РИТОРИКА, ЯКА БАЧИТЬ І РИТОРИКА, ЯКА ДІЄ: РОЗМЕЖУВАННЯ ВІЗУАЛЬНОЇ ТА ЦИФРОВОЇ РИТОРИКИ В ЕПОХУ ІНТЕРФЕЙСІВ

doi:10.26565/2306-6687-2024-70-10

Владислав Сергійович Галстян аспірант кафедри теоретичної і практичної філософії професора Й. Б. Шада Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна https://orcid.org/0009-0009-5816-0879
Ярослав Сергійович Галстян аспірант кафедри теоретичної і практичної філософії професора Й. Б. Шада Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна https://orcid.org/0009-0007-1193-2750

DOI: https://doi.org/10.26565/2306-6687-2024-70-10

Ключові слова: візуальна риторика, цифрова риторика, медіа-платформи, інтерфейси, екранна культура, алгоритмічний вплив, цифрова комунікація, медіаграмотність, нейроестетика, UX-дизайн, поведінкова економіка, етика переконання

Анотація

Стаття присвячена експлікації діалектичного напруження між візуальною та цифровою риториками як двома онтологічно гетерогенними модусами формування інтерсуб'єктивного досвіду в гіперопосередкованому просторі сучасності. Дослідження виходить за межі інструментального тлумачення риторики, пропонуючи її реконцептуалізацію як фундаментальної екзистенційної практики конституювання суб'єктності.

Пропонований теоретико-методологічний інструментарій уможливлює трансценденцію традиційних бінарних опозицій (репрезентація/інтеракція, образ/алгоритм, естетика/прагматика), відкриваючи перспективу нової онтології комунікативного досвіду, де візуальні та цифрові модальності утворюють складні гетерархічні констеляції сенсу. На основі феноменологічної редукції медіаландшафту цифрової доби артикулюється гіперпарадокс: те, що постає як протилежність (споглядання vs. дія), виявляється онтогенетично пов'язаним через інтенціональність тілесного досвіду.

Дослідження обіцяє каталізувати парадигмальний зсув у розумінні екранної культури – від епістемології репрезентації до онтології партисипативності, де інтерфейс виступає не межею, а топосом новітньої інтерсуб'єктивності. Запропонована концепція "трансверсальної риторики" відкриває можливість подолання імпліцитного дуалізму цифрового/матеріального через визнання їхньої онтологічної нерозривності в реальному досвіді суб'єкта.

Прагматичний вимір дослідження полягає у формуванні критичної метамови для деконструкції сучасних алгоритмічних режимів влади та формування нової етики комунікації, здатної протистояти інструменталізації суб'єктності. Запропонована методологія артикулює інструментарій для виявлення "сліпих плям" у медіатизованому сприйнятті та розвитку того, що можна означити як "трансверсальну грамотність" – здатність розпізнавати онтологічні трансформації суб'єкта на перетині різноманітних модальностей переконання.

Текст відкриває перспективу подальших міждисциплінарних досліджень, що інтегруватимуть нейрофеноменологію, медіаархеологію та критичні алгоритмічні студії задля формування принципово нової епістеми, у межах якої риторика постає не просто як техніка переконання, а як онтологічна умова можливості інтерсуб'єктивного співбуття в добу цифрової гіперреальності.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

Barletta, V. S., Caivano, D., Gigante, D., Ragone, A., Santa Barletta, V., Caivano, D., Gigante, D., Ragone, A., & ACM. (2023). A Rapid Review of Responsible AI frameworks: How to guide the development of ethical AI. 27TH International Conference on Evaluation and Assessment in Software Engineering, EASE 2023, 27th International Conference on Evaluation and Assessment in Software Engineering (EASE), 358–367. https://doi.org/10.1145/3593434.3593478

Bolter, J. D., & Grusin, R. (1999). Remediation: Understanding New Media. Cambridge, MA: MIT Press. 295 с.

Drucker, J. (2014). Graphesis: Visual Forms of Knowledge Production. Cambridge, MA: Harvard University Press. 240 с.

Eyman, D. (2015). Digital Rhetoric: Theory, Method, Practice. Ann Arbor: University of Michigan Press. 184 с.

Hansen, M. B. N. (2006). Bodies in Code: Interfaces with Digital Media. New York: Routledge. 328 с.

Hill, C. A., & Helmers, M. (Eds.). (2004). Defining Visual Rhetorics. Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates. 342 с.

Hughes, N. Non-ideal epistemic rationality. Philosophical Issues, vol. 40, 2024, pp. 1-40, https://philarchive.org/archive/HUGNER.

Kress, G., & Van Leeuwen, T. (2006). Reading Images: The Grammar of Visual Design (2nd ed.). London: Routledge. 312 с.

Lindstrom, M. (2008). Buyology: Truth and Lies About Why We Buy. New York: Doubleday. 256 с.

Manovich, L. (2013). Software Takes Command. New York: Bloomsbury Academic. 376 с.

Massumi, B. (2015). Politics of Affect. Cambridge: Polity Press. 228 с.

Memarian, B., and T. Doleck. "A REVIEW OF CAVEATS AND FUTURE CONSIDERATIONS OF RESEARCH ON RESPONSIBLE AI ACROSS DISCIPLINES." Human Technology, vol. 20, no. 3, 2024, pp. [номер сторінки, якщо відомий], https://www.google.com/search?q=https://doi.org/10.14254/1795-6889.2024.20-3.4.

Murray, J. H. (2017). Hamlet on the Holodeck: The Future of Narrative in Cyberspace (Updated edition). Cambridge, MA: MIT Press. 440 с.

Perelman, C., & Olbrechts-Tyteca, L. (1969). The New Rhetoric: A Treatise on Argumentation (J. Wilkinson & P. Weaver, Trans.). Notre Dame, IN: University of Notre Dame Press. 566 с.

Thaler, R. H., & Sunstein, C. R. (2008). Nudge: Improving Decisions about Health, Wealth, and Happiness. New Haven, CT: Yale University Press. 312 с.

Zeki, S. (2009). Splendors and Miseries of the Brain: Love, Creativity, and the Quest for Human Happiness. Chichester, UK: Wiley-Blackwell. 256 с.