ТЕХНОЛОГІЇ ВРЕГУЛЮВАННЯ МЕРЕЖЕВИХ КОНФЛІКТІВ
Анотація
Дослідження і розуміння амбівалентної сутності сучасних технологічних процесів, що відбуваються в суспільстві, приводять до необхідності прояснення мережевих процесів. Соціальні мережі поступово стають не тільки теоретичним конструктом, а й емпіричним об'єктом, включеним в сферу щоденної життєдіяльності людини. Безконтрольність, анонімність, відсутність єдиних ціннісних орієнтирів і строгої системи контролю за трансляцією інформації, багатоканальність, гіпертекстуальність, інтерактивність, котра властива мережевій взаємодії, обумовлюють труднощі у врегулюванні конфліктів. З метою зниження рівня гостроти протиріч повинні бути прийняті основні заходи, що регулюють діяльність людей в рамках інформаційно-комунікаційного простору. Вивчення соціального капіталу в якості базисного феномена, що обумовлює специфіку взаємодії мережевих структур, викликано тим, що даний капітал є ресурсом, який безпосередньо впливає на якість мережі, її функціонування і розвиток. На механізмах його розподілу вибудовуються установки, діяльність, модель поведінки людей в мережевій освіті. Він виступає в якості інформаційного ресурсу, що впливає на причини виникнення конфлікту, специфіку його розгортання, на розробку заходів врегулювання протиріч. Дослідження соціального капіталу дозволяє вияснити особливості мережевих конфліктів, що полягають в їх анонімності, відкритості, сенсорної дистанційованості, відсутності санкцій і правових наслідків за порушення соціальних норм. Символічний інформаційний простір в даному випадку виступає в якості основної сфери розгортання протиборства. Значення мережевого врегулювання протиріч полягає у встановленні контролю над конфліктною ситуацією і виробленні заходів її вирішення, пошуку засобів і способів досягнення потрібного результату і розробці варіантів запобігання негативного розвитку проблеми, недопущення ескалації насильства і руйнування сформованих форм функціонування соціальної системи, сприяє її трансформації до більш гуманних взаємин людей один до одного, їх інтересам і зміні життєвих прагнень.
Завантаження
Посилання
Babosov, E.M. (2019) The role of individual creativity in the development of a network society. Minsk: Belorusskaya Dumka. (In Russian)
Castels, M. (2017) The Power of Communication. Moscow: Higher School of Economics. (In Russian)
Fukuyama, F. (2002) Social Capital. Culture matters. How values contribute to social progress. Moscow: Moscow School of Political Studies. (In Russian)
Arquilla, J., Ronfeldt, D. (2003) Networks and Netwars: The Future of Terror, Crime, and Militancy. Santa Monica, Calif.: RAND.
Crosssley, N. (2003) Even Newer Social Movements? Anti-corporate Protests, Capitalist Crises and the Demoralization of Society. Organization. Vol. 10. №2.
Knoke, D. (2009) Playing Well Together. Creating Great Social Capital in Strategic Alliance Networks. American Behavioral Scientist. № 52.
Knoke, D. (1990) Political Networks: The Structural Perspective. Cambridge : Cambridge University of Chicago Press.
Koschade, S.A (2006) Social Network Analysis of Jemaah Islamiyah : The Application to Counterterrorism and Intelligence. Studies in Conflict and Terrorism. №29(6).
Marsden, P.V. (1990) Network Diversity, Substructures and Opportunities for Contact. Structures of Power and Constraint: Papers in Honor of Peter Blau. New York: Cambridge University Press.
Prawan, K., Kenis, Р. (2007) Modes of Network Governance: Structure, Management, and Effectiveness. Journal of Public Administration Research and Theory. Vol. 18. № 4.
Авторське право (c) 2021 Юлія Баньковська
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).