АКСІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ДІЯЛЬНОСТІ: ТВОРЧІСТЬ ЯК ЯВЛЕННЯ СВІТОВІ ДУХОВНОГО ОБРАЗУ ОСОБИСТОСТІ
Анотація
Автор пропонує звернутися до детального розгляду такої форми активності, як «утворювальна діяльність», або російською мовою – «созидательность», запропонувавши її як основну форму практичного заломлення духовного обличчя особистості, як його істотний дієвий компонент. Категорія «созидательность» розглядається як синтез творчості та готовності до перетворення світу, мотивації до праці, спрямованої на благо людства. У цьому плані смисловий еквівалент даного терміна, що має поширення серед різних мовних груп дещо ширше, ніж його український варіант «творення» або «створення», який, як нам здається, більшою мірою спрямовує увагу на зовнішній бік діяльності, на характер і результат перетворення, аніж на внутрішній духовний імпульс до колективної альтруїстичної праці. «Созидательность» розглядається нами як категорія, яка втілює в собі творчість, але до неї не зводиться, вона більшою мірою враховує спадкоємність, характер взаємозв’язку з попередніми перетвореннями, наступність, як прояв культури в своєму первісному значенні поліпшення, обробки, удосконалення. У цьому контексті категорія «созидательность», що враховує характер гомеостазу, підтримки стабільності системи, може розглядатися як необхідний елемент сталого розвитку, спрямованості до ноосферного суспільства, подолання системи екологічних, демографічних проблем. «Созидательность» – це органічна єдність соціального й особистого, тому вона може розглядатися як своєрідний духовний міст, який з’єднує культуру і цивілізацію, світ мрії, світ уяви, світ духовний і світ повсякденності. «Созидательность» – це не тільки онтологічний вираз «вкоріненості» особистості в системі особистого та соціального буття, це такий характер життєдіяльності, який гарантує виживання, захист і безпеку, мотиваційну готовність до кардинального перетворення світу, що дозволяє запобігти згубному впливу на цивілізацію глобальних проблем сучасності. Саме «созидательность» повинна бути досліджена як провідна концепція освіти, що підтримує в особистості його природне прагнення до самоствердження і розвитку та є умовою руху в майбутнє.
Завантаження
Посилання
/Посилання
Absalyamova, H. H., & Bayhulova, H. S. (2012). On the Essence and Structure of the Spirituality of the Person. Cherepovets State University Bulletin, 1 (2), 104–107. (In Russian).
Avanesova, H. A., & Vahreneva, P. E. (2005). Berdyaev’s Spirit Project (Experience of a Systematic Approach to Berdyaev’s Heritage). Bulletin of Moscow University, 7, 37–57. (In Russian).
Bekh, I. (2012). Spiritual Values as a Personal Property. Ridna shkola – Native school, 1-2, 9–12. (In Ukrainian).
Brodetska, Yu. Yu. (2014). Practices of Deformation of the Integrity of Social Reality: the Objectification of Desires as a Legacy of Civilizational Progress. Antropolohichni Vymiry Filosofskykh Doslidzhen – Anthropological Measurement of Philosophical Studies, 6, 71–81. (In Russian).
Bueva, L. P. (1985). Social Progress and Humanism. Moscow: Znanie, 1985. (In Russian).
Fasmer, M. (1973). Etymological Dictionary of the Russian Language (Vol 4). (O. N. Trubachev, Trans.). Moscow: Progress. (In Russian).
Flier, A. Ya. (2007). Culture of Violence. In New Civilization: Interdisciplinary Scientific Practical Digest (pp. 57–69). Samara: Publishing House of Samara Scientific Center of the RAS.
Havro, S. N., & Asher, T. (2007). The Crisis of a Globalizing World and the Transition to a Planetary Culture. In New Civilization: Interdisciplinary Scientific Practical Digest (pp. 170–182). Samara: Publishing House of Samara Scientific Center of the RAS. (In Russian).
Lanovenko, O. P. (Ed). (2004). XXI Century: World Between Past and Future. Culture as a Backbone Factor of International and National Security. Kyiv: Stylos. (In Russian).
Khoruzhyy, S. S. (2018). Modernity and Eschatology: René Girard and the Last Minute Paradigm of Salvation. Voprosy Filosofii – Questions of Philosophy, 6, 111–120. Retrieved from http://vphil.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=1976&Itemid=52.
Kirichenko, I. A. (2017). Historical Forms of Individual Deviation. Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University, Series «Philosophy. Philosophical Peripeteias», 57, 85–92. (In Ukrainian).
Kondrashev, V. N., & Lyubutin, K. M. (2012). The Concept of Historicity in the Philosophy of Karl Marx. Filosofiya i Suspilstvo – Philosophy and Society, 4, 3–22. (In Russian).
Kudin, V. O. (2006). Meditations. Kharkiv: NTU «KhPI». (In Russian).
Melnik, V. I. (2004). Civilization as a Category of Social Philosophy. (Doctoral thesis). Yekaterinburg: Ural State University. (In Russian).
Nazaryatyan, A. P. (2018). Challenges and Prospects of Civilization: Will Evolution
on the Earth Become Cosmically Significant? Voprosy Filosofii – Questions of Philosophy, 6, 99–110. (In Russian).
