На маргінесі досліджень Віленської академії, або кілька слів про відображення публічних доказів вмінь, діалогів і експериментів на шпальтах «Курєра Польскєго»

  • Бертадетта Манищ Університет імені Адама Міцкевича в Познані
Ключові слова: Вільно, єзуїти;, студенти, Головний Трибунал Великого князівства Литовського

Анотація

В статті аналізується відображення публічних актів за участі студентів Віленської академії (а саме доказів набутих ними вмінь, театральних вистав, експериментів) на шпальтах першої в Речі Посполитій інформаційної газети («Kурєра Польскєго»). З одного боку, в фокусі уваги перебуває дидактика і методика навчання, які застосовувалися в межах єзуїтського шкільництва. З іншого боку, аналізується феномен пропаганди, яка була покликана посилити позиції Товариства Ісуса у сфері освітньої діяльності, продемонструвати наукову компетентність єзуїтів і знайти нових потенційних благодійників. Загалом в місцевому суспільстві (особливо в середовищі шляхти) прослідковується очевидне зростання інтересу до науки. Це свідчило про наближення змін, які приносить із собою доба Просвітництва.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Yezhy Pashenda tak okharakteryzuvav kompleks budivelʹ Vilensʹkoyi akademiyi: “[…] tse naybilʹshyy arkhitekturnyy ansamblʹ svit·sʹkykh budivelʹ, yakyy poyednuye u sobi elementy vsikh styliv, vid hotyky do neoklasytsyzmu […] Universytet·sʹkyy ansamblʹ viddzerkalyuye mayzhe vsyu istoriyu vilensʹkoyi stolytsi i spravedlyvo mozhe vvazhatysya symvolom davnʹoyi slavy Vilʹna”. Dyv.: Paszenda J. Budowle jezuickie w Polsce XVI-XVIII w. T. 1. Kraków, 1999. S. 403. Detalʹnu bibliohrafiyu riznykh aspektiv funktsionuvannya i diyalʹnosti Vilensʹkoyi akademiyi dyv.: Wilno // Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy [dali – EWOJ] / oprac. L. Grzebień. Kraków, 2004. S. 743. Sporudzhennya i arkhitektura kostelu roz·hlyadayetʹsya v pratsi V. Dremy. V niy takozh podayetʹsya bibliohrafiya: Drėma V. Vilniaus Šv. Jono bažnyčia. Vilnius, 1997. Varto perehlyanuty takozh taki pratsi: Jaloveckas R., Dambrauskaitė T., Buvusios Šv. Jono bažnyčios Vilniuje restauraciniai darbai (tęsinys) // Architektūros paminklai. T. I-II. Vilnius, 1970-1972; Čaplinskas A. R. Vilniaus gatvių istorija. Šv. Jono, Dominikonų, Trakų gatvės. Vilnius, 1996. S. 50–59. Pro kostel sv. Yoaniv dyv.: Kraszewski J.I. Wilno od początków jego do roku 1750. T. 2. Wilno, 1840. S. 436–445; Zahorski W. Przewodnik po Wilnie. Wyd. 2. Wilno, 1921. S. 176; Kaczorowski B. Zabytki starego Wilna. Warszawa, 1991. S. 72–83; Bohdziewicz P. O dwu kościołach gotyckich św. Jana w Wilnie // Roczniki Humanistyczne. T. 13 (1965). Z. 4. S. 5–14; Paszenda J. Kościół Św. Jana w Wilnie w okresie jezuickim 1571-1773 // Kwartalnik Architektury i Urbanistyki. T. 30 (1985). Z. 3. S. 265–279; Ejusdem. Sztuki wileńskie XVIII wieku w świetle archiwów jezuickich // Biuletyn Historii Sztuki. T. 36 (1974). S. 158–168.
