КОНЦЕПТ ОПЕРАЦІЙНОЇ ІСТИНИ В КОНТЕКСТІ ПАРАДИГМ ЗАХІДНОЇ І СХІДНОЇ КУЛЬТУРИ І ФІЛОСОФІЇ

Анотація

В статті пропонується ввести і проаналізувати концепт операційної ітини, його можливості та перспективи в контексті парадигм західної і східної філософії. Ми визначаємо операційну ж істину, як таку, яка претендує не на відображення (чи інший спосіб репрезентації) реальності, а підштовхує до відповідного досвіду реальності чи принаймні мислення, тобто як таку, що являє певний стимул, поштовх до відповідного типу бачення. Як найбільш наочний приклад такої істини, ми пропонуємо настанову на не-мислення, досягнення стану бездумності в медитації, настанову, що означає насамперед стан сконцентрованості, в якому не-мислення є радше критерієм глибини концентрації під час медитативних сеансів, а не відмову від мислення як таку. Аналізуються також приклади того, як операційний момент проявляє себе в теоріях вільного ринку та homo economicus-а; а ще компаративіський аналіз операційної істини щодо теорій істини прагматичної та інструментальної та традиційного операціоналізму в епістемології.

Пропонується також проаналізувати, як операційна істина спрацьовує в індійській, китайській, античній, авраамічній та власне сциєнтиській парадигмах мислення, зокрема показується, як твердження християнської теології про те, що Бог створив світ і приписав йому закони функціонування (закони, які є законами природи) стає операційною істиною, на основі якої в подальшому розвиваються природничі науки. Показується також, як ідеї реінкарнації, сансари та звільнення стають операційною істиною для індійської парадигми, а ідея організмізму операційною істиною для пошуку загальної гармонії в китайській філософії, а також цінності агону-змагання базовою операційною істиною у давньогрецькій філософії.