ЛЮДИНА В КОНТЕКСТІ ТРАНСВЕРСАЛЬНОСТІ МЕРЕЖЕВОГО СУСПІЛЬСТВА

doi:10.26565/2306-6687-2021-64-05

Світлана Григорівна Пилипенко кандидат філософських наук, доцент кафедри ЮНЕСКО та соціального захисту Державного біотехнологічного університету https://orcid.org/0000-0003-3838-7805

DOI: https://doi.org/10.26565/2306-6687-2021-64-05

Ключові слова: мережеве суспільство, глобалізація, турбота людини про себе, трансверсальність, парадигма, «інтегрований світовий капіталізм»

Анотація

Стаття присвячена феномену мережевого суспільства, що зумовлює нову концептуалізацію людини в контексті формування нових цінностей та нових можливостей. Зазначається багатовимірність сучасної ситуації, яка потребує нової оптики для осмислення наявних взаємодій, які можуть слугувати відповіддю на виклики епохи постмодерну. Підкреслюється, що людина залишилася наодинці із собою в ситуації соціокультурних парадоксів, зумовлених сучасними глобальними процесами, які здійснюють тиск на екзистенції людини.

Метою статті є аналіз ситуації людини в контексті мережевого суспільства в оптиці трансверсальності як парадигми плинної сучасності. Це актуалізує питання групової солідарності в контексті мережевого суспільства, можливої гомогенності / гетерогенності. Ідеться, по‐перше, про семантики людини в площинах мережевого суспільства / мережевої реальності, по‐друге, про семантики трансверсальності, які резонують з руйнуванням і формуванням нової конфігурації взаємодій.

Виникає нова злитість / гетерогенна зчепленість, що в межах концепту «трансверсальність» постає оптикою та артикулює як проблему простору мережевого суспільства, так і проблему есенції / екзистенції людини, серед яких чільне місце посідає турбота людини про себе в умовах інформаційної сучасності. Це зумовлює проблему відповідальності в ситуації усунення розмежування між утаємниченим / особистим та відкритим / суспільним, між бажанням бути належним до певної соціальної спільноти / мати можливість утілювати власні бажання й переконання тощо.

Проблемне поле трансверсальності надає нові інтенції та інтерпретації трансформаційних процесів сучасності. Зазначається, що визначення трансверсальності є умовою подолання небезпеки «розпорошення» людського існування. Застосування маркера «трансверсальність» дозволяє зробити висновок, що мережеве суспільство варто концептуалізувати як феномен, який залучає як фізичні, так і віртуальні аспекти взаємодії, та остаточно долає лінійний підхід до розуміння людини, соціальної спільноти та людства в цілому.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

Gulevsky, S. V. (2021). Transformation of the Socio-Cultural Discourse of Television Series in the Modern Media Space: author. dis. for the academic degree PhD in Phil. Sciences. Speciality 09.00.04 “Philosophical anthropology, philosophy of culture”. Kharkiv. 16 p. (In Ukrainian).

Mamardashvili, M. K. (1992). As I Understand Philosophy. Moscow: Progress. 416 p. (In Russian).

Petrenko, D. V. (2016). Reproducing and Transversing. Philosophical Anthropology of Media: monograph. Kharkiv: V. N. Karazin KhNU. 372 p. (In Russian).

Petrenko, D. V. (2020). Transversal Cinematography by Philippe Grandrieux: Affect, Gesture, Touch. The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University. Series “Theory of Culture and Philosophy of Science”. № 61. Pp. 7–14. DOI: https://doi.org/10.26565/2306-6687-2020-61-01. (In Ukrainian).

Rushkoff, D. (2003). Media Virus! How Pop Culture Secretly Influences your Mind. Transl. from English. D. Borisov. Moscow: Ultra-culture. 363 p. (In Russian).

Sennet, R. (2002). The Fall of a Public Person. Transl. from English O. Isaeva, E. Rudnitskaya, V. Sofronova, K. Chukhrukidze. Moscow: Logos. 423 p. (In Russian).

Heidegger, M. (1991). On the Essence of Truth. Conversation on a Country Road: compilation. A. L. Dobrokhotov (Ed). Moscow: Higher School. Pp. 8–27. (In Russian).

