ОСВІТА ЯК КЛЮЧОВА СТРАТЕГІЯ ФІЛОСОФІЇ ПОСТМОДЕРНУ: ДОЛАННЯ ТРАВМИ НЕСВОБОДИ
Анотація
Становлення особистості привертало увагу як класиків філософської думки, зокрема це праці Ч. Пірса, З. Фрейда, так і представників новітнього філософського дискурсу (З. Бауман, П. Рікер, Ю. Хараррі, К.Уїлбер). У дослідженнях останнього часу говориться, що головною перепоною у становленні особистості та суспільства є культурна травма, яка виникає як наслідок розвитку тоталітарних колоніальних суспільств у ХХ столітті. Поняття культурної травми аналізується у дослідженнях Дж. Александера, К. Карут, А. Ніла. Мета – дослідити особистість у модерній та постмодерній парадигмі, застосування понять розвитку, освіти, саморозвитку та самоосвіти особистості в постмодерному дискурсі, розглянути освіту та саморозвиток як ключові стратегії філософії постмодерну у доланні тоталітарної культурної травми несвободи. Наукова новизна. Констатується, що освіта, розвиток та саморозвиток особистості стають основними стратегіями інформаційної доби і постмодерної культури, що сприяє подоланню тоталітарного колоніального травматичного досвіду. Досліджено особистість у модерній та постмодерній парадигмі (поняття, ставлення до особистості, процесів виховання, соціальних інститутів, самоосвіти). Можна відмітити, що саморозвиток особистості придбає глобальний масштаб: чи буде він вимірюватись коефіцієнтом щастя чи економічною ефективністю того чи іншого суспільства, ідуть наукові суперечки, беззаперечно одне – одночасно освіта, самоосвіта і виховання стають справою не окремих країн, а людства загалом. Висновки. 1. У модерній парадигмі особистість імпліцитно містить антитезу душевного та тілесного начала, незмінності, а отже вічності, та розвитку як певної адаптації людини до зовнішніх обставин соціально-культурного буття. 2. Постмодерн замінює це протиріччя контроверзою або діалектикою особистості як незмінної, довершеної і одночасно постійно зростаючою під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів, застосування понять саморозвитку та самоосвіти особистості сприяє діалектичному розумінню самої особистості, що поліфункціональна і не може бути вписана лише в одну філософську парадигму, як прагне це зробити модерн та колоніальний дискурс. 3. На основі представленої аргументації зроблено висновок щодо освіти та саморозвитку як ключових стратегій філософії постмодерну у доланні тоталітарної культурної травми несвободи.
Завантаження
Посилання
REFERENCES
Bauman, Z. (2002). The Individualized Society. Moscow: Logos.181. (Original work published 2000). (In Russian)
Hnatiuk, O. (2005). Farewell to the Empire: Ukrainian Discussions on Identity. Kyiv: Krytyka. 528. (Original work published 2004). (In Ukrainian)
Diatkin, G. (2018). On the Other Side of the Pleasure Principle. URL <http://psychoanalysiskharkov.com/%D0%BF%D0%BE-%D1%82%D1%83-%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%83-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%B0-%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B8%D1%8F/> (In Russian)
Kysliuk, K. (2018).Ukrainian Identity: Historical and Cultural Retrospectives and Modern Perspective. Philosophical Thought. nom.3. Р.48-65. (In Ukrainian)
Latour, B. (2006). New Time has not come. Esse in symmetric anthropology. Trans. from fr.D. Kalugin, ed. O.Harhordin. St. Peterburg: European University. 296. (Original work published 1991). (In Russian)
Ricoeur, P. (2004). Memory, History, Oblivion / Trans. from fr. Moscow: Humanitarian Literature. 728. (Original work published 2000).(In Russian)
Ricoeur, P. (2000). Oneself as Another. Kyiv: Duch i Litera. 458. (Original work published 1999).(In Ukrainian).
Hararri, U.H. Homo Deus. A Brief history of Tomorrow. Kyiv: Book Chef, 2018. 512 (Original work published 2015). (In Ukrainian).
Alexander, J. (2003). Cultural Trauma and Collective Identity, Oxford: Oxford University Press. 296. (In English).
Averianova, N., Voropaieva, T. (2020). Transformation of the Collective Identity of Ukrainian Citizens After the Revolution of Dignity (2014 – 2019 ). Kyiv-Mohyla Humanities Journal. nom. 7. Р. 45-71. DOI: 1219654 – Article Text-497128-1-10-20201218 (In English).
Caruth, C. (2014). Listenihg to Trauma: Conversations with Leaders in the Theory&Treatment of Catastrophic Experience. Baltimore: John Hopkins University Press. 392 p. (In English).
Caruth, C. (2016). Unclaimed Experience: Trauma, Narrative and History. Baltimore: John Hopkins University Press. 208 p. (In English).
Dodonova, V., Dodonov, R. (2020). Transformation of social values during a pandemic and problems of global solidarity. East. №3 (167). Р. 21-26. DOI: 10.21847/1728-9343.2020.3(167).206757 (In English).
Dzeban, O., Aleksandrova, O., Vinnikova, N. (2019). Axiological portrait of information society. East. №5 (163). Р.13-19. DOI: 10.21847/1728-9343.2019.5(163).182436 (In English).
Kuzio, T. (2018). Putin’s War against Ukraine. Revolution, Nationalism and Criminality. Kyiv: Duch i Litera, 2018. 560 (In English).
Mroz, T. (2018). Reply to the Paper «National Philosophy at a Subject of Comparative Research» Sententia. Volume 37, nom.1. Р. 130-35. DOI: http://doi.org/10.2240/sent37.01 (In English).
Neal, A. G. (1998). Natonal Trauma and Collective Memory: Major Events in the American Century. Armonk, New York: Sharpe. 224 p. (In English).
Wilber, K. (2005). Introduction to integral Theory and Practice: IOS Basic and the AQAL Map. AQAL Journal of Integral and Practice. 2005.1. Р.2-38 (In English).
Yosypenko, S., Rudenko, S. (2018). National Philosophy as a Subject of Comparative Research. Sententia. Volume 37, nom.1. Р. 120-29. DOI: http://doi.org/10.2240/sent37.01 (In English).
