Становлення та розвиток неоконфуціанства в Китаї

  • А. G. Bezrodniy Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна http://orcid.org/0000-0003-1489-9523
  • H. Yan Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна http://orcid.org/0000-0001-6511-8163
Ключові слова: Конфуцій, конфуціанство, неоконфуціаство, нове неоконфуціаство, китайська філософія

Анотація

Стаття присвячена дослідженню становлення і розвитку неоконфуціанства в Китаї. Актуальність даної роботи продиктована необхідністю постановки правильних акцентів в розумінні терміну «неоконфуцианство». Його тлумачення, часто, неоднозначне щодо «часових відрізків» і безпосередніх «носіїв» даної філософської течії. Так, наприклад, термін «неоконфуціанство» нерідко відносять до умовно сучасного етапу розвитку конфуціанства (починаючи з ХХ  століття). Навпаки, іноді прийнято відстежувати неоконфуціанство, виводячи його «з глибини століть» (починаючи з перших непрямих послідовників Конфуція). Діаметрально протилежні підходи, часто, використовуються в «західній» і «китайській» філософській літературі. Ми спробували уточнити використання даного поняття до конкретних філософських персоналій. Розглянуто запропоновані різними авторами етапи формування неоконфуціанства. Розвиток неоконфуціанства прийнято розділяти на наступні етапи: 1) преціньське конфуціанство (історично до становлення династії Цинь); 2) неоконфуціанство династії Сонг і Мін; 3) сучасний етап розвитку неоконфуціанства. Проаналізувавши деякі підходи, які використовуються в китайській філософській традиції. ми приходимо до висновку, що такий напрямок як «неоконфуціанство», прийнято «виводити» з «канонічного конфуціанства» (текстів самого Конфуція і його прямих тлумачів). Хоча подібна точка зору нерідко піддається критиці і може бути переосмислена. Історично близьке до нас конфуціанство отримало позначення - «нове неоконфуціанство». Ми проаналізували основні положення провідних представників даної течії (Xiong Shili і Liang Suming). У свою чергу неоконфуціанство в основному розпадається на два напрямки. Перше, з них - «взиває» до відродження «канонічного» конфуціанства на сучасному етапі соціального розвитку китайського суспільства. Друге, навпаки, «закликає» до «глибокої модернізації конфуціанства». Його «синтезу» з переважаючими світоглядними (наприклад, буддизм) і філософськими (наприклад, марксизм) течіями.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Біографії авторів

А. G. Bezrodniy, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

канд. філ. наук, доцент

H. Yan, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

аспірант

Посилання

Фэн Ю-лань Краткая история китайской философии / Фэн Ю-лань – С.-Пб.,Евразия, 1998 – 376 с.

Chen Rongjiе Китайская философская книга данных / Chen Rongjie, 1993 – 676 с. (примечание: здесь и далее использованы литературные источники на китайском языке с транслитерацией имён авторов и переводом названия одним из соавтором статьи – Хо Янь)

Zhang Junmai Развитие нового конфуцианства / Zhang Junmai, 1986 – 597 с.

Mou Zongsan Историческая философия Страница / Mou Zongsan, 2007 - 376 с.

Tang Junyi Китайская философия / Tang Junyi, 2006 – 469с.

Xiong Shili Происхождение конфуцианства / Xiong Shili, 1956 – 353 с.

Ma Yifu Лекции и изречения / Ma Yifu, 1940 – 355 с.
Опубліковано
2019-07-05
Цитовано
Як цитувати
BezrodniyА. G., & Yan, H. (2019). Становлення та розвиток неоконфуціанства в Китаї. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Теорія культури і філософія науки», (59), 110-116. https://doi.org/10.26565/2306-6687-2019-59-13