«Чорні», «внутрішні» та «срібні» болгари (семантика та генеза етнонімів)

  • Олег Борисович Бубенок доктор історичних наук, професор, завідувач відділу Євразійського степу Інституту сходознавства імені А. Ю. Кримського НАН України
Ключові слова: «чорні», «внутрішні» та «срібні» болгари, Костянтин Багрянородний, «Повість минулих літ», «Худуд ал-‘Алам», Іаков Мніх, Іпатіївський літопис, етнонім, семантика, походження

Анотація

У середньовічних письмових джерелах, де описана етнічна ситуація у степах Східної Європи середини Х–XII ст., фігурують незрозумілі назви болгар – «чорні», «внутрішні» та «срібні». Одні дослідники вважають, що ці етнічні терміни семантично були пов’язані між собою. Інші ж учені, навпаки, не бачать між ними зв’язку. Унаслідок проведеного аналізу вдалося встановити, що термін «чорні болгари» означав болгар Північного Приазов’я і міг мати семантичні значення – «головні» або «справжні» болгари. Словосполучення «внутрішні болгари» могло означати болгар степів Подоння і Приазов’я й мало відношення до лівого (західного) крила первинного об’єднання кочових болгар. Що ж до «срібних» болгар, то це було позначення для болгар Східного Приазов’я і Середнього Поволжя та мало семантичне значення «заможні». Як бачимо, назви для болгарських племен Східної Європи не були між собою пов’язані семантично. Це можна пояснити тим, що згадані етнічні терміни дійшли до нас із різних письмових джерел

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Константин Багрянородный. Об управлении империей / Под ред. Г. Г. Литаврина и А. П. Новосельцева. М., 1991. С. 53.
Там же. С. 175.
Лаврентьевская летопись // Полное собрание русских летописей (далее – ПСРЛ). Т. І. Л., 1926– 1928. С. 37.
Худуд ал-‘Алем (рукопись Туманского) с введением и указателем В. Бартольда. Л., 1930. Табл. 3а; Minorsky V. Hudud al-‘Alam. The regions of the world. London–Oxford, 1937. P. 54.
Худуд ал-‘Алем. Табл. 8а; Minorsky V. Hudud al-‘Alam. P. 67.
Худуд ал-‘Алем. Табл. 13а; Minorsky V. Hudud al-‘Alam. P. 83.
Худуд ал-‘Алем. Табл. 37b; Minorsky V. Hudud al-‘Alam. P. 158.
Худуд ал-‘Алем. Табл. 38a, С. 30-31; Minorsky V. Hudud al-‘Alam. P. 160.
Там же.
Зимин А. А. Память и похвала Иакова Мниха и Житие князя Владимира по древнейшему списку // Краткие сообщения Института славяноведения АН СССР. Вып. 37. М., 1963. С. 71.
Ипатьевская летопись // ПСРЛ. Т. II. СПб., 1908. С. 429.
Вестберг Ф. Записка готского топарха // Византийский временник. 1910. Т. XV. С. 243–244; Его же. К анализу восточных источников о Восточной Европе // Журнал министерства народного просвещения (далее – ЖМНП). 1908. Февр. С. 386–389.; Minorsky V. Hudud al-’Alam. P. 439.
Мерперт Н. Я. Древнейшие болгарские племена Причерноморья // Очерки истории СССР / Под ред. Б. А. Рыбакова. М., 1958. С. 586–615.
Там же. С. 604–608, 615.
Бариев Р. Х. Волжские булгары: история и культура. М. 2005. С. 61.
Артамонов М. И. История хазар. Л., 1962. С. 378.
Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси. М., 1968. С. 65.
Ромашов С. А. Где находилась Черная Болгария? // Восточная Европа в древности и средневековье. Спорные проблемы. М., 1993. С. 63–68.
Мерперт Н. Я. Древнейшие болгарские племена Причерноморья. С. 604–608, 615.
Тортика А. А. «Чёрная Булгария» трактата Константина Багрянородного «Об управлении империей» и «чёрные болгары» «Повести временных лет»: проблемы локализации // Дриновський збірник/Дриновски сборник. Т. 5. Харків–Софія, 2012. С. 30.
