ВІЗУАЛЬНА ГЕРМЕНЕВТИКА В ЦИФРОВУ ЕПОХУ
Анотація
У статті досліджується становлення візуальної герменевтики як самостійного напряму філософських досліджень в умовах цифрової трансформації культури. Актуальність дослідження зумовлена безпрецедентним домінуванням візуальних форм комунікації та розвитком алгоритмічних технологій, що радикально трансформують традиційні практики розуміння та інтерпретації. Автор аналізує теоретико-методологічні засади візуальної герменевтики, що формуються на перетині класичної герменевтичної традиції, семіотики, теорії медіа та інноваційних підходів Digital Humanities.
Особлива увага приділяється аналізу ключових епістемологічних зрушень: подоланню текстоцентризму, становленню мультимодальної онтології та розвитку алгоритмічної герменевтики. Досліджуються процеси трансформації класичних герменевтичних категорій у цифровому середовищі, де алгоритми стають невидимими співавторами смислу, формуючи розуміння сучасного інтерпретатора. Аналізується специфіка візуальної риторики як автономного режиму смислотворення, що характеризується симультанністю, полісемічністю, афективністю та особливою формою індексальності.
Емпіричну базу дослідження складає критичний аналіз платформи TikTok як парадигматичного прикладу візуально-алгоритмічних медіа та феномену інтернет-мему як квінтесенції цифрового смислотворення. Виявлено фундаментальну амбівалентність сучасних цифрових середовищ, які одночасно розширюють герменевтичний горизонт і створюють нові форми обмеження інтерпретативного досвіду. Платформна архітектура TikTok демонструє механізми редукції герменевтичної складності через алгоритмічну медіацію та темпоральну компресію, створюючи парадоксальну ситуацію псевдо-партиципаторності. Аналіз мемів розкриває феномен «згущеного значення», де складні семантичні конструкції редукуються до мінімалістичних візуальних форм через процеси семіотичної компресії та метонімічної редукції. У статті обґрунтовується необхідність розробки нових методологічних стратегій: синоптичного читання, афективної герменевтики та алгоритмічної грамотності. Доводиться, що візуальна герменевтика в епоху цифрових медіа вимагає фундаментального переосмислення базових категорій інтерпретації, де значення не стільки «розшифровується», скільки «проживається» через імерсивну взаємодію з медіаартефактами, а технологія перетворюється з нейтрального посередника на активного співавтора смислу.
Завантаження
Посилання
Barthes, R. (1977). Image-music-text (S. Heath, Trans.). Fontana Press. 220 p.
Baudrillard, J. (1981). Simulacra and simulation (S. F. Glaser, Trans.). University of Michigan Press. 164 p.
Clough, P. T. (2018). The user unconscious: On affect, media, and measure. University of Minnesota Press. 240 p.
Dawkins, R. (1976). The selfish gene. Oxford University Press. 224 p.
Derrida, J. (1976). Of grammatology (G. C. Spivak, Trans.). Johns Hopkins University Press. 560 p. 456 p.
Dilthey, W. (1989). Introduction to the human sciences (R. A. Makkreel & F. Rodi, Eds.). Princeton University Press. 544 p.
Eco, U. (1976). A theory of semiotics. Indiana University Press. 368 p.
Foucault, M. (1977). Discipline and punish: The birth of the prison (A. Sheridan, Trans.). Pantheon Books. 333 p.
Gadamer, H.-G. (1975). Truth and method (G. Barden & J. Cumming, Trans.). Seabury Press. (Original work published 1960)
Husserl, E. (1970). The crisis of European sciences and transcendental phenomenology (D. Carr, Trans.). Northwestern University Press.
Hristova, S. (2023). Visual algorithms: Visual computation and the representation of computational processes. Big Data & Society, 10(1). https://doi.org/10.1177/20539517231158481
Jay, M. (1993). Downcast eyes: The denigration of vision in twentieth-century French thought. University of California Press. 648 p.
Jewitt, C. (Ed.). (2009). The Routledge handbook of multimodal analysis. Routledge. 368 p.
Kittler, F. A. (1999). Gramophone, film, typewriter (G. Winthrop-Young & M. Wutz, Trans.). Stanford University Press. 360 p.
Kress, G., & van Leeuwen, T. (2001). Multimodal discourse: The modes and media of contemporary communication. Arnold. 488 p.
McLuhan, M. (1964). Understanding media: The extensions of man. McGraw-Hill. 318 p.
Merleau-Ponty, M. (1962). Phenomenology of perception (C. Smith, Trans.). Routledge & Kegan Paul. (Original work published 1945) 488 p.
Metz, C. (1982). The imaginary signifier: Psychoanalysis and the cinema (C. Britton, A. Williams, B. Brewster, & A. Guzzetti, Trans.). Indiana University Press. 327 p.
Mitchell, W. J. T. (1994). Picture theory: Essays on verbal and visual representation. University of Chicago Press. 462 p.
Omena, J. J., & Granado, A. (2020). Understanding algorithmic influence: Methods for analyzing communicative infrastructures of social media platforms. International Journal of Communication, 14, 1614-1632.
Pariser, E. (2011). The filter bubble: What the Internet is hiding from you. Penguin Press. 304 p.
Ricoeur, P. (1981). Hermeneutics and the human sciences: Essays on language, action and interpretation (J. B. Thompson, Ed. & Trans.). Cambridge University Press. 314 p.
Schleiermacher, F. (1998). Hermeneutics and criticism: And other writings (A. Bowie, Ed. & Trans.). Cambridge University Press. 328 p.
Shifman, L., & Thelwall, M. (2023). Assessing global diffusion with web memetics: The spread and evolution of internet memes. New Media & Society, 25(4), 823-841. https://doi.org/10.1177/14614448211029860
Virilio, P. (1994). The vision machine (J. Rose, Trans.). Indiana University Press.
