Фотобіологія та фотомедицина

Оцінка впливу фотобіомодуляції на ендотеліальну функцію у пацієнтів з артеріальною гіпертензією в умовах гіперурикемії

Є. Л. Коваленко — 2020-01-13

Вступ. У 2015 році глобальна поширеність артеріальної гіпертензії у світі оцінювалася у 1,13 млрд.
Європейська асоціація по лікуванню артеріальної гіпертензії (ESH) оновила рекомендації у 2018 році
та офіційно додала до вже існуючих факторів ризику артеріальної гіпертензії гіперурикемію. У пацієн-
тів з коморбідністю гіперурикемії та артеріальної гіпертензії спостерігаються прояви ендотеліальної
дисфункції.
Мета роботи — встановити наявність кореляційних зв’язків між рівнем сечової кислоти та швидкі-
стю пульсової хвилі, індексом Теі, ендотелійзалежною вазодилятацією плечової артерії та оцінити вплив
фотобіомодуляції на показники ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Матеріали та методи. У дослідження включені 102 пацієнти з артеріальною гіпертензією: 48 без
гіперурикемії (1 група) та 54 з коморбідністю артеріальної гіпертензії та гіперурикемії (2 група). Групи
1А та 2А отримували антигіпертензивну терапію. Групи 1Б та 2Б — антигіпертензивну терапію з курсом
внутрішньовенної лазерної терапії з довжиною хвилі випромінювання 635 нм, курс лікування 10 про-
цедур. Ендотелійзалежну вазодилятацію плечової артерії визначали пробою з реактивною гіперемією.
Індекс Теі вираховували під час ехокардіографії. Швидкість пульсової хвилі вимірювали апаратом
SonoScape S6 Pro.
Результати. Антигіпертензивна терапія у 1А групі призвела до зниження швидкості пульсової
хвилі на 7,8 %. Антигіпертензивна терапія та внутрішньовенна лазерна терапія у 1Б групі знизили
рівень сечової кислоти на 5,7 %, швидкість пульсової хвилі на 12,2 %, індекс Теі на 9,5 %, збільшили
ендотелійзалежну вазодилятацію плечової артерії на 19,1 % (p < 0,05). Антигіпертензивна терапія у
2А групі знизила рівень сечової кислоти на 4,7 %, швидкість пульсової хвилі на 8,5 % та підвищила
ендотелійзалежну вазодилятацію плечової артерії на 31,7 %. Комбіноване застосування антигіпертен-
зивної терапії та внутрішньовенної лазерної терапії у 2Б групі знизило рівень сечової кислоти на 19,2 %,
швидкість пульсової хвилі на 21,9 %, індекс Теі на 29,0 %, збільшило ендотелійзалежну вазодилятацію
плечової артерії на 97,7 % (p < 0,05). Встановлено кореляційній зв’язок між рівнем сечової кислоти та
ендотелійзалежною вазодилятацією плечової артерії r = - 0,62 (p < 0,001) та між рівнем сечової кислоти
та швидкістю пульсової хвилі r = + 0,68, рівнем сечової кислоти та денним систолічним артеріальним
тиском r = + 0,48 (p < 0,001), рівнем сечової кислоти та індексом Теі r = + 0,47 (p < 0,05).
Висновок. Враховуючи встановлений негативний кореляційній зв’язок середньої сили між рівнем
сечової кислоти та ендотелійзалежною вазодилятацією плечової артерії, є доцільним застосування у
клінічній практиці комбінації антигіпертензивної терапії з внутрішньовенною лазерною терапією, що
суттєво знижує рівень сечової кислоти та впливає на фактори ризику артеріальної гіпертензії у пацієнтів
з артеріальною гіпертензією та у пацієнтів з коморбідністю артеріальної гіпертензії та гіперурикемії.

Модифікована фотодинамічна терапія гнійних ран (експериментальне дослідження)