Pritsak O. Orientierung und Farbsymbolik. Zu den Farben Bezeichnungen in den altaishen Volkernamen // Pritsak O. Studies in Medieval Eurasian History. London, 1981. S. 376–377; Кононов А. Н. Семантика цветообозначений в тюркских языках // Тюркологический сборник. 1975. М., 1978. С. 159–179.
Pritsak O. Orientierung und Farbsymbolik. S. 376–377; Pritsak O. Qara. Studie zur Türkischen Rechtssymbolik // Pritsak O. Studies in Medieval Eurasian History. London, 1981. S. 248–250.
Кононов А. Н. Семантика цветообозначений в тюркских языках // Тюркологический сборник. 1975. М., 1978. С. 161–169.
Баскаков Н. А. Модели тюркских этнонимов и их типологическая классификация // Ономастика Востока. М., 1980. С. 204–206.
Бариев Р. Х. Волжские булгары: история и культура. С. 61.
Радлов В. В. Опыт словаря тюркских наречий. Т. II. Ч. 2. СПб., 1899. Стб. 1527.
Аристов Н. А. Заметки об этническом составе тюркских племен и народностей и сведения об их численности // Живая старина. Вып. III–IV. 1896. С. 323, 352.
Грум-Гржимайло Г. Е. Западная Монголия и Урянхайский край. Т. II. М.–Л., 1926. С. 9–126, 131, 142, 160–165, 184, 193–194, 197, 210–211, 350–354, 357.
Петров К. И. Очерк происхождения киргизского народа. Фрунзе, 1963. С. 67; Ураксин З. Г. Цветовые обозначения в башкирских этнонимах // Башкирская этнонимия. Уфа, 1987. С. 129–131.
Еремеев Д. Е. К семантике тюркской этнонимии // Этнонимы. М.,1970. С. 135–138.
Артамонов М. И. История хазар. Л., 1962. С. 400; Плетнева С. А. Хазары. М.,1980. С. 48–49; Golden P. Khazar Studies. Vol. 1. Budapest, 1980. P. 143; Радлов В. В. Опыт словаря тюркских наречий. Т. І. Ч. 1. СПб., 1893. Стб. 88-89; Радлов В. В. Опыт словаря тюркских наречий. Т. ІІ. Ч. 2. СПб., 1899. С. 138–141; Pritsak O. Qara. Studie zur Türkischen Rechtsymbolik // Pritsak O. Studies in Medieval Eurasian History. London, 1981. P. 383.
Артамонов М. И. История хазар. Л., 1962. С. 170–171.
Константин Багрянородный. Об управлении империей / Под ред. Г. Г. Литаврина и А. П. Новосельцева. М., 1991. С. 53.
Тортика А. А. «Черная Булгария» трактата Константина Багрянородного «Об управлении империей» и «черные болгары» «Повести временных лет»: проблемы локализации. С. 30.
Pritsak O. Qara. Studie zur Türkischen Rechtsymbolik. P. 377.
Кононов А. Н. Семантика цветообозначений в тюркских языках // Тюркологический сборник. 1975. М., 1978. С. 161–169.
Там же. С. 604–608, 615.
Marquart I. Osteuropäische und Ostasiatische Streifzüge. Leipzig, 1903. S. 503–506, 517–519.
Minorsky V. Hudud al-‘Alam. P. 438-439.
Minorsky V. Hudud al-‘Alam. P. 438-439.
Minorsky V. Hudud al-‘Alam. P. 439.
Minorsky V. Hudud al-‘Alam. P. 439.
Minorsky V. Hudud al-‘Alam. P. 440.
Худуд ал-’Алем (рукопись Туманского) с введением и указателем В. Бартольда. Л., 1930. С. 29.
Курылев В. П. Общественный строй огузов по данням эпоса «Деде Коркут» / VII международный конгресс антропологических и этнографических наук (Москва, август, 1964 г.). М., 1964. С. 2–5.
Кононов А. Н. Семантика цветообозначений в тюркских языках // Тюркологический сборник. 1975. М., 1978. С. 164.
Курылев В. П. Общественный строй огузов по данням эпоса «Деде Коркут». С. 2–5.
Pritsak O. Orientierung und Farbsymbolik. Zu den Farben Bezeichungen in den altaishen Volkernamen. S. 381–382.
