‘ВЕЛИКА ІСТОРІЯ’ ОСВІТИ: ШЛЯХ ДО ‘CЛУХАЮЧОГО СУСПІЛЬСТВА’. ЧАСТИНА ⅕, КАМ’ЯНИЙ ВІК
Анотація
Метод «Великої історії» [Christian, 2011] –– академічного вивчення минулого з дуже широкої точки зору –– є дуже актуальною педагогічною ініціативою. Ця стаття має на меті розроблення «великої історії» освіти –– розповісти історію цивілізації у світлі умов, які вона створює для розвитку дорослих людей. Я провокаційно висуваю гіпотезу, що кожна культура є культом, екологією практик, що виховує людей в ту «форму життя», якій це суспільство поклоняється. Суспільство «поклоняється» саме тій «формі життя», яка є найбільш сприятливою для вирішення його екзистенціальних проблем, і, оскільки суспільство розвивається, для вчасного протистояння більш складним і абстрактним проблемам також «виростають» і форми життя. Ці дедалі складніші форми життя підтримуються екологією взаємодоповнюючих «освітніх практик», зворотним зв’язком між наукою, законом та церквою: які ростуть від конкретного знання до абстрактного, від права найсильніших до загальної декларації прав, і від конкуренції нульової суми за володіння обмеженими ресурсами між волями-до-влади до комунікації ненульової суми, яка створює все з нічого, між личностями. Цій «зворотній зв’язок» зростає, оскільки зростаюча абстракція спільного блага вимагає від людей розуміння та дотримання дедалі складнішої системи законів — вимагає участі у все більш абстрактній «мовній грі». Якщо «віки» прогресу цивілізації справді відповідають «вікам» етичного дозрівання людини, нам слід переосмислити те, що є найбільш актуальним: освіту, яка перетворює німі волі-до-влади, що змагаються за володіння приватною власністю на личностей, які спілкуються та співпрацюють заради спільного блага. Таким чином, актуальність освіти полягає в її здатності рятувати людей з «мислення нестатку», повертаючого суспільство пізнього капіталізму в властиву для «бронзового віку» язичницької боротьбу-всіх-проти-всіх, та виховувати в них потенційних громадян «відносної утопії», яку Ганзі Фрайнахт називає «Товариством слухачів» –– термін, введений в його однойменному трактаті [Freinacht, 2016]. Якщо освітній проект, що базується на цьому баченні, набуде популярності в школах та університетах, наші системи освіти наближаться до виправдання гегелівського визначення освіти як «мистецтва робити людину етичною». У цій першій з п'яти статей я розглядаю і синтезую останні публікації щодо освіти Кам’яного віку.
Завантаження
Посилання
Allen, Pauline and Bronwen, Neil (eds.). (2015). The Oxford Handbook of Maximus the Confessor. ISBN: 9780199673834
Christian, David. (2011). Maps of Time: An Introduction to Big History. University of California Press.
Christian, David. (2019). Origin Story. A Big History of Everything. Penguin Books.
Freinacht, Hanzi. (2016). The Listening Society. A Metamodern Guide to Politics. Book I. Wroclaw, Poland. Metamoderna Press.
Harris, Sam. (2012). Free Will. Published March 6th 2012 by Free Press.
Harris, Sam. (2013). Lying. Published October 23rd 2013 by Four Elephants Press.
Hegel, G.W.F. (1821). Outlines of the Philosophy of Right. Part 3: Ethical Life. § 151. (Oxford World's Classics). Published in 2008. [More context for the quote: ‘Education is the art of making art ethical. It begins with pupils whose life is at the instinctive level and shows them the way to a second birth, the way to change their instinctive nature into a second, intellectual nature, and makes this intellectual level habitual to them’.]
Louth, Andrew. (1996). Maximus the Confessor. — Routledge. ISBN 0-203-99127-3
Sapolsky, Robert. (2017). Behave. Human Biology at Our Best and Worst. Boulder Head Publishers. Page 47.
Williams, Rowan. (2017). Plague as Metaphor. In J. Heeney & S. Friedemann (Eds.), Plagues (Darwin College Lectures, pp. 196-212).
Cambridge: Cambridge University Press. doi:10.1017/9781108147910.011. Page 196.
Williams, Rowan. (2015). Theology and Meditation. Speech at the University of Bristol. My lecture notes. URL: https://soundcloud.app.goo.gl/XqP92fhXVpMzW22i9.
Zournazi, Mary and Williams, Rowan. (2021). Justice and Love. A Philosophical Dialogue. Bloomsbury. London.