Ю. В. Иванова — 2020-01-13

Вступ. Широке застосування антибіотиків, що чинять мутагенну дію на мікрофлору, обумовлює
зміну етіологічної структури гнійної інфекції, а також біологічних властивостей мікробної клітини
з появою антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів. Наслідком цього стало зниження ефектив-
ності антибактеріальної терапії, традиційного місцевого лікування ран, а також зростаюча алергізація
населення. Одним з перспективних методів боротьби з антибіотикорезистентністю мікроорганізмів
є антимікробна фотодинамічна терапія.
Мета. Експиремент був присвячений вивченню результатів лікування гнійних ран у I фазі ранового
процеса з використанням модифікованої фотодинамічної терапії в залежності від видової приналеж-
ностї збудника.Матеріали та методи. Дослідження проведено на 18 білих щурах-самцях лінії Вістар, яких було
розподілено на три групи в залежності від способу санації гнійних ран (по 6 тварин в кожній серії).
В контрольній групі лікування ран виконували шляхом санації хлоргексидином, в другій дослідній
проводили сеанси фотодинамічної терапії, в третій дослідній групі — фотосенсибілізатор модифікували
хітозаном. Вивчали мікробну забрудненість ран, летальність тварин, виконували також гістологічні і
морфометричні дослідження.
Результати. По відношенню до грамнегативних паличок використання в якості фотосенсибіліза-
тора «Фотолона» привело до суттєвого зниження бактеріальної контамінації: кількість колоній была
менше, ніж 10 бактерій/мл, що дозволяє припустити вибірковість цього виду фотохімічного впливу
у відношенні грамнегативної флори.
Висновки. Модифікована ФДТ виявилась ефективною по відношенню до грамнегативних паличок
(кількість зменшилась з 3,70 ± 0,05 × 104 (lg КОЕ/мл = 4,5682), до 2,90 ± 0,05 × 104 (lg КОЕ/мл = 4,4623)
та у відношенні до грампозитивних збудників: число КОЕ/мл після другого сеансу було < 1,0 ± 0,05
(lg КОЕ/мл = 1). Гістологічне та морфометричне дослідження показали переваги модифікованої ФДТ
у порівнянні с традиционной із традиційною обробкою гнійних ран.

Алгоритм комбінованої терапії пацієнтів з вугровою хворобою у коморбідності з функціональними порушеннями гепатобіліарної системи та демодекозом

А. С. Радько — 2020-01-14

Вступ. Одним з поширених хронічних дерматозів, що мають безпосередній вплив на якість життя
пацієнтів, є вугрова хвороба (акне). Виникнення психоемоційних порушень обумовлене розташуванням
елементів на відкритих ділянках тіла. Враховуючи високу розповсюдженість вугрової хвороби у період
пубертату (до 85 % підлітків мають епізоди вугрового висипу різного ступеню тяжкості), виникає необ-
хідність пошуку нових алгоритмів лікування вугрової хвороби для запобігання прогресування соціальної
дезадаптації та депресивних станів.
Матеріали та методи. У дослідження включено 140 пацієнтів, які були розподілені на 3 групи
в залежності від наявності коморбідної патології та методів лікування: 1 група — пацієнти з вугровою
хворобою, яким було проведено стандартне лікування протягом 60 днів, 2 група — пацієнти з ВХ у ко-
морбідності з демодекозом, 3 група — пацієнти з ВХ у коморбідності з демодекозом та функціональними
порушеннями гепатобіліарної системи, яким додатково було проведено курс лазеротерапії. Ефективність
лікування оцінювали з використанням шкали GAGS та опитувальника DLQI на 14, 28 та 60 день терапії.
Результати. Оцінка результатів на 60 добу демонструє зниження проявів запалення на 50% у 2 та
3 групах, а у групі стандартної терапії — на 29 %. Покращення якості життя пацієнтів 2 та 3 групи відбу-
лось на 70 %, в той час як у 1 групі цей показник складав 35 %. Були встановлені наступні кореляційні
зв’язки: між тяжкістю проявів ВХ та наявністю коморбідної патології (r = + 0,91), між тяжкістю ВХ та
оцінкою якості життя (r = + 0,71), між наявністю коморбідності ВХ з демодекозом та ФПГБС та впливом
на якість життя (r = + 0,69 ).
Висновки. Оптимізація алгоритму лікування пацієнтів з вугровою хворобою у коморбідності
з демодекозом та функціональними порушеннями гепатобіліарної системи досягається застосуванням
комбінованного лікування з використанням лазерної терапії, що значно окращує якість життя пацієнтів.

