РОЗУМІННЯ ЛЮДСЬКОЇ ДИВІДУАЛЬНОСТІ В ПОЛІТИЧНОМУ МЕТАМОДЕРНІЗМІ

  • Олександр Манюков Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0001-9860-2824
DOI: https://doi.org/10.26565/2226-0994-2022-66-3
Ключові слова: дивід(уум), дивідуальність, політичний метамодернізм, постмодернізм, трансіндивід, Ханзі Фрайнахт

Анотація

Представлено розуміння дивідуальної природи особистості з погляду політичного метамодернізму Ханзі Фрайнахта. Він послуговується трансперсональною перспективою, в центрі якої стоїть (трансін)дивід – член більш розвинених та ускладнених суспільств. Проаналізовано монографічні праці автора на предмет використання концепції дивід(уум), яка була сформована у постмодерні і запозичена теоретиками метамодерну.

Тож в роботі представлена спроба осмислити багатогранність дивіду та дивідуальності поза постмодерним дискурсом. Дивідуальність концептуалізовано як суб’єктність, що синтезована на межі колективного та індивідуального з урахуванням впливу постмодерної цифровізації у поєднанні з трансперсональним поглядом на людську соціальність.

Дивідуація є новітньою формою суб’єктивації, яка перетворює індивіда на дивіда. Продемонстрована відмінність розуміння дивіду(альності) у політичному метамодернізмі та постмодернізмі. Проаналізовано теорію дивідуації, основи якої простежуються у працях Ханзі Фрайнахта.

Запропоновано визначення «дивідуалізму». «Дивідуалізм» представлено як траєкторією згуртовування у «суспільстві-слухачеві», члени якого разом розвиваються духовно та психологічно. «Дивідуалізм» включає в себе не лише можливість (ін)дивіда наділяти своє життя сенсом, але й робити це з урахуванням взаємопов’язаності зі спів-громадянами та сплетеності їхнього буття.

На противагу умовно негативному розумінню дивіда, яке висувають постмодерністи, описано потенційно позитивні риси, які можуть бути притаманні дивіду в тому випадку, якщо (ін)дивіду вдасться пізнати, впорядкувати і реалізувати свою дивідуальність. Пізнання власної дивідуальності вважається непростим завданням, але сприятливим для впорядкування наявних «Я-образів», або ж для їхнього увиразнення.

Насамкінець наведено міркування щодо ризикованості потрапляння у пастку тупикової практики інтегрування непоєднуваних проявів людської (ін)дивідуальності.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Біографія автора

Олександр Манюков, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Манюков Олександр Юрійович

аспірант, філософський факультет

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

м. Свободи, 4, Харків, 61022, Україна

Посилання

Abramson, S. (2015, April 27). Ten Basic Principles of Metamodernism. HuffPost. URL: https://www.huffpost.com/entry/ten-key-principles-in-met_b_7143202
Bogard, W. (2008). Empire of The Living Dead. Mortality, 13(2), 19 p. URL: https://www.academia.edu/4544710/Empire_of_the_living_dead
Bruno, F., & Rodríguez, P. M. (2022). The Dividual: Digital Practices and Biotechnologies. Theory, Culture & Society, 39(3), 27–50. https://doi.org/10.1177/02632764211029356
Budz, V. P. (2010). Essential Dimensions Of Social Capital Of Ukrainian Society. Bulletin of the Precarpathian University. Philosophical and psychological sciences, 14, 107 113.
Combes, M. (2013). Gilbert Simondon and the Philosophy of the Transindividual (T. LaMarre, Trans.). Cambridge, MA: MIT Press. (Original work published 1999).
Deseriis, M. (2017). [Review of the book Dividuum: Machinic Capitalism and Molecular Revolution, Vol. 1, by G. Raunig (A. Derieg, Trans.)]. International Journal of Communication, 11, 1–7. URL: https://ijoc.org/index.php/ijoc/article/download/7030/1951
Freinacht, H. (2017). The Listening Society: A Metamodern Guide to Politics, Book One (Metamodern Guides 1). Metamoderna ApS.
Freinacht, H. (2019). Nordic Ideology: A Metamodern Guide to Politics, Book Two (Metamodern Guides 2). Metamoderna ApS.
Friedman, H. L., & Hartelius, G. (Eds.). (2013). The Wiley-Blackwell Handbook of Transpersonal Psychology. Wiley Blackwell. https://doi.org/10.1002/9781118591277
Han, B.-C. (2015). The Transparency Society (E. Butler, Trans.). Stanford Briefs. (Original work published 2012).
Kelly, M. G. E., & Vardoulakis, D. (2018). Balibar and Transindividuality Australasian Philosophical Review 2(1), 1–4. DOI: https://doi.org/10.1080/24740500.2018.1514957
Lushetich, N. (Ed.). (2020). Big Data: A New Medium? Routledge.
Ott, M. (2018). Dividuations: Theories of Participation (1st ed.). Palgrave Macmillan.
Raunig, G. (2016). Dividuum: Machinic Capitalism and Molecular Revolution, Vol. 1 (A. Derieg, Trans.). Los Angeles, CA: Semiotext(e). (Original work published 2014).
Read, J. (2015). The Politics of Transindividuality. Brill.
Shabanova, Y. O. (2019). Oscillation as Determination of Metamodern Philosophy. Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences, 2(2), 13 22. DOI: https://doi.org/10.15421/341920 (In Ukrainian).
Smith, K. (2012). From Dividual And Individual Selves To Porous Subjects. The Australian Journal of Anthropology, 23(1), 50–64. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1757-6547.2012.00167.x
Wiggers, B., & Read, J. (2022). Thinking Transindividuality along the Spinoza-Marx Encounter: A Conversation. Krisis | Journal for Contemporary Philosophy, 42(1), 93–107. DOI: https://doi.org/10.21827/krisis.42.1.38348
Zahurska, N. V. (2016). Posthuman. Version N / Postman. Version N. Kharkiv: V. N. Karazin Kharkiv National University (In Russian).
Zavhorodnya, O. (2017). Integrative-Existential Approach To Understanding The Personality. Psychology & Society, 2, 74 92. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Psis_2017_2_12 (In Ukrainian).
Опубліковано
2022-11-25
Цитовано
Як цитувати
Манюков, О. (2022). РОЗУМІННЯ ЛЮДСЬКОЇ ДИВІДУАЛЬНОСТІ В ПОЛІТИЧНОМУ МЕТАМОДЕРНІЗМІ. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філософія. Філософські перипетії», (66), 27-37. https://doi.org/10.26565/2226-0994-2022-66-3
Номер
№ 66 (2022)
Розділ
Статті

Авторське право (c) 2022 Олександр Манюков

Ліцезія Creative Commons

Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).