Harari, Y. N. (2018). HomoDeus. The Man is Divine. Behind the Scenes of the Future. Transl. from English A. Demyanchuk. Kyiv. 512 p. (In Ukrainian).

Yatsenko, E. D. (2020). Transversal Subjectivity in the Dimensions of Virtual Reality. Educational discourse: a collection of scientific papers. Iss. 28(11). Pp. 7–22. DOI: https://doi.org/10.33930/ed.2019.5007.28(11)-1. (In Ukrainian).

Castells, M., Cardoso, G. (2005).The Network Society: From Knowledge to Policy. Washington: Johns Hopkins Center for Transatlantic Relations. URL: https://communication.biu.ac.il/sites/communication/files/shared/qstl__castell_d1_3-21.1-80.pdf.

Chmil, H., Korabliova, N., Zubavina, I., Kupriichuk, V. & Kuznietsova, I. (2020). Cultural Form of Manifestation of Value Models in the Interaction of Personal Values and Social Structures. International Journal of Criminology and Sociology. Vol. 9. Pp. 1451–1460. DOI: https://doi.org/10.6000/1929-4409.2020.09.165.

Dackevičiūtė, S. (2021). Deleuze and Guattari’s Logic of Sensation in the Context of Contemporary Art. Problemos. Vol. 100. Pp. 180–190. DOI: https://doi.org/10.15388/Problemos.100.14. (In Lithuanian).

Featherstone, M. (2020). Problematizing the Global: An Introduction to Global Culture Revisited. Theory, Culture & Society. Vol. 37 (7–8). Pp. 157–167. DOI: https://doi.org/10.1177/0263276420957715.

Feuerstein, Th. (2018). Prometheus Delivered. Prometeo liberado. Ecozon: European Journal of Literature Culture and Environment. Vol. 9. Pp. 195–199. DOI: https://doi.org/10.37536/ECOZONA.2018.9.2.2396.

Guattari, F. (2016). Integrated World Capitalism and Molecular Revolution.Transl. A. T. Kingsmith. 10 p. URL: https://adamkingsmith.files.wordpress.com/2016/10/integrated worldcapitalism-and-molecular-revolution.pdf.

Guattari, F. (1984). Molecular Revolution : Psychiatry and Politics. Transl. R. Sheed. Harmondsworth; New York : Penguin Books. 308 р. URL: https://monoskop.org/images/1/1b/Guattari_Felix_1984_Molecular_Revolution_Psychiatry_and_Politics.pdf

Guattari, F. (2000). The three Ecologies. Transl. I. Pindar and P. Sutton. London and New Brunswick, Nj : The Athlone Press. 174 p. URL: https://monoskop.org/images/4/44/Guattari_Felix_The_Three_Ecologies.pdf

Horodyska, O. M. (2021). Care of the Self as Limit-Experience. The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University. Series “Theory of Culture and Philosophy of Science”. № 63. Pp. 15–22. DOI: https://doi.org/10.26565/2306-6687-2021-63-02.

Kaziliūnaitė, A. (2020). Foucault Panopticism and Self-Surveillance: from Individuals to Dividuals. Problemos. Vol. 97. Pp. 36–47. DOI: https://doi.org/10.15388/Problemos.97.3. (In Lithuanian).

Latour, B. (2005). Reassembling the Social: An Introduction to Actor-Network-Theory. Oxford : Oxford University Press. 301 р.

Marin, A., Wellman, B. (2011.). Social Network Analysis: An Introduction.

URL: https://www.researchgate.net/publication/253324312_Social_Network_Analysis_An_Introduction_1.

Yuliarti, M. Sr., Siagian, M., Kusuma, A. & Wardaningtyas, A. K. (2020). Network Society аnd Social Movement: Message Reception Among Instagram Users. Jurnal Komunikasi. Ikatan Sarjana

Komunikasi Indonesia. Vol. 5, no 2. Pp. 179–188. DOI: http://dx.doi.org/10.25008/jkiski.v5i2.382.

Therborn, G. (2003). Entangled Modernities. European Journal of Social Theory. Vol. 6, no 3. Рp. 293–305. DOI: https://doi.org/10.1177/13684310030063002.