Університет як чинник консолідації польського суспільства та держави (1907–2007)

  • Роман Томашевський Поморська Академія
Ключові слова: соціальна консолідація, академічне середовище, держава, демократія, університет

Анотація

Шкільні страйки у 1907 році в польській частині Німеччини та Росії змусили молодих поляків емігрувати за кордон з метою отримати там освіту. У Галичині польськомовні вищі навчальні заклади сформували нову еліту, яка спільно з польськими випускниками західноєвропейських університетів стала основним чинником, що об’єднав суспільство навколо ідеї відновлення державності. У відродженні Другої Речі Посполитої академічні кола стали своєрідною противагою авторитарному правлінню у 1926–1939 роках. Кількість університетів збільшилася з 8 до 32, а рівень навчання можна було порівняти із світовими вузами. Після 1945 року швидке відновлення польських вузів та консолідація академічної спільноти стали на заваді комуністам у їх спробах реформувати вищу освіту. Окрім того, після 1956 року розширилася автономія польських університетів, попри безпорядки у 1968 р. Військовий стан і розкол «Солідарності» призвели до того, що майже до 1989 року функції громадської та політичної опозиції перейняла на себе академічна спільнота. Таким чином, цей прорив – заслуга в т.ч. польських еліт, що в подальшому призвело до зростання кількості університетів та виникнення академічного капіталізму. Спроби зменшити вузівську автономію у 2005–2007 рр. стимулювали академічну спільноту, посприявши поразці партії ПіС на виборах 2007 р. Університет та еліти з перспективи майбутнього є важливіші для суспільства, аніж окремі державні інститути, матеріальні або економічні ресурси чи збройні сили. З цієї точки зору приклад Польщі підтверджує сформульовані у статті тези, а також наводить на думку, що вузи виконують ще й іншу функцію – підтримують процеси демократизації у суспільстві.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Bartnicka K. Przemiany idei uniwersytetu europejskiego XVIII-XXI wieku // Przełomy edukacyjne. Dziedzictwo polskiej teorii i praktyki / Red. W. Szulakiewicz. Toruń, 2011, S. 35–37; J. Baszkiewicz J. Młodość uniwersytetów, Warszawa, 1997.
Nipperdey T. Rozważania o niemieckiej historii. Warszawa, 1999 (Prusy a uniwersytet, S. 221–247).
Imperator Aleksandr II, veroyatno, ne otdaval sebe otchet v tom, chto obrazovannaya elita konsolidiruyet obshchestvo i ukreplyayet gosudarstvo. Imperator marginaliziroval rol' universiteta, nesmotrya na to, chto v yego rasporyazhenii imelsya otchet o vizite po Yevrope i SSHA ministra Mikhaila Reyterna (Schiller J. Universitas Rossica. Koncepcja rosyjskiego uniwersytetu 1863–1917. Warszawa, 2008. S. 130–131).
Ibidem. S. 629–630.
Glavnym obrazom eto byli universitety v Shveytsarii, Frantsii, Bel'gii ili v glubinke Germanii, gde otnosheniye k polyakam bylo polozhitel'nym. YAzykovoy bar'yer otsutstvoval, poskol'ku pol'skiye abituriyenty byli vypusknikami nepol'skoyazychnykh gimnaziy frantsuzskiy znali povsemestno.
Sdviżkov D. Epoka inteligencji. Historia porównawcza warstwy wykształconej w Europie. Warszawa, 2011. S. 161.
Znamierowski C. Wiadomości elementarne o państwie. Warszawa, 1934; Idem. Szkoła prawa. Rozważania o państwie. Warszawa, 1988. V oboikh izdaniyakh yavno prosmatrivayetsya vliyaniye uchitelya – professora Petrazhitskogo. Obe knigi signaliziruyut o nalichii obshchey osnovy dlya analiza (universal'nyy mir universitet – gosudarstvo), nesmotrya na to, chto byli napisany v raznykh usloviyakh – v avtoritarnoy Vtoroy Rechi Pospolitoy (1934) i na zakate kommunisticheskoy Pol'shi (1988).
