Масивний гравітон в просторі Мінковському та де Сіттері
Анотація
Пряме спостереження гравітаційних хвиль у 2015 році привернуло увагу до питання, чи є у гравітонів маса. Звичайно вважається, що у часопросторі Мінковського 2S + 1 лінійно незалежних станів поляризації релятивістської масивної частинки у безмасовій границі редукуються у два стани зі спіральностями ±S (тобто із проекціями спіну ±S на напрямок руху частинки). Хибність цього розповсюдженого уявлення продемонстрована у випадку масивного гравітону, представника частинок зі спіном 2. Також проаналізовані властивості гравітаційної хвилі у часопросторі де Сіттера, який є добрим наближенням до моделі сучасного стану нашого Всесвіту, що розширюється з прискоренням. З’ясовано, що у всесвіті де Сіттера (а це означає, що і у нашому реальному Всесвіті) гравітон не може бути безмасовим: квадрат його маси є від’ємним числом , де Λ – айнштайнівська космологічна стала, тобто маса гравітона є суто уявним числом
Завантаження
Посилання
M. P. Bronstein, Phys. Zeits. Sow. Band 9, Heft 2–3,(1936).
M. P. Bronstein, JETF 6, 195 (1936).
M. P. Bronstein, Gen. Relativ. Gravit. 44, 267 (2012).
S. Esposito, E. Recami, Ettore Majorana: Unpublished Research Notes on Theoretical Physics, Springer, Berlin, Heidelberg, (2009), 450 p.
Yu. P. Stepanovsky, Ukrainskij fi zicheskij zhurnal 9, 1165 (1964).
Yu. P. Stepanovsky, Teoreticheskaja I matematicheskaja fizika 47, 343 (1981).
S. Weinberg, Phys. Rev.134B, 882 (1964).
M. Fierz, W. Pauli, Proc. Roy. Soc. 173, 211 (1939).
V. Bargman, E.P. Wigner, Proc. Nat. Acad. Sci. USA 34, 211 (1946).
A. S. Eddington, Mathematical Theory of Relativity, Cambridge University Press, Cam-bridge (1930), 270 p.
K. Jano, S. Bochner. Curvature and Betti Numbers, Princeton University Press, Princeton (1953), 190 p.
M. Novello and R. P. Neves, Class. Quantum Grav. 20, L67 (2003).
3.gif){kind=logo}
