Чи можна розглядати світло в темну пору доби як стресорний фактор?
Анотація
У молодих статевозрілих кролів-самців, яких утримували в умовах цілодобового освітлення, визначали змiни концентрації кортикостерону в крові. Показано, що освітлення навіть невеликої інтенсивності (30-40 люкс) у темну пору доби викликає підвищення рівня кортикостерону в крові вiдносно вихiдного (100%) - до 180, 175, 174 і 143% через 1, 3, 7 і 15 діб пiсля початку експеримента, відповідно. Це свiдчить про рiзку активацію глюкокортикоїдної функції кори наднирникiв, що варто розглядати як реакцію організму на дію стресора. Разом з тим, через 30 днів після початку цілодобового освітлення у тварин спостерігалося зменшення концентрації кортикостерону в крові відносно як вихідного рiвня (до 75,8% вiд останнього), так і більш раннiх термінів дослідження. Це зниження слід розцінювати як початкову стадію виснаження адаптаційних резервів організму.
Отримані дані дають можливість зробити висновок про те, що освітлення в темну пору доби варто розглядати як стресорний факторЗавантаження
Посилання
Анисимов В.Н. Световой режим, мелатонин и регуляция суточных ритмов // Мелатонин: роль в организме, применение в клинике.– СПб.: Система, 2007.- 40 с.
Бажанова Е.Д. Влияние избегаемого и неизбегаемого стресса на урони катехоламинов в надпочечниках и кортикостерона в плазме крови у молодых и старых крыс / Е.Д.Бажанова, Д.А.Жуков, С.Порта и др. // Журнал эволюционной биохимии и физиологии.- 2002.- Т.38, №2.- С.181-184.
Балашов Ю.Г. Флуориметрический микрометод определения кортикостероидов: сравнение с другими методами // Физиологический журнал СССР.- 1990.- Т.76, №2.- С.280-283.
Виноградова И.А. Световой режим, препараты эпифиза, старение и продолжительность жизни (экспериментальное исследование) / И.А.Виноградова, В.Н.Анисимов // LAP Lambert Academic Publishing, 2012.- 444 c.
Гуралюк В.М. Вплив фотоперіоду на циркадіанні ритми секреції кортикостерону в стресованих щурів // Буковинський медичний вісник.- 2006.- Т.10, №4.- С.37-39.
Судаков К.В. Новые аспекты классической теории стресса // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины.- 1997.- Т.123, №2.- С.124-129.
Судаков К.В. Индивидуальная устойчивость к эмоциональному стрессу.- М.: НИИНФ им. П.К.Анохина РАМН, 1998.- 267 с.
Черкасова О.П. Одновременное исследование содержания кортикостерона и 11-дегидрокортикостерона в надпочечниках и плазме крови при остром стрессе / О.П.Черкасова, В.И.Федоров // Проблемы эндокринологии.- 2001.- №1.- С.37-39.
Clare P.M. Programming of the hypothalamo-pituitary-adrenal axis and the fetal origins of dult disease hypothesis // Eur. J. Pediatr.- 1998.- Vol.157, №1.- P.7-10.
Jozsa R. Circadian and extracircadian exploration during day time hours of circulating corticosterone and other endocrine hormones / R.Jozsa, A.Olah, G.Cornelissen et al.// Biomed. Pharmacother.- 2005.- Vol.59, Suppl 1.- P.109-116.
Kappel M. The response on glucoregulatory hormones of in vivo whole body hyperthermia // Int. J. Hyperthermia.- 1997.- Vol.13, № 4.- Р.413-421.
Ulrich-Lai Y.M. Сhronic stress induces adrenal hyperplasia and hypertrophy in a subregion-specific manner / Y.M.Ulrich-Lai, F.F.Helmer, M.M.Ostrander et al. // AJP – Endo.- 2006.- Vol.291, №5.- Р.E965-E973.
