ТРАНСВЕРСАЛЬНИЙ КІНЕМАТОГРАФ ФІЛІПА ГРАНРІЙЕ
АФЕКТ, ЖЕСТ, ДОТИК
Анотація
Статтю присвячено розгляду філософської антропології кіно початку ХХІ століття на матеріалі фільмів французького кінорежисера Філіпа Гранрійе. Дослідження стратегій співвідношення людини і кінематографічного образу дозволяє розкрити ряд антропологічних операцій, які артикулюють уявлення про людину, і розробити оригінальну концепцію трансверсальної антропології кіно.
Кінематограф Гранрійе аналізується в контексті взаємодії з тілесним досвідом глядача, що виводить на перший план співвідношення аудіовізуального кінообразу і людського тіла. Розглядається концепція «спінозіанського кінематографа» Гранрійе, відповідно до якої фільм розуміється як місце втілення чистих афектів, що занурюють глядача у трансіндивідуальне поле. Трансверсальний кінематограф порушує встановлені конвенції наративного кіно і підриває домінуючи форми організації диспозитиву, руйнуючи опозиції людського/тваринного та культурного/природного.
У фільмах Гранрійе проводиться дослідження кінематографічного сприйняття, яке орієнтоване не тільки на аудіальний і візуальний, але й на тактильний досвід. Авангардність фільмів Гранрійе виявляється в пошуку альтернативи кінематографічній репрезентації, що складає одну з найбільш важливих стратегій теорії і практики кінематографа початку ХХІ століття. Фільм тут постає не як текст, що відсилає до інших культурних текстів, а як тілесний асамбляж, який не підлягає семіотизації. На відміну від постмодерністського кінематографа кінця ХХ сторіччя фільми Гранрійе актуалізують відмову від текстоцентризму і створюють аудіовізуальне поле перцептивного експерименту. Отже, кінематограф Гранрійе варто розглядати в контексті наступних іменних двійок: 1) образ і афект, 2) диспозитив і трансверсальність 3) бачення і торкання.
Завантаження
Посилання
Гранрийе Ф. 23 режиссера. Интервью Дмитрию Волчеку. 2011. URL: http://archive.svoboda.org/programs/cicles/cinema/23/07.asp.
Гранрийе Ф. Стараюсь разрабатывать связь между аффектами и историей. Искусство кино. 2014. URL: http://kinoart.ru/blogs/filipp-granrije-starayus-razrabatyvat-svyaz-mezhdu-affektami-i-istoriej.
Делез Ж. Фрэнсис Бэкон: Логика ощущения / пер. с фр. и послесл. А. В. Шестакова. Санкт-Петербург: Machina, 2011. 176 с.
Эко У. Отсутствующая структура: Введение в семиологию /пер. с ит. А. Погоняйло и В. Резник. Санкт-Петербург: Симпозиум, 2006. 544 с.
Эпштейн Ж. Чувство / пер. с фр. С. Юткевича. Из истории французской киномысли: Немое кино 1911–1933 гг. / сост. М. Ямпольский. Москва: Искусство, 1988. С. 80–140.
Agamben G. Notes on Gesture. Means Without Ends. Notes on Politics. Minneapolis, MI; London, UK: University of Minneapolis Press, 2000. 156 p.
Balibar E. Individualité et Transindividualité chez Spinoza. Architectures de la Raison. Mélanges offerts à Alexandre Matheron. Paris: ENS Éditions, 1996. P. 35–46.
Chamarette J. Phenomenology and the Future of Film: Rethinking Subjectivity Beyond French Cinema. New York, NY; London, UK: Palgrave Macmillan, 2012. 271 р.
Dolar M. A Voice and Nothing More. Cambridge, MA: The MIT Press, 2006. 224 р.
Grandrieux P. The Body’s Night. An Interview with Philippe Grandrieux. Rouge, 2002. URL: http://www.rouge.com.au/1/grandrieux.html.
Spinoza B. Ethik. Opera. Heidelberg: Heidelberg Akademie der Wissenschaften. 1925. Bd. 2. S. 43–308.
Warburg A. The Renewal of Pagan Antiquity. Los Angeles, CA: Getty Research Institute for the History of Art and the Humanities, 1999. 868 p.
