‘ВЕЛИКА ІСТОРІЯ’ ОСВІТИ: ШЛЯХ ДО ‘CЛУХАЮЧОГО СУСПІЛЬСТВА’. ЧАСТИНА ⅕, КАМ’ЯНИЙ ВІК

Анотація

Метод «Великої історії» [Christian, 2011] –– академічного вивчення минулого з дуже широкої точки зору –– є дуже актуальною педагогічною ініціативою. Ця стаття має на меті розроблення «великої історії» освіти –– розповісти історію цивілізації у світлі умов, які вона створює для розвитку дорослих людей. Я провокаційно висуваю гіпотезу, що кожна культура є культом, екологією практик, що виховує людей в ту «форму життя», якій це суспільство поклоняється. Суспільство «поклоняється» саме тій «формі життя», яка є найбільш сприятливою для вирішення його екзистенціальних проблем, і, оскільки суспільство розвивається, для вчасного протистояння більш складним і абстрактним проблемам також «виростають» і форми життя. Ці дедалі складніші форми життя підтримуються екологією взаємодоповнюючих «освітніх практик», зворотним зв’язком між наукою, законом та церквою: які ростуть від конкретного знання до абстрактного, від права найсильніших до загальної декларації прав, і від конкуренції нульової суми за володіння обмеженими ресурсами між волями-до-влади до комунікації ненульової суми, яка створює все з нічого, між личностями. Цій «зворотній зв’язок» зростає, оскільки зростаюча абстракція спільного блага вимагає від людей розуміння та дотримання дедалі складнішої системи законів — вимагає участі у все більш абстрактній «мовній грі». Якщо «віки» прогресу цивілізації справді відповідають «вікам» етичного дозрівання людини, нам слід переосмислити те, що є найбільш актуальним: освіту, яка перетворює німі волі-до-влади, що змагаються за володіння приватною власністю на личностей, які спілкуються та співпрацюють заради спільного блага. Таким чином, актуальність освіти полягає в її здатності рятувати людей з «мислення нестатку», повертаючого суспільство пізнього капіталізму в властиву для «бронзового віку» язичницької боротьбу-всіх-проти-всіх, та виховувати в них потенційних громадян «відносної утопії», яку Ганзі Фрайнахт називає «Товариством слухачів» –– термін, введений в його однойменному трактаті [Freinacht, 2016]. Якщо освітній проект, що базується на цьому баченні, набуде популярності в школах та університетах, наші системи освіти наближаться до виправдання гегелівського визначення освіти як «мистецтва робити людину етичною». У цій першій з п'яти статей я розглядаю і синтезую останні публікації щодо освіти Кам’яного віку.