Мова і темпоральність в антропології діалогу
говорити у часі
Анотація
Стаття присвячена експлікації антропологічної концепції філософії діалогу. Досліджуються концепції філософів діалогу: «простора між нами» Мартіна Бубера,
«пневматології» Фердинанда Ебнера, «мовного мислення» Франца Розенцвейга і
«граматичного методу» Ойгена Розеншток-Хюссі. Показано, як змінюються уявлення про мову під впливом нової концепції спілкування. Мова набуває екзістенційного виміру, стає шляхом подолання самотності свідомості, та простором виникнення, існування та виявлення нових філософських сенсів. Пошук шляхів спілкування з іншим та усім світом взагалі, призводять до побудови нової концепції людини з оновленим уявленням про свободу та сенс буття. Філософія діалогу опонує моделі монологічного мислення, що змінює уявлення про підвалини антропології. Справжня глибина свідомості відкривається тільки у спілкуванні (за Ебнером), тому саме мова визначає екзистенцію; «нове мислення» Розенцвейга починається з усвідомленні первинності спілкування між людиною, Богом та світом; «граматичний метод» Розеншток-Хюссі дає змогу аналізу різних станів та проблем суспільства на підвалинах аналізу типів мови, діалогічне спілкування Бубера виходить за межі мови і стає певним станом
свідомості. Таким чином свобода та становлення особистості стають пов’язані з її спілкуванням з іншими.
Показано, що на трансформації простору антропології впливають також уявлення про суб’єктивний час. У статті демонструється темпоральна акцентуація філософії діалогу, показано, що теорія мови пов'язана з категорією часу, і разом вони впливають на антропологічну концепцію діалогічного філософії. Філософія діалогу акцентує теперішній час, що пов'язаний зі спілкуванням, яке розгортається «тут і зараз». У статті показано, що минуле та майбутнє у філософії діалогу пов’язано з різними формами мови, різними типами спілкування. Слово і мова в філософії діалогу стають не просто категоріями поетики, але антропологічними категоріями, що впливають на зміну уявлень про свободу, становлення особистості, спілкування і відчуття суб'єктивного часу.
Завантаження
Посилання
Бубер М. Хасидские истории. Первые учителя: Пер. с нем. : М. Хорьков, Е. Балагушкин. – М. : Мосты культуры, 2006. – 524 с.
Идель М. Мартин Бубер и Гершом Шолем о хасидизме: критическое осмысление: Пер с англ. : Н. Э. Заболотной // Хасидские истории. Первые учителя. – М. : Мосты культуры, 2006. – С. 469 – 485.
Махлин В. Л. Я и Другой (истоки философии «диалога» ХХ века). – СПб. : Изд-во РХГИ, 1995. – 148 с.
Розенцвейг Ф. Новое мышление. Несколько дополнительных замечаний к «Звезде спасения»: Пер. с нем. В. Л. Махлина // Махлин В. Л. Я и Другой (истоки философии «диалога» ХХ века). – СПб.: Изд-во РХГИ, 1995. – С. 93 –115.
Розеншток-Хюсси О. Речь и действительность. Пер. с англ. А. Хараш. – М. : Лабиринт, 1994. – 212 с.
Эбнер Ф. Слово и духовные реальности // От Я к Другому: Сб. пер. по проблемам интерсубъективности, коммуникации, диалога. – Мн. : Минск, 1997. – С. 28– 44.
