ЛЮДИНА, ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ І ЕКСТИМНІСТЬ НЕСВІДОМОГО

Анотація

Стаття присвячена визначенню характеру несвідомого в контексті трансформації взаємовідносин між людиною й технологією, зокрема штучного інтелекту (ШІ). Особливу увагу приділено розвитку ШІ як фактору децентрації суб’єкта й умови перегляду філософії / ідеології антропоцентризму. Розглядаються радикальні зміни в сфері комунікації, що стає мережевою, розподіленою й постантропною. Теоретико-методологічну основу становлять психоаналітичний, деконструктивний і постантропологічний підходи, які дають змогу не лише ширше осмислити когнітивну сферу, але також розкрити площину несвідомого. В статті зазначається, що інструменти на зразок великих мовних моделей відкривають доступ до колективного / екстимного несвідомого, розширюючи простір висловлювання й водночас знімаючи індивідуальну відповідальність за породжені змісти. Така технологічна медіація посилює і децентрацію, і (само)відчуження людини, що дедалі більше розподіляється між іншими в цифрових потоках. Феномен ШІ інтерпретується як фетишистський механізм, що функціонує на межі між бажанням і нігілістичним знеціненням (Іншого). Технологія сприймається як корисний інструмент, доки відповідає певним бажанням / очікуванням, але знецінюється, щойно не відповідає ним. Контекст, що пов’язаний з апокаліптичним дискурсом навколо ШІ, виявляє витіснений пласт суспільного несвідомого, що засвідчує процес руйнації символічного порядку. Щодо цього класичне питання «що я можу знати?», яке тлумачиться в лаканіанській перспективі, розкриває передовсім структуру несвідомого у добу ШІ й постантропного мислення. Зауважується, що ШІ не є лише інструментом, який створений інструментальним розумом, а може розглядатися як механізм виявлення несвідомого, яке не є локалізованим в окремому суб’єкті, а отже потребує нових методів, зокрема й філософського, осмислення. Як наслідок, окреслюється можливість для переосмислення засад філософії поза межами традиційного антропоцентризму, з огляду на появу нового – машинного – Іншого.