ДО ПИТАННЯ ПРО ПРИРОДУ СОВІСТІ. КРИЗА СОВІСТІ
Анотація
Ця стаття присвячена осмисленню природи совісті, її сутнісних проявів та особливостей. Совість є «серцем» морального життя людини. В актах совісті відбувається активізація та акумуляція внутрішніх енергій людини, які допомагають людині перебувати в повноцінному взаємозв’язку зі світом і проводити ґрунтовну оцінку як власних дій, так і дій Інших. Тому феномен совісті нерозривно пов’язаний зі свободою людини та її зусиллями самоздійснення, з її прагненнями віднайти власний внутрішній голос. Попри свою інтимність, совість ніколи не замикається в межах індивідуального буття, а володіє безумовною відкритістю світові, є гострим усвідомленням відповідальності за вчинені нами дії. Совість є свідченням того, що на глибинному рівні ми вкорінені в єдиній Реальності та нерозривно з нею пов’язані. У результаті критичного аналізу стверджується, що совість постає внутрішньою потенцією людини, безперервним процесом її самовизначення та становлення. Совість діалектична за своєю суттю, єднаючи в собі внутрішні/зовнішні, індивідуальні/соціальні, суб’єктивні/об’єктивні, раціональні/ірраціональні аспекти. Складність феномену проявляється у спробах її символічного визначення як Зову, Спостерігача, Даймона, Хробака, Судді тощо. Совість неможлива поза діалогом людини із самою собою та Іншими, адже саме в процесі спілкування і відбувається внутрішнє зростання людини та формування її як особистості. Совість задає «систему координат», у межах якої рухається життя людини, проводить межу між Добром і Злом, Ідеальним і Реальним, Наявним і Бажаним. Відповідно, совість є ідеальною за своєю суттю та є незамінною структурою людської свідомості, пов’язаною з граничними запитуваннями людини щодо власної природи.
Завантаження
Посилання
/Посилання
Apresyan, G. (2018). Conscience. In New Philosophical Encyclopedia. Retrieved from https://iphlib.ru/library/collection/newphilenc/document/HASH0186d368b06fab3bed4e2d86. (In Russian).
Aristotel. (2000). Politics. (O. Kysliuk, Trans.). Kyiv: Osnovy. (In Ukrainian).
Edmonds, D. (2016). Would you Kill a Fat Man? The Trolley Problem and What Your Answer Tells Us About Right and Wrong. (D. Kralechkin, Trans.). Moscow: Gaidar Institute Publishing house. (Original work published 2013). (In Russian). DOI of Original: https://doi.org/10.1515/9781400848386.
Franz, R. (2002). Crisis of Conscience. Atlanta: Commentary Press.
Fromm, E. (1992). Man for Himself: An Inquiry into the Psychology of Ethics. Minsk: Collegium. Retrieved from http://psylib.org.ua/books/fromm04/txt08.htm. (Original work published 1947). (In Russian).
Giubilini, А. (2016). Conscience. In Stanford Encyclopedia of Philosophy. Retrieved from https://plato.stanford.edu/entries/conscience.
Hitlin, S. (2008). Moral Selves, Evil Selves: The Social Psychology of Conscience. New York: Palgrave Macmillan. DOI: https://doi.org/10.1057/9780230614949.
Huntington, S. (2003). The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order. (T. Velimeev, Trans.). Moscow: AST. (Original work published 1996). (In Russian).
Ilyin, E. (2016). Psychology of Conscience. Guilt, Shame, Remorse. Saint Petersburg: Piter. (In Russian).
Langston, D. C. (2001). Conscience and Other Virtues: From Bonaventure to MacIntyre. University Park: The Pennsylvania State University Press.
Plato. (2006). Protagoras. (V. S. Soloviev, Trans.). In Plato, The Collected Writings: In 4 Vols. (Vol. 1, pp. 193–261). Saint Petersburg: Saint Petersburg University Publishing House; Oleg Abyshko’s Publishing House. (In Russian).
Schinkel, A. (2007). Conscience and Conscientious Objections. Amsterdam: Amsterdam University Press. DOI: https://doi.org/10.5117/9789085553915.
Seneca, L. A. (1977). Moral Letters to Lucilius. (S. A. Osherov, Trans.). Moscow: Nauka. (In Russian).
Twardowski, K. (2016). Ethics and its Relation to the Theory of Evolution. In K. Twardowski, Selected Works (pp. 72–88). Lviv: Lviv Society named after K. Twardowski. (In Ukrainian).
Апресян Г. Совесть. (Новая философская энциклопедия). 2018. URL: https://iphlib.ru/library/collection/newphilenc/document/HASH0186d368b06fab3bed4e2d86.
Арістотель. Політика / пер. з давньогр. та передм. О. Кислюка. К.: Основи, 2000. 239 с.
Ильин Е. Психология совести. Вина, стыд, раскаяние. СПб: ООО Издательство «Питер», 2016. 288 с.
Платон. Протагор / пер. с древнегреч. В. С. Соловьева; печ. по изд. Платон. Собрание соч.: в 3-х т.; т. 1. М.: Мысль, 1968. Платон. Сочинения: в 4-х т.; т. 1. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та; Изд-во Олега Абышко, 2006. С. 193–261.
Сенека Л А. Нравственные письма к Луцилию / пер. С. А. Ошерова; отв. ред. М. Л. Гаспаров. М.: Наука, 1977. 384 с.
Твардовський К. Етика та її відношення до теорії еволюції. Твардовський К. Вибрані праці. Львів: Львівське товариство імені К. Твардовського, 2016. С. 72–88.
Фромм Э. Человек для себя. Исследование психологических проблем этики / пер. Л. А. Чернышевой. Минск: Коллегиум, 1992. 253 с.
Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / пер. с англ. Т. Велимеева. Ю. Новикова. М.: ООО Издательство АСТ, 2003. 603 с.
Эдмондс Д. Убили бы вы толстяка? Задача о вагонетке: что такое хорошо и что такое плохо? / пер. с англ. Д. Кралечкина. М.: Изд-во Института Гайдара, 2016. 256 с. DOI оригинала: https://doi.org/10.1515/9781400848386.
Franz R. Crisis of Conscience. Atlanta: Commentary Press, 2002. 440 p.
Giubilini А. Conscience (Stanford Encyclopedia of Philosophy). 2016. URL: https://plato.stanford.edu/entries/conscience.
Hitlin S. Moral Selves, Evil Selves: The Social Psychology of Conscience. New York: Palgrave Macmillan, 2008. 269 p. DOI: https://doi.org/10.1057/9780230614949.
Langston D. C. Conscience and Other Virtues: from Bonaventure to MacIntyre. University Park: The Pennsylvania State University Press, 2001. 191 p.
Schinkel A. Conscience and Conscientious Objections. Amsterdam: Amsterdam University Press, 2007. 638 p. DOI: https://doi.org/10.5117/9789085553915.
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).