РЕСПОНЗИВНА ТОПОГРАФІЯ ЧУЖОСТІ Б. ВАЛЬДЕНФЕЛЬСА: ВІДГУКИ МИСТЕЦТВА НА СУЧАСНІ ВИКЛИКИ

Анотація

Мета дослідження – розглянути топографію чужості Вальденфельса як приклад можливої феноменології сучасного мистецтва та всіх суперечностей сучасного художнього образу. Методи дослідження – герменевтика, феноменологія, респонзивна феноменологія Б. Вальденфельса, філософія мистецтва, дискурсивний та мистецтвознавчий аналіз, філософія травми. Наукова новизна. Доводиться, що для сучасної постмодерної та метамодерної культури характерно осмислення Чужого та відчуженості. Найкращим теоретиком проблеми Чужого та зустрічі людини з чужим є Б. Вальденфельс. Вперше застосовано феноменологію чужого Вальденфельса для розуміння філософії та образності сучасного українського мистецтва. Чужий може набувати як позитивної семантики, поступового освоєння міста, так і ворожості, загрози знелюднення, зникнення людських ознак у місті, де місто може стати символом руйнування та забуття звичного світу травмованої людини. Висновки. Модерн характеризувався втратою реальності у просторі, це стає іронією у постмодерні і відчуженням у метамодерні. Контроль та тотальність намагаються бути зруйнованими постмодерном, натомість ми бачимо, що постмодерну доводиться зустрітись з Чужим як загрозою і можливим учасником діалогу. Сучасне мистецтво наполягає на багатоголоссі такого діалогу, і того, що приємні та неприємні риси Чужого повинні бути прийнятті. Постмодерне мистецтво відмовляється розмірковувати про насилля, що призводить до криз світогляду та є однією з ідеологічних підстав війн, зокрема російсько-української. Одним з способів опису такої ситуації, є опис образів сучасного мистецтва як фатичних та динамічних. Намагання досягнути гармонії та чистої форми нівелює дистанції. Введення дистанції та порожнечі у художньому образі постмодерну та метамодерну відповідає дистанціям матеріального світу, визначає постмодерне мистецтво. На основі експлікації феноменології чужості Вальденфельса можна розглядати сучасне мистецтво та більшість наявних його суперечностей як подвійний процес – як постання відчуженості та делокалізації старих просторів культури, так і створення нових цифрових та медійних просторів суспільної солідарності.