Mowa inauguracyjna rektora uniwersytetu dra Józefa Dietla. Kraków, 1861 (Po: Dybiec J. Idea uniwersytetu w Polsce w XIX i XX wieku // Z dziejów polskiej teorii i praktyki edukacyjnej / Red. W. Szulakiewicz. Toruń, 2009. S. 134).
Pamiętniki generała broni Leona Berbeckiego. Katowice, 1959. S. 76–77, 268–271.
V Prussii (chast' imperatorskoy Germanii) planirovalis' profilakticheskiye aresty polyakov v 1914 godu (Boysen J. Preubische Armee und polnische Minderheit. Royalistische Streitkräfteim Kontext der Nationalitätenfrage des 19. Jahrhunderts (1815–1914). Marburg, 2008. S. 283–289.
Dannyye voprosy ya rassmatrival v rabote Polska między Rosją a Niemcami w czasie I wojny światowej, Pierwsza wojna światowa w kontekście stosunków polsko-niemieckich / Red. L. v. Zitzewitz. Szczecin, 2015.
Russkiye taki ne smogli provesti effektivnuyu mobilizatsiyu pol'skoy molodezhi v rossiyskuyu armiyu – administrativnyy apparat gosudarstva byl ochen' medlitel'nym.
Tomaszewski R. Odbudowa polskiego szkolnictwa wojskowego 1908–1923 (Geneza. Koncepcje. Struktury. Rozwój). Toruń, 1997. S. 59.
Pozitsiya taynogo prusskogo sovetnika doktora YUzefa Pachkovskogo ot 1915 goda (Labuda G. Memoriał Józefa Paczkowskiego o „sprawie polskiej) w I wojnie światowej z 1915 r. // Polska i Niemcy. Dziesięć wiekówsąsiedztwa. Warszawa, 1987. S. 243).
Sdviżkov D. Epoka inteligencji. Historia porównawcza warstwy wykształconej w Europie. S. 126, 161 („1918 god, kogda nad golovami nemetskoy i rossiyskoy intelligentsii prozvuchal pokhoronnyy zvon, stal momentom triumfa dlya pol'skoy intelligentsii. U neye bylo polnoye pravo schitat', chto novoye gosudarstvo – delo yeye ruk”); Zernack K. Polska i Rosja. Dwie drogi w dziejach Europy. Warszawa, 2000. S. 447.
Ibidem.
Resheniya, predvaryayushchiye rabotu Seyma, naprimer, dekret ot 7.02.1919 goda «Ob obyazatel'nom shkol'nom obrazovanii». A zavershil etot protsess zakon ot 13.07.1920 goda «Ob akademicheskikh shkolakh». Novovvedeniya zalozhili osnovy obrazovatel'noy sistemy Vtoroy Rechi Pospolitoy, skorrektirovannyye v posleduyushchey yendzheyevichskoy reforme (1932–1934), deystvovavshey do 1948–1949 gg.
Avtor zakona – ministr po voprosam religii i narodnogo obrazovaniya Stanislav Lopushanskiy, kotoryy chastichno byl otvetstvenen za vnedreniye novoy sistemy. Pozdneye on stal organizatorom i mnogoletnim direktorom elitarnoy eksperimental'noy shkoly (litseya) v Ridzine, kotoraya v svoyu ochered' tesno sotrudnichala s litseyem v Krementse.
Attestat o srednem obrazovanii byl glavnym usloviyem dlya postupleniya v vuz; plyus mnogiye prepodavateli universitetov, vsledstviye ogranichennogo kolichestva kvalifitsirovannykh uchiteley v srednikh shkolakh, podrabatyvali v gimnaziyakh ili litseyakh. V svoyu ochered' eto traktovalos' kak proyavleniye patriotizma. V to zhe vremya sredneye obrazovaniye ostavalos' na ochen' vysokom urovne.
Ogranichennoye kolichestvo ukrainskikh vypusknikov srednikh shkol i professury protivorechilo trebovaniyam, kotoryye vydvigalis' pered akademicheskoy shkoloy vo Vtoroy Rechi Pospolitoy, a takzhe protivorechili zakonu 1920 goda i yendzheyevichskoy reforme 1933 goda (Draus J. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie 1918–1946. Portret kresowej uczelni. Kraków, 2007. S. 17–19).
Sozdaniye yevreyskogo universiteta pri pomoshchi pol'skoy akademicheskoy sredy bylo realistichnym, poskol'ku dostatochno bol'shoye kolichestvo professury i abituriyentov byli yevreyskogo proiskhozhdeniya. Organizatory yevreyskogo universiteta raspolagali finansovymi sredstva
Опубліковано
2019-07-20
Як цитувати
Томашевський, Р. (2019). Університет як чинник консолідації польського суспільства та держави (1907–2007). Дриновський збірник, 11, 315-334. https://doi.org/10.7546/DS.2018.11.37