Platonov, H. V., & Kosych, A. D. (1998). Person Spiritual Problems. Bulletin of Moscow University, 2, 3–32. (In Russian).
Prokhorenko, A. V. (2010). Spirituality as a Necessary Component of the Humanization of Personality. Molodoy Uchenyy – Young Scientist, 5 (1), 257–259. Retrieved from https://moluch.ru/archive/16/1614/. (In Russian).
Shapoval, N. V. (2017). Destructiveness of Human Behavior: a Philosophical Analysis. Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University, Series «Philosophy. Philosophical Peripeteias», 57, 93–97. (In Russian).
Schweitzer, A. (1973). Culture and Ethics. (N. A. Zakharchenko, G. V. Kolshanovsky, Trans.). Moscow: Progress. (Original work published 1923). (In Russian).
Tomalintsev, V. N. (1999). The Man at the Turn of the Millennium. Paradoxes of Spiritual Development: Experience in the Researching of the Phenomenon of Sophistication in Culture and Art. Saint Petersburg: St. Petersburg University Publishing House. (In Russian).
Voronkova, V. H. (2012). Formation of a New Worldview, a New Man, a New Society of the Future. In O. A. Bazaluk (Ed.), The Image of a Man of the Future: Who and How to Educate in the Younger Generations (Vol. 2, pp. 134–152). Kyiv: Skif. (In Russian).
Абсалямова Г. Г., Байгулова Г. С. О сущности и структуре духовности личности. Вестник Череповецкого государственного университета. 2012. № 1. Т. 2. С. 104–107.
Аванесова Г. А., Вахренева П. Е. Духовный проект Н. Бердяева (Опыт системного подхода к наследию). Вестник Московского университета. 2005. № 7. С. 37–57.
Бе І. Духовні цінності як надбання особистості. Рідна школа. 2012. № 1-2. С. 9–12.
Бродецкая Ю. Ю. Практики деформации целостности социальной реальности: объективация желаний как наследие цивилизационного прогресса. Антропологические измерения философских исследований. 2014. Вип. 6. С. 71–81.
Буева Л. П. Общественный прогресс и гуманизм. М.: Знание, 1985. 64 с.
Воронкова В. Г. Формирование нового мировоззрения, нового человека, нового общества будущего. Образ человека будущего: Кого и Как воспитывать в подрастающих поколениях: коллективная монография / под ред. О. А. Базалука. К.: Скиф, 2012. Т. 2. С. 134–152.
Гавров С. Н., Ашер Т. Кризис глобализирующегося мира и переход к планетарной культуре. Новая цивилизация. Междисциплинарный научно-практический сборник. Самара: Самарский научный центр РАН, 2007. С. 170–182
XXI век: мир между прошлым и будущим. Культура как системообразующий фактор международной и национальной безопасности / науч. ред. О. П. Лановенко. К.: Стилос, 2004. 572 с.
Кіріченко І. А. Історичні форми індивідуальної девіації. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філософія. Філософські перипетії». Вип. 57. 2017. С 85–92.
Кондрашев В. Н., Любутин К. Н. Понятие историчности в философии К. Маркса. Философия и общество. 2012. № 4. С. 3–22.
Кудин В. А. Раздумья. Харьков: НТУ «ХПИ», 2006. 356 с.
Мельник В. И. Цивилизованность как категория социальной философии: автореферат диссертации на соискание учёного звания доктора философских наук: 09.00.11. Екатеринбург: Ур. гос. ун-т имени А. М. Горького, 2004. 42 с.
Назарятян А. П. Вызовы и перспективы цивилизации: станет ли эволюция на земле космически значимой? Вопросы философии. 2018. № 6. С. 99–110.
Платонов Г. В., Косичев А. Д. Проблемы духовности личности. Вестник Московского университета. 1998. № 2. С. 3–32.
Прохоренко А. В. Духовность как необходимая составляющая гуманизации личности [Электронный ресурс]. Молодой ученый. 2010. № 5. Т. 1. С. 257–259. URL: https://moluch.ru/archive/16/1614/.
Тарасов А. Н. Теория деконструкции как философско-теоретическая основа эстетики постмодернизма. Философия и общество. 2009. № 1. С. 174–187.
Томалинцев В. Н. Человек на рубеже тысячелетий. Парадоксы духовного развития: Опыт исследования феномена изощренности в культуре и творчестве. СПб.: Издательство Санкт-Петербургского университета, 1999. 109 с.
Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: в 4-х т.; т. 4. / пер. с нем. О. Н. Трубачева. М.: Прогресс, 1973. 855 с.
Флиер А. Я. Культура насилия. Новая Цивилизация. Междисциплинарный научно-практический сборник. Самара: Самарский научный центр РАН, 2007. С. 57–69.
Хоружий С. С. Современность и эсхатология: Рене Жирар и парадигма спасения в последний миг [Электронный ресурс]. Вопросы философии. 2018. № 6. С. 111–120. URL: http://vphil.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=1976&Itemid=52.
Шаповал Н. В. Деструктивность человеческого поведения: философский анализ. Вестник Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина. Серия «Философия. Философские перипетии». 2017. Вып. 57. С. 93–97.
Швейцер А. Культура и этика / пер. с нем. Н. А. Захарченко и Г. В. Колшановского; общая ред. и предислов. В. А. Карпушина. М.: Прогресс, 1973. 344 с.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
