ЕВРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ФЕНОМЕНОЛОГІЧНОЇ МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНВАЛІДНОСТІ
Анотація
У статті звернено увагу на трансгресивний ефект 11 років війни в Україні, коли у нелінійний і травматичний спосіб формується значний суспільний запит від українців на розуміння та дослідження інвалідності. Цей запит актуалізує предмет дослідження статті, де представлено спробу визначення евристичного потенціалу феноменологічної методології дослідження інвалідності у протиставленні до поширених у сучасному суспільстві (зокрема, і в Україні) медичної та соціальної моделей інвалідності. Уточнено, що сучасність конкретного феноменологічного підходу визначається через можливість побудови травмочутливого недискримінаційного діалогу та продуктивної розмови про інвалідність тут і зараз.
На базі критики феноменології сучасними дослідниками інвалідності здійснено опис вузьких проблемних місць класичних феноменологічних підходів (Е. Гусерля, М. Гайдеґера, М. Мерло-Понті), а також окремих ранніх феноменологічних моделей інвалідності. Показано, що звуження феноменології інвалідності до феноменології хвороби є методологічно дискримінаційним до окремих випадків вродженої інвалідності. Класична феноменологія, яка б мала фокусуватися на описі досвіду тілесності як такої, тяжіє до утворення штучної дихотомії «нормативне-ненормативне» тіло, тим самим віддаляючись від власних базових настанов.
Проаналізовано новий, розширений варіант феноменологічної моделі, який розглядає інвалідність як комплексний, динамічний і багатовимірний феномен. Інвалідність тут є переплетенням як внутрішніх (медична модель), так і зовнішніх (соціальна модель) властивостей, дорефлексивних, налаштованих (до усвідомлення) і рефлексивних аспектів, які конституюють досвід інвалідності.
У висновку зазначено, що через подолання вузьких місць класичних феноменологічних підходів у новій феноменологічній моделі інвалідності ми маємо здійснити стрибок до постфеноменології інвалідності як ширшого погляду на інвалідність (як таку, що опосередковується технікою). Феноменологія тут виступає методологічною основою постфеноменології, а саме постфеноменологія відкриває для останньої можливість перегляду того, чим власне є інвалідність у ХХІ столітті, зокрема у розрізі постгуманістичних викликів.
Завантаження
Посилання
Butsykin, Y. (2022). Ecological, phenomenological and embodied approach in psychotherapy and its significance for the education of psychotherapists. Filosofiya osvity. Philosophy of Education, 27(2), 228–239. DOI: https://doi.org/10.31874/2309-1606-2021-27-2-13 (In Ukrainian)
Kovaliv, Y. (2007). Transgression. Literary Encyclopedia (Vol. 2, p. 496). Kyiv: Academic Center "Academy". (In Ukrainian)
Merlo-Ponti, Moris. (2001). Phenomenology of perception. Kyiv: Ukrainian Center of Spiritual Culture. (In Ukrainian)
Chernetskyi, Denys. (2024). SOCIAL AND MEDICAL MODELS OF DISABILITY: IN SEARCH OF FOUNDATIONS FOR POSTPHENOMENOLOGICAL RESEARCH. Proceedings of the National Aviation University. Vol.: Philosophy. Cultural Studies: collection of scientific papers, 2 (40), 88–92. DOI: https://doi.org/10.18372/2412-2157.40.19336 (In Ukrainian)
Abrams, T. (2020). Disability at the Limits of Phenomenology. Critically Sick: New Phenomenologies of Illness, Madness, and Disability, 3(2), 15–18. DOI: https://doi.org/10.5399/PJCP.v3i2.2
Arzroomchilar, E. (2024). Why Disability Is Technologically Mediated? Human Studies, 47, 713–726. DOI: 10.1007/s10746–024–09722–9
International classification of functioning, disability and health (ICF). (2025). Retrieved from https://www.who.int/standards/classifications/international-classification-of-functioning-disability-and-health
Legrand, D. (2007). Pre-Reflective Self-Consciousness: On Being Bodily in the World. Janus Head, 9(2), 493–519. DOI: https://doi.org/10.5840/jh20069214
Martiny, K. M. (2015). How to develop a phenomenological model of disability. Medicine, Health Care and Philosophy, 18(4), 553–565. DOI: https://doi.org/10.1007/s11019-015-9625-x
Mildenberg, A. (2017). Modernism and phenomenology: Literature, philosophy, art. London: Palgrave Macmillan UK. DOI: https://doi.org/10.1057/978-1-349-59251-7
Morlean-Ponty, M. (1948). Le cinema et la Nouzelle Psychologie. Sens et non-sens. Paris: Nagel, 97–122.
Walton, R. J. (2010). Edmund Husserl, Die Lebenswelt. Auslegungen der vorgegebenen Welt und ihrer Konstitution. Texte aus dem Nachlass (1916–1937). Rochus Sowa (ed) (Series Husserliana, vol. XXXIX). Husserl Studies, 26(3), 205–224. DOI:10.1007/s10743-010-9072-8.
Авторське право (c) 2025 Денис Чернецький
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
