ШУМ І ТИША ЯК ДОСВІД ВІЙНИ: ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ В КОНТЕКСТІ ГУССЕРЛЯ, МЕРЛО-ПОНТІ І ГАЙДЕҐҐЕРА

Анотація

У статті аналізується феномен аудіального досвіду війни через призму феноменологічних концепцій Едмунда Гуссерля, Моріса Мерло-Понті та Мартіна Гайдеґґера, що дозволяє осмислити досвід звуку та тиші під час війни.

У розрізі теоретичних підходів Гуссерля, шум війни можна трактувати як дестабілізацію звичного життєвого світу, яка порушує горизонти досвіду і заважає адекватному сприйняттю. У свою чергу, тиша може бути розглянута як необхідна умова для відновлення цього горизонту, повернення до справжнього буття. Мерло-Понті виявляє тілесний вимір сприйняття звуку війни, де звуки є не лише зовнішніми сигналами, а й глибоко інтегрованими в тілесний досвід людини. Шум стає виразом фізичного впливу війни, а його вплив на індивідуальне сприйняття може бути охарактеризований як змішування "тілесного" з "духовним". Гайдеґґер в свою чергу розглядає шум як частину неавтентичного існування, яке є характерним для сприйняття війни в умовах соціального натовпу, де індивід губить свою унікальність, ставши частиною маси. Тиша, з його точки зору, є шляхом до автентичного існування, що надає можливість заглибитись у роздуми про власне буття та усвідомлення кінцевості людського існування, особливо в умовах війни. Тиша стає засобом пізнання, а не просто відсутністю звуків.

Важливим аспектом аналізу є ідея аудіального досвіду війни як способу зафіксувати екзистенційні переживання людини. Звуки війни, як і тиша, не просто об’єктивно існуючі феномени, але й такі, що глибоко впливають на суб’єктивну реальність людини. Аудіальний досвід війни є неодмінною складовою цього процесу, що допомагає не лише фіксувати події, а й усвідомлювати їхній вплив на психічний стан, культурні сприйняття та моральні орієнтири. Природа війни та її звукові аспекти сприяють формуванню нових форм колективної пам’яті, де звук і тиша виконують роль інструментів для реконструкції соціальних ідентичностей. Цей досвід важливий для майбутнього розуміння наслідків війни, адже він сприяє глибшому усвідомленню не лише того, що війна робить з людиною, але й того, як війна може змінити культуру, традиції та соціальні структури в цілому.

Дослідження аудіального досвіду війни через призму феноменологічних концепцій дозволяє краще зрозуміти, як війна формує індивідуальне та колективне буття через звукові та мовчазні переживання. Відповідно, увага до феноменології звуку та тиші відкриває нові можливості для осмислення війни як складного, багатовимірного явища, що трансформує не лише фізичну реальність, але й духовний та соціальний контексти.