literary and Scientific Cultures of Early Modernity).
Cabiati A. (2026). Dreaming (and) Insanity: Alice's Adventures in Wonderland through the Looking-Glass of Victorian Psychology. Vol. 3. Issue 4. P. 539–565. https://doi.org/10.1017/S106015032510020X.
Carroll, L. (2021). Alice's Adventures in Wonderland and Through the Looking-Glass. Montreal: Universitas Press, 2021. 270 p.
Deleuze, G., Guattari, F. (1991). Qu'est-ce que la philosophie? Paris: Minuit, 1991. 206 p.
Derrida, J. (2021). Thinking Out of Sight: Writings on the Arts of the Visible (J. Masó, G. Michaud, J. Bassas (Eds.)., L. Milesi & I. McLeod, Transl.) Chicago: University of Chicago Press. 328 p. (The France Chicago Collection).
Finkelde, D. (2020). Anamorphosis and subjectivity in the space of reasons: On the Diffraction Laws of Consciousness and Reality in Hegel and Lacan. Philosophy Today. Vol. 64. No. 1. P. 7–19. DOI: https://doi.org/10.5840/philtoday202047323.
Geal, R. (2019). Anamorphic Authorship in Canonical Film Adaptation: A Case of Shakespearean Films. London: Palgrave Macmillan. 259 p. (Palgrave Studies in Adaptation and Visual Culture).
Grau, O., Hoth, J., & Wandl-Vogt, E. (Eds.). (2019). Digital Art Through the Looking Glass: New Strategies for Archiving, Collecting and Preserving in Digital Humanities. Krems: Edition Donau-Universität Krems. 320 p.
Hansford, D. & Collins, D. (2007). Anamorphic 3D Geometry. Computing. Vol. 79. Issue 2–4. P. 211–223. DOI: https://doi.org/10.1007/s00607-006-0199-6.
Hurter, C., Carbon, C.-C., Martino, M., & Rogowitz, B. E. (2026). Art, Visual Illusions, and Data Visualization. (Dagstuhl Seminar 24301). In Dagstuhl Reports. Vol. 14. No. 7. P. 81–114. (Schloss Dagstuhl – Leibniz-Zentrum für Informatik). DOI: https://doi.org/10.4230/DagRep.14.7.81.
Kittler, F. (2010). Optical Media. Cambridge, UK: Polity, 332 p.
Kozii, O. (2024). Expressive Graphics as a Component of the Linguistic Picture of the World in Lewis Carroll's Fairy Tale “Alice's Adventures in Wonderland”. Astraea. Vol. 5. No. 1. P. 53–70. DOI: https://doi.org/10.34142/astraea.2024.5.1.03.
Lambert, F. (2014). Images in Distortions: From Anamorphosis to Conformal Mappings. International Journal of the Image. Vol. 4. No. 4. P. 63–70.
Lacan, J. (1998). The Seminar of Jacques Lacan: The Four Fundamental Concepts of Psychoanalysis (Book XI). (Miller, J.-A., Ed., A. Sheridan, Trans.). Revised ed. New York, NY: W. W. Norton & Company. 304 p.
Lazzaro, P. D., Murra, D., & Vitelli, P. (2019). The İnterdisciplinary Nature of Anamorphic İmages in A Journey Through Art, History and Geometry. Journal of Mathematics and The Arts. Vol. 13. No. 4. P. 353–368. DOI: https://doi.org/10.1080/17513472.2018.1506627.
Leong, W. Y. (2026). AI-Driven Optical Illusions: Innovations in Perceptual Art and Design. Innovation on Design and Culture. Vol. 4. Issue 1. P. 1–14. https://doi.org/10.35745/idc2026v04.01.0001.
Manovich, L. (2020). Cultural analytics. Cambridge, MA: MIT Press. 336 p.
Musorrafiti, D. (2024). István Orosz on Impossible Objects & Anamorphosis. Retrofuturista: Where Past and Future Collide in Music, Art, and Film. Retrieved from https://retrofuturista.com/istvan-orosz-on-impossible-objects-anamorphosis/.
Nicholas of Cusa. (2001). De Beryllo (On the Beryl / Eye-glass). In: Complete Philosophical and Theological Treatises. Vol. II. Transl. by J. Hopkins. Minneapolis, 2001. Publisher, A. J. Banning Press, P. 791–838.
Orosz, I. (1999). The Angle of Our Vision: About and A Propos Anamorphosis. Budapest: Balassi Kiadó, 143 p.
Pagliano, A. (2024). Dual View Anamorphosis. In Geometries of Anamorphic Illusions. New York, NY: Springer. P. 43–53. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-031-47246-6_5.
Panofsky, E. (1997). Perspective as symbolic form. (Reprinted). New York: Zone Books. 200 p.
Peterson, A. (2026). A New Humane Lesson in Lewis Carroll’s Alice’s Adventures in Wonderland (1865) and Through the Looking-Glass (1872). Victorian Literature and Culture. Vol. 53. Issue 3. P. 416–444. DOI: https://doi.org/10.1017/S1060150325000129.
Russo, E. (2018). Methodologies used in the literature on De Beryllo. In: Russo, E. The Philosophical-Theological Method of Nicholas of Cusa. In His De Beryllo. Salerno: Anno Accademico, Università Degli Studi Di Salerno. Р. 37–48.
Sanna, A. (Ed.) (2022). Alice in Wonderland in Film and Popular Culture. London: Palgrave Macmillan. 346 p.
Sfetcu, N. (2026). Alice's Adventures in Wonderland – Philosophical Perspectives. Index Academic. Vol. I. P. 1–11. DOI: https://doi.org/10.58679/ia55823.
Vignola, P. (2015). Alice Beyond the Selfie. To be worthy of what happens to her. La Deleuziana. No. 2. Alice And The Mirror. P. 1–9.
Wiesing, L. (2016). The Visibility of the Image: History and Perspectives of Formal Aesthetics (N. A. Roth, Trans.). London: Bloomsbury Academic. 280 p.
Žižek, S. (1991). Looking Awry: An Introduction to Jacques Lacan through Popular Culture. Cambridge, MA: MIT Press. 200 p.
Žižek, S. (2009). The Parallax View. Reprint. (Short Circuits). Cambridge, MA: The MIT Press. 444 p.
Žukauskienė, O. (2026). The Rationality of the Irrational. Jurgis Baltrušaitis’s Contribution to the History of Anamorphoses. (Anamorphoses and depraved perspectives). Sovijus. Interdisciplinary studies of culture. Vol. 13. No. 1. P. 144–161.
