(БЕЗ)ПОДІЄВІСТЬ КАРАНТИННОЇ ВІЗУАЛЬНОСТІ

  • Olha O. Chystotina Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна; майдан Свободи, 6, Харків, 61022 https://orcid.org/0000-0001-9136-814X
Ключові слова: епідемія, візуальність, репрезентація, медіа, видовище, (без)подієвість

Анотація

Епідемія коронавірусу спровокувала зміни у більшості сфер суспільного життя і стала поштовхом до багатьох переосмислень в питаннях безпеки, економіки, соціальної філософії, етики тощо. На фоні обговорення глобальних питань губиться простий, але не безпроблемний ракурс – видовище епідемії з позиції глядача. Цей ракурс найочевидніший, проте вимагає глибокого аналізу. У карантинних умовах контакт глядача із явищем цілком опосередкований екраном, що визначає сприйняття ним епідемії як медіа-явища. Розводячи екзистенційний досвід, спричинений епідемією (безпосередній), і досвід глядацький (опосередкований), ми виносимо за дужки перший і зосереджуємо увагу на другому: нас цікавить не явище-епідемія, а явлення епідемії на екрані. Саме репрезентація епідемії є проблемою: попри трансляцію в режимі реального часу і небачену «зримість» епідемії, карантинна візуальність є безподієвою. Обговорення епідемії захоплює інформаційне поле і своєю тотальністю висуває претензію на виключну подію. Однак виключність спростовується історично, а подієвість не має місця у філософському сенсі. Залишається видовище – але режим його є специфічним. Блискучий аналіз видовищ від Гі Дебора і Жана Бодріяра у випадку сучасної епідемії опиняється невідповідним: звичний спосіб пережиття видовища у випадку епідемії змінюється – це видовище є не-видовищним. Видовище епідемії – це «видовище на карантині»: ізольоване від «того, що є» чи / та ізолююче глядачів від цього. Не відображаючи смерть (хіба що у формі кривих смертності, які не мають нічого спільного з конкретною смертю), екран не відображає те, що є подієвим в епідемії. Основоположна апрезентативність смерті доповнюється цілим рядом «невидимостей» – невидимість без-церемонно похованих мертвих, невидимість ізольованих хворих, невидимість захищених костюмами медиків і головне – невидимість загрози. Однак, оскільки екран не може залишатися порожнім, його заповнюють образи нестачі й відсутності: образ порожнього міста визначальний для карантинної візуальності. Репрезентація епідемії, попри те, що її трансляція безперервно ведеться в онлайні як повсякчасне оновлення статистик, уникає і подієвості, і видовищності.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Olha O. Chystotina, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна; майдан Свободи, 6, Харків, 61022

Аспірантка, філософський факультет

Посилання

/

Посилання

Опубліковано
2020-06-30
Цитовано
0 статей
Як цитувати
Chystotina, O. (2020). (БЕЗ)ПОДІЄВІСТЬ КАРАНТИННОЇ ВІЗУАЛЬНОСТІ. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філософія. Філософські перипетії», (62), 47-52. https://doi.org/10.26565/2226-0994-2020-62-5
Номер
Розділ
Статті