Minorsky V. Hudud al-‘Alam. P. 438-439.
Заходер Б. Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе. Т. II. Булгары, мадьяры, народы севера, печенеги, русы. М., 1967. С. 28, 48.
Ковалевский А. П. Книга Ахмеда ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921–922 гг. Харьков, 1956. С. 138–139.
Minorsky V. Hudud al-‘Alam. P. 438-439.
Худуд ал-’Алем (рукопись Туманского) с введением и указателем В. Бартольда. Л., 1930. Табл. 3а, 13а, 38а. С. 30–31; Minorsky V. Hudud al-‘Alam. P. 54, 67, 83, 160.
Худуд ал-‘Алем. Табл. 37b; Hudud al-‘Alam. P. 158.
Steingass F. A Comprehensive Persian-English Dictionary. Beirut, 1998. P. 109, 494.
Худуд ал-’Алем – Табл. 37b; Hudud al-‘Alam. P. 158.
Hudud al-‘Alam. P. 438-439.
Туманский А. Буртас и Бердас // Известия Высших Тифлисских женских курсов. Кн. 1. Вып. 1. Тифлис, 1914. С. 95–96; Худуд ал-’Алем. Табл. 38б.
Туманский А. Буртас и Бердас. С. 95–96; Худуд ал-‘Алем. Табл. 38б.
Новосельцев А. П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. М., 1990. С. 18.
Хвольсон Д. А. Известия о хазарах, болгарах, мадьярах, славянах и русах Абу-Али Ахмеда Бен Омар ибн-Даста. СПб., 1869. С. 19–21.
Мишин Д. Е. Географический свод «Худуд ал-‘Алам» и его сведения о Восточной Европе // Славяноведение. 2000. № 2. С. 57.
Hudud al-‘Alam. P. 465-471.
Худуд ал-‘Алем. Табл. 38б; Hudud al-‘Alam. P. 162-163.
Коковцов П. К. Еврейско-хазарская переписка в X в. Л., 1932. С. 92.
Худуд ал-‘Алем. С. 29.
Григорьев В. В. Волжские болгары // Россия и Азия. Сборник исследований и статей по истории, этнографии и географии. СПб., 1876. С. 91.
Греков Б. Д., Калинин Н. Ф. Булгарское государство до монгольского завоевания // Материалы по истории Татарии. Вып. I. Казань, 1948. С. 107.
Фахрутдинов Р. Г. Очерки по истории Волжской Булгарии. М., 1984. С. 15.
Измайлов И. Л. Становление Волжской Булгарии: от племени к государству // Studia Slavica et Balcanica Petropolitana. 2012. № 2 (12). Июль–декабрь. С. 220.
Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. Т. 1. Л., 1926–1928. С. 58.
Лаврентьевская летопись. С. 58.
Лаврентьевская летопись. С. 58–59.
Лаврентьевская летопись. С. 60.
Зимин А. А. Память и похвала Иакова Мниха и Житие князя Владимира… С. 71.
Плетнева С. А. Половцы. М., 1990. С. 23.
Толочко П. П. Кочевые народы степей и Киевская Русь. К., 1999. С. 80.
Новосельцев А. П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. М., 1990. С. 227.
Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка. Т. 3. СПб., 1912. С. 337–338.
Ипатьевская летопись. С. 429.
Измайлов И. Л. Становление Волжской Булгарии: от племени к государству. С. 220.
Лаврентьевская летопись. С. 60.
Гагин И. А. В. Н. Татищев и российская историография о походе князя Владимира на болгар в 985 г. // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер. 2. 2009. Вып. 1. С. 50. де ля Примод. История черноморской торговли в средние века / Изд. В. Шостаком. Ч. 1. Одесса, 1850. С. 96.
Карамзин Н. М. История государства Российского. Кн. 2. Т. V–VIII. М., 1992. С. 34, прим. 61.
Тунманн. Крымское ханство. Симферополь, 1991. С. 70.
Опубліковано
2019-08-20
Як цитувати
Бубенок, О. (2019). «Чорні», «внутрішні» та «срібні» болгари (семантика та генеза етнонімів). Дриновський збірник, 10, 128-140. https://doi.org/10.7546/DS.2017.10.11