Фотодинамічна терапія вогнепальних ран м’яких тканин

Р. Н. Михайлусов — 2020-01-14

Вступ. Важливим компонентом лікування вогнепальних поранень є антибактеріальна терапія.
На жаль, через антибіотикорезистентність багатьох штамів мікроорганізмів зберігається ризик гній-
но-інфекційних ускладнень навіть при тривалій антибіотикотерапії. Для прискорення бактеріальної
деконтамінації ран в останні роки використовують методи фізичного впливу, зокрема, фотодинамічну
терапію (ФДТ). Вогнепальні рани мають свої особливості, що створюють певні труднощі для застосування
методу фотодинамічної терапії.
Мета дослідження — проаналізувати результати застосування розробленого способу ФДТ в комп-
лексному лікуванні вогнепальних ран м’яких тканин.
Матеріали та методи. Виконувалося порівняння основних показників ранового процесу між
пораненими основної групи, яким застосовувалася ФДТ (n = 52) і групи порівняння (n = 32), яким засто-
совувалося лікування з комплексними водорозчинними мазями. Для підвищення ефективності методу
фотосенсибілізатор «Фотолон» вводили двома шляхами: ін’єкційної інфільтрацією тканин навколо рани
і аплікацією безпосередньо на поверхню рани. Довжина хвилі лазерного випромінювання 660 нм. Доза
лазерної енергії становила 20 Дж/см2. Результати дослідження. Результати показали поліпшення перебігу ранового процесу за всіма па-
раметрами, при застосуванні ФДТ: термін регресу локального набряку в основній групі на (3,7 ± 0,4) добу
в групі порівняння (6,2 ± 0,5), термін очищення рани (4,7 ± 0,6) доби (7,3 ± 0,8) доби відповідно; терміни
початку грануляцій (4,6 ± 0,5) доби та (7,8 ± 0,6). На початку лікування було виділено 45 патогенних
штамів у 38 (73,1 %) поранених основної групи і 26 штамів у 22 (68,7 %) поранених групи порівняння.
Через добу після застосування ФДТ патогенна ранова мікрофлора була виділена у 5 (9,6 %) поранених
основної групи — 5 штамів і 23 штаму у 19 (59,4 %) поранених групи порівняння.
Висновки. Спостерігалися ефекти ФДТ: швидка інактивація патогенної рановий мікрофлори,
зменшення набряку, больового синдрому і стимуляція зростання грануляцій, що сприяє ранньому
закриттю ран.

Низькоінтенсивна лазерна терапія в реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця: огляд доказових досліджень

Л. Я. Васильева-Линецкая — 2020-01-14

Вступ. Кардіореабілітація є одним з головних досягнень кардіології та фізичної реабілітаційної
медицини другої половини 20-го століття. Заснована на методології доказової медицини, кардіореа-
білітація за короткий час еволюціонувала від «вигаданого» «альтернативного» бездоказово лікуваль-
ного напряму до абсолютно безальтернативних багатопрофільних програм, що довели свою безумовну
ефективність. У статті представлені сучасні дані про реабілітацію хворих на ішемічну хворобу серця та
аналіз доказових експериментальних і клінічних досліджень про ефективність застосування низькоін-
тенсивної лазеротерапії.
Мета — пошук доказових досліджень щодо застосування низькоінтенсивної лазеротерапії
у реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця та аналіз їх основних положень і рекомендацій.
Матеріал і методи. Стратегія пошуку доказових досліджень включала пошук рандомізованих клініч-
них досліджень, систематичних оглядів, мета-аналізів і клінічних протоколів за ключовими словами в
електронних базах публікацій з доказової фізіотерапії PEDro, EMBASE, PubMed і «Cochrane library» за
2000–2019 рр.
Результати та обговорення. Детально розглянуті експериментальні і клінічні дослідження,
проаналізовані дані про механізми дії низькоінтенсивної лазеротерапії, її позитивний вплив на процеси
ремоделювання міокарда, зменшення зони інфаркту, профілактики рестенозу і надання кардіозахисного
ефекту. Велику увагу приділено клінічним доказовим дослідженням щодо застосування фотобіомодуляціі
для підвищення ефективності хірургічної реваскуляризації міокарда, а також в неінвазивній кардіології
та фізичній реабілітаційній медицині.
Висновок. Необхідний регулярний аналіз проведених та проведення нових доказових досліджень з
вивчення ефективності застосування низькоінтенсивної лазеротерапії в реабілітації хворих на ішемічну
хворобу серця.

Аналіз стану мікроциркуляції у хворих на патологію внутрішньоносових структур при респіраторно-нюхових порушеннях

