ДОВІРА ЯК ПРЕДИКТОР ОПТИМАЛЬНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

В даній статті розглядається проблема оптимального функціонування (ОФ) особистості як сучасний підхід, який ґрунтується на його розумінні як окремого формування, а не відсутності захворювань. Хоча існує загальне визначення оптимального функціонування, яке розділяється різними напрямками до його розуміння, конкретні складові ОФ в різних психологічних школах відрізняються. Розуміння ОФ варіює від приємного емоційно стану до служіння особистості вищим цілям та добробуту суспільства. Виникає необхідність формування більш чіткої моделі ОФ для реалізації задач його емпіричного дослідження. В рамках гуманістичного підходу необхідними складовими ОФ є особистісний ріст, прагнення самоактуалізації та вищих цінностей, автономія, наявність цілей та сенсу у житті. Евдемоністичний підхід до психологічного благополуччя також ґрунтується на цих засадах. Саме тому нами пропонується долучити модель психологічного благополуччя К. Ріфф до моделі ОФ в якості одного з доменів. Ця модель містить в собі всі найчастіше згадувані представниками гуманістичної психології диспозиції ОФ особистості. В якості другого домену пропонується долучити життєстійкість С. Мадді як патерн диспозицій, які дозволяють особистості в ситуаціях стресів не просо переживати труднощі, а й особистісно зростати завдяки їх подоланню. Життєстійкість додає психологічному благополуччю стійкості в складних умовах та сил для евдемоністичного способу життя. Крім того, пропонується розглядати довіру та її види – довіру до світу, довіру до інших людей та довіру до себе – в якості важливого предиктора ОФ особистості. Хоча існують теоретичні уявлення про важливість довіри для формування та функціонування особистості, емпіричних досліджень, що підтверджують це значення спостерігається замало. В статті наведено результати емпіричного дослідження показників оптимального функціонування та довіри. Дані кореляційного аналізу, регресійного аналізу та структурного моделювання підтверджують свідчать про те, що довіра, особливо загальна довіра та довіра до себе, є вагомим предиктором ОФ особистості. Також наведено емпіричне обґрунтування доцільності об’єднання психологічного благополуччя та життєстійкості в латентну змінну оптимального функціонування.