Cоціально-аксіологічний аналіз феномену брехні
Анотація
У статті розглядаються аксіологічні аспекти брехні як соціального явища. Основна увага приділяється впливу соціокультурних трансформацій на оцінку феномена брехні. Прикладом подібного впливу є акцентовано негативне ставлення до лицемірства, нещирості, умовностей у соціальній комунікації, що виникло в ході модернізації суспільства і було обумовлено такими факторами, як розвиток критичного мислення, інтеріоризація духовного життя людини, індивідуалізація її діяльності.
Брехня є можливою завдяки вольововму, розумному та чуттєвлму началам у людині. Вольове начало проявляє себе у стремлінні «скоригувати» реальність у своїх інтересах, розумне – в розумінні дійсного і можливого, правди та правдоподібного, чуттєве – у здатності до лицемірства та емоційного впливу на реципієнта. Амбивалентність брехні полягає в тому, що вона викликає не лише осуд, але також і захват, оскільки той, хто бреше, демонструє витримку, певне нахабство, винахідливість, фантазію та інші артистичні здібності.
У процесі модернізації традиційного суспільства рівень недовіри в ньому зростає, що пов’язано перш за все з руйнуванням соціально-групових зв’язків. Важливим фактором стала раціоналізація культури, яка значно розширила предметне поле сумніву. Змінюється ставлення до істини, яка предписує суворі критерії, оскільки авторитету, традиції, перевірки часом більше недостатньо.
Завантаження
Посилання
Гусейнов А. А. Что говорил Кант, или Почему невозможна ложь во благо? / А. А. Гусейнов // Логос. – 2008. – № 5(68). – С. 103–121.
Дубровский Д. И. Проблема добродетельного обмана / Д. И. Дубровский // Философские науки. – 1989. – №6. – С.73–84.
Зимбули А. Е. Ложь: нравственно-оценочные аспекты / А. Е. Зимбули // Общество. Среда. Развитие (Terra Humana). – 2012. – № 3. – С. 187 – 192.
Кант И. О мнимом праве лгать из человеколюбия / И. Кант // Трактаты и письма. – Москва : Наука, 1980. – С. 292–297.
Карабыков А. В. Проблема лжи в трудах средневековых христианских мыслителей / А. В. Карабыков // Вестник Томского государственного университета. Философия. Социология. Политология. – 2013. –№ 2 (22). – С. 177–185.
Карпенко А. С. Ложь / А. С. Карпенко // Новая философская энциклопедия : в 4-х т. / науч.-ред. совет: В. С. Степин, А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семигин. – Москва : Мысль, 2010. – Т. 2. – С. 447–448.
Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада / Ж. Ле Гофф. – Москва : Прогресс, 1992. – 376 с.
Ницше Ф. Черновики и наброски 1887–1889 гг. / Ф. Ницше // Полное собрание сочинений : в 13-ти т.– Москва : Культурная революция, 2006. – Т. 13. – 656 с.
Паскаль Б. Мысли / Б. Паскаль. – Москва : Изд-во имени Сабашниковых, 1995. – 480 с.
Разинов Ю. А. Парадоксы истины и лжи в философии Ф. Ницше / Ю. А. Разинов // Mixtura verborum’ 2014: жизнь в параллельных мирах : философский ежегодник / под общ. ред. С. А. Лишаева. – Самара : Самарская гуманитарная академия, 2015. – С. 40–60.
Секацкий А. К. Онтология лжи / А. К. Секацкий. – Санкт-Петербург : Изд-во СПбГУ, 2000. – 119 с.
Соловьев В. С. Ложь / В. С. Соловьёв // Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона : в 86-ти т. – Санкт-Петербург : Типо-Литография И. А. Ефрона, 1896. – Т. 34. – С. 911.
Чекушкина Е. Н. Феномен лжи (обмана). Философско-этический анализ [Электронный ресурс] / Н. Е. Чекушкина. – Режим доступа : http://onto.ru/public/publications/meneghetti_2012/chekushkina.
Шалютин Б. С. Человек лгущий [Электронный ресурс] / Б. С. Шалютин – Режим доступа : http://anthropology.ru/ru/text/shalyutin-bs/chelovek-lgushchiy.