Н. О. Шушляпина — 2020-01-14

Вступ. Зміни в капілярному ланці тісно корелюють зі зрушеннями в центральній гемодинаміці, що
дозволяє використовувати параметри мікроциркуляції в якості діагностичних і прогностичних критеріїв
для оцінки організму в цілому. Робота спрямована на підвищення ефективності виявлення мікроцирку-
ляторних порушень методом комп’ютерної капіляроскопії у хворих з патологією внутріносових структур
і супроводжується утрудненням носового дихання і нюху.
Мета: аналіз характеру та прояву прижиттєвих морфологічних змін мікросудин нігтьового ложа
у хворих з патологією внутріносових структур, що супроводжуються порушеннями носового дихання
та нюху.
Матеріали і методи. Обстежено 145 хворих у віці 18–38 років, у яких діагностовано зміни вну-
тріносових структур з різним ступенем назальної обструкції і порушеннями нюху. Хворі були розділені
на 3 групи. Перша група — хворі з тривалістю захворювання 3–5 років; друга група — хворі з тривалістю
захворювання до 0,5 року; третя група — хворі з тривалістю захворювання до 1 міс.
Результати. У хворих з патологією внутріносових структур в I і III клінічних групах з тривалістю
носової обструкції до 5 років і 1 міс. достовірно частіше відзначаються зміни системної мікроциркуляції,
ніж у хворих з тривалістю захворювання до 0,5 року. Видима тенденція до порушення мікроциркуляції
в III і I групах обумовлена, в першу чергу, зміною в стані мікросудин на різку гіпоксію (ці зміни узгод-
жуються з показниками ріноманометріі) і «зрив» адаптаційних механізмів в групі тривалої носової
обструкції в терміни до 5 років, в той час як в II групі відбуваються збільшення резерву адаптації з боку
серцево-судинної системи до умов носової обструкції.
Висновки. Вивчення мікроциркуляції за допомогою капіляроскопії дозволило досліджувати
найменші судини, капіляри, які першими реагують на порушення носового дихання шляхом зміни
функціонального стану і морфологічної перебудови мікросудин кровоносного русла.

Фотоінактивація in vitro staphylococcus aureus червоним світлом (660 нм) у присутності метиленового синього

П. A. Вірич — 2020-01-14

Вступ. Методи лікування відкритих ран і хронічних виразок передбачають використання асептич-
ного перев’язувального матеріалу і антисептичних засобів, які знищують наявну патогенну мікрофлору
в рані, попереджають її подальший розвиток і створюють необхідні умови для регенерації пошкоджених
тканин. Поява мультирезистентних штамів мікроорганізмів знижує ефективність лікування та вимагає
розробки нових підходів до терапії ранових процесів. Одним з перспективних напрямків лікування даної
патології є фотодинамічна терапія з застосуванням зовнішніх фотосенсибілізаторів.
Метою досліджень є з’ясування ефективності синергічної дії червоного світла (660 нм) та різних
концентрацій розчину метиленового синього на інгібування in vitro росту Staphylococcus aureus.
Матеріали та методи. Використали гідрогелі на основі кополімеру декстран-поліакриламід з
різним ступенем зшивки 0,2%, 0,4%, 0,6% (w/w) для дослідження швидкості входу та виходу водного
розчину метиленового синього. Мікробіологічні дослідження проведено на диких штамах S. aureus,
виділених на елективному середовищі «жовтково-сольовий агар». Оцінку ефективності бактерицидної
дії метиленового синього проводили на агарі Мюллера-Хінтона № 2 аналогічного диско-дифузно-
му методу оцінки резистентності мікроорганізмів до антибіотиків. Для опромінення посівів штамів
S. aureus різними довжинами хвиль використали прилад «LIKA-Led» (Фотоніка Плюс) зі світлодіодни-
ми випромінювачами із довжинами хвиль 390 нм, 460 нм і 660 нм. Потужність випромінювання для
кожної довжини хвилі становила 100 мВт, тривалість — 20 хв; 30 хв; 40 хв. Відповідно тривалості, доза
опромінення склала 21 Дж/см2, 31,5 Дж/см2, 42,1 Дж/см2. Математичну та статистичну обробку даних
проводили у програмному пакеті Originlab 8.0. Результати. Збільшення кількості зшиваючого агента у гідрогелі на основі кополімеру декстран-по-
ліакриламід забезпечує зниження швидкості дифузії метиленового синього у гідрогелі. Ультрафіолетове
випромінювання (390 нм) забезпечує зниження кількості колоній S. aureus на 80% при експозиції 20 хв.
Подальше збільшення експозиції не сприяє значним змінам цього показника. Синє світло (460 нм) зни-
жує присутність даного штаму мікроорганізмів на 66% при 20 хв експозиції і досягає рівня дії ультрафіо-
летового випромінювання при експозиції 30 хв. Червоне світло (660 нм) не проявляло бактерицидної дії.
Мінімальну активність бактерицидної дії виявлено для метиленового синього у концентраціях 0,001%
та 0,0001% — 6 мм. Синергічна дія 0,001% метиленового синього та червоного світла сприяє зростанню
протимікробної дії на 40% (до 10 мм).
Висновки. З метою фотоінактивації Staphylococcus aureus доцільно застосовувати низькоенерге-
тичне червоне світло з довжиною хвилі 660 нм у комплексі з насиченими метиленовим синім (0,001%)
гідрогелями. Синергічна дія червоного світла та метиленового синього забезпечує генерацію активних
радикалів (синглетного кисню), що затримує ріст мікроорганізмів у досліджуваному матеріалі.