ПОСТМОДЕРНИЙ ДИВІД(УУМ) ТА ЙОГО АРЕАЛИ
Анотація
Проаналізовано концепцію дивід(уум)а в постмодерному дискурсі, в якому зародилося це поняття. Завдяки розповсюдженню в низці дискурсів воно збагатилося новими смислами. Тому дивіда розглянуто в загальнонауковому, антропологічному, політичному, біотехнологічному й біоетичному, інформаційно-технологічному та духовно-релігійному контексті. Установлено, що в постмодерній перспективі дивіда змальовують як фрагментовану, роздроблену, нестабільну, розірвану, ділиму, амбівалентну сутність.
Дивід формується під час дивідуації, яка є однією з форм суб’єктивації у постіндустріальних суспільствах. Індивідуація нікуди не зникає, проте доповнюється паралельним процесом, що протікає під час занурення індивіда у віртуальний простір в умовах кіберкапіталізму та під дією цифрової культури, а також високих технологій. Дія цих чинників здатна приводити до дивідуації як до своєрідного екстрагування людської дивідуальності, що належить не людині, а транснаціональним корпораціям та тим, хто накопичує інформацію щодо економічної поведінки людей та їхнього повсякдення, в якому майже завжди є смартфони, фітнес-браслети, різноманітні ігрові приставки та інші пристрої.
Загалом складено збірний образ дивіда/дивідуума відповідно до того, як його зображують у п’яти дискурсах. Дивід є носієм відчуженої від нього дивідуальності, яка інформатована за походженням, добута за допомогою дегомогенізації його індивідуальності, структурно розшарована і завжди спрямована назовні від індивіда. На основі цього висунуто визначення дивідуації у постмодерному дискурсі.
Продемонстровано хибність уявлень про індивіда як неділимого та цілісного суб’єкта. Здійснений аналіз є важливим для поліпшення політико-теоретичного розуміння становища людини в ускладненому світі порівняно з його становищем у традиційних та модерних суспільствах.
Завантаження
Посилання
Balinchenko, S. (2018). Dividual Projections of Otherness Viewed Through the Context of Territorialization and Deterritorialization. Visnyk of the Lviv University. Series Philosophical Political Studies, 18, 48–54. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlu_fps_2018_18_8 (In Ukrainian).
Balinchenko, S. (2019). Mythologeme-Related Crisis of Identity:Reality and Fictional Markers of Alienation. Future Human Image,11, 5–13. DOI: https://doi.org/10.29202/fhi/11/1
Bogard, W. (2007). The Coils of a Serpent: Haptic Space and Control Societies. C-Theory. URL:https://journals.uvic.ca/index.php/ctheory/article/view/14513/5354
Bogard, W. (2008). Empire of The Living Dead.Mortality, 13(2), 19 p.URL: https://www.academia.edu/4544710/Empire_of_the_living_dead
Bruno, F., & Rodríguez, P. M. (2022). The Dividual: Digital Practices and Biotechnologies. Theory, Culture & Society, 39(3), 27–50. https://doi.org/10.1177/02632764211029356
Cvejić, B. (2016). In States of Transindividuality. Published in STATE STATE STATE. (Eds. I. M. Fiksdal, and J. C. Petersen). Oslo: Samizdat. URL: https://www.academia.edu/27214896/In_States_of_Transindividuality
D’Amato, P. (2019). Simondon And The Technologies Of Control: On The Individuation Of The Dividual. Culture, Theory and Critique, 60(3–4), 1–15. DOI: https://doi.org/10.1080/14735784.2019.1694211
Khoruzhyi, H. F., Borovska, L. O., Kulahin, Yu. I., Lipin, M. V.(2018). Samoidentyfikatsiia osobystosti filosofskyi analiz. Samoidentyfikatsiia Osobystosti: Filosofskyi Analiz : Monograph. Ed. by H. F. Khoruzhyi.URL: https://knute.edu.ua/file/MjIxNw==/888da03d58e4d33afa7688566fcd20a2.pdf (In Ukrainian).
Kolot, A. (2014). Indyvidualizatsiiaosobystosti ta formuvanniaindyvidualizovanohosuspilstva yak fenomensuchasnosti: Naslidky ta uroky.Ukraina: Aspektypratsi, 2, 3–10. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uap_2014_2_3 (In Ukrainian).
Lazzarato, M. (2014). Signs And Machines: Capitalism And The Production of Subjectivity (J. D. Jordan, Trans.). South Pasadena: Semiotext(e).
Linkenbach, A., & Mulsow, M. (2020). Introduction: the dividual self. Religious Individualisation: Historical Dimensions and Comparative Perspectives(pp. 323 344). Berlin, Boston: De Gruyter. DOI: https://doi.org/10.1515/9783110580853-015
Lushetich, N. (Ed.). (2020). Big Data: A New Medium? Routledge.
McGonigle, I. (2019). Genomic Data And The Dividual Self. Genetics Research, 101, e12, 1–4. DOI: https://doi.org/10.1017/S0016672319000107
Ott, M. (2018). Dividuations: Theories of Participation (1st ed.). Palgrave Macmillan.
Raunig, G. (2016). Dividuum: Machinic Capitalism and Molecular Revolution, Vol. 1 (A. Derieg, Trans.). Los Angeles, CA: Semiotext(e). (Original work published 2014).
Smith, K. (2012). From Dividual And Individual Selves To Porous Subjects. The Australian Journal of Anthropology, 23(1), 50–64. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1757-6547.2012.00167.x
Voropai, T. S. (1999). V poiskakh sebya. Identichnost i diskurs / T. S. Voropai. – Kharkov : KhDPU (In Russian).
Vujanović, A., & Cvejić, B. (2022). Introduction. Toward a Transindividual Self: A Study in Social Dramaturgy (PP. 9–28). Oslo–Brussels–Zagreb: Oslo National Academy of the Arts–SARMA– Multimedijalni Institut. URL: https://www.academia.edu/75620244/Toward_a_Transindividual_Self_Introduction
Zahurska, N. V. (2016). Posthuman. Version N / Postman. Version N. Kharkiv: V. N. Karazin Kharkiv National University (In Russian).