Stanislav Obirek tak napysav pro Vilensʹku akademiyu ta kostel sv. Yoaniv: “[…] tse ridkisnyy pryklad adaptatsiyi isnuyuchoho hotychnoho kostelu do novykh pastyrsʹkykh tsiley, vprodovzh vsʹoho periodu perebuvannya yezuyitiv u Vilʹno tryvala rozbudova kompleksu Vilensʹkoyi akademiyi – potuzhnoho oseredku zakhidnoyi kulʹtury, promeni yakoho pronyzuvaly ne lyshe vsyu Lytvu, ale y susidni krayiny Skhidnoyi Yevropy”. Dyv.: Obirek S. Czy istniał styl jezuicki. Recenzja na: Paszenda Jerzy. Budowle jezuickie w Polsce XVI-XVIII w. T. 1-4. Kraków, 1999-2010 // Res Historica. T. 32 (2011). S. 167.
Yoho status zumovlyuvavsya tymy funktsiyamy, kotri buly pokladeni na nʹoho – spochatku v yakosti parafiyalʹnoho kostelu (v XV st.), a z·hodom – khramu Akademiyi (v druhiy polovyni XVI st.). Dyv.: Kraszewski J.I. Wilno od początków jego do roku 1750... S. 418.
Grzebień L. Dotychczasowa literatura o wkładzie jezuitów do nauki i kultury // Wkład jezuitów do nauki i kultury w Rzeczypospolitej Obojga Narodów i pod zaborami / red. I. Stasiewicz-Jasiukowa. Kraków, 2004. S. 5–32.
Korolʹ Stefan Batoriy 7 lypnya 1578 r. vydav u Lʹvovi erektsiynyy akt Akademiyi, a 1 kvitnya 1579 r. pidpysav u Vilʹno formalʹnyy dyplom u tiy spravi. Vin takozh zatverdyv fundatsiynyy akt, skladenyy u serpni 1578 r. vilensʹkym yepyskopom Valerianom Protashevychem. 30 zhovtnya 1579 r. papa Hryhoriy XIII zatverdyv pryviley Stefana Batoriya. Dyv.: Piechnik L. Początki Akademii Wileńskiej 1570-1599. Rzym, 1984. S. 56–58; Puchowski K. Jezuickie kolegia szlacheckie. Studium z dziejów edukacji elit. Gdańsk, 2007. Dyv. takozh: Przywilej króla Stefana (Batorego) dany Jezuitom kolegium wileńskiego we Lwowie, 7 lipca roku 1578, na ustanowienie Akademii w Wilnie, […] // Baliński M. Dawna Akademia Wileńska. Próba jej historii od założenia w roku 1579 do ostatecznego jej przekształcenia w roku 1803. Petersburg, 1862. Nr I. S. 415–416; Akt fundacyi i uposażenia Akademii wileńskiej, […] // Ibidem. Nr II. S. 417–426; Bulla Grzegorza XIII Najwyższego Pasterza // Ibidem. Nr III. S. 427-434; Przywilej króla Stefana na Akademię wileńską, dany w Wilnie, dnia 1 kwietnia r. 1579, z zachowaniem form legalnych // Ibidem. Nr IV. S. 435–438.
Spochatku zavdyaky fundatsiyi Danielya Shyshky stvoryuyetʹsya shlyakhet·sʹkyy konvikt (1737 r.), yakyy z·hodom bulo peretvoreno na shlyakhet·sʹkyy kolehium. Dyv.: EWOJ. S. 292, 741.
Przybylska L. Pojęcie przestrzeni sakralnej // Geografia i sacrum / red. B. Domański, S. Skiba. Kraków, 2005. S. 381 – 387.
Pro istoriyu drukarni Vilensʹkoyi akademiyi (1575 – 1773 rr.) dyv.: Petrauskienė I. Vilniaus Akademijos spaustuvė 1575-1773. Vilnius, 1976.
Łojek J. Prasa polska w latach 1661–1831 // Prasa polska w latach 1661 – 1864 / red. J. Łojek. Warszawa, 1976. S. 18–24. Dyv. takozh: Hombek D. Prasa i czasopisma polskie XVIII wieku w perspektywie bibliologicznej. Kraków, 2011. S. 49-57. V protsesi pidhotovky nynishnʹoyi statti namy bulo vykorystano nomery «Kuryera Polʹskyeho», yaki zberihayutʹsya v Bibliotetsi Yahellonsʹkiy. Dyv.: BJ. St. Dr. 235 II czasop.
Lietuvos valstybės istorijos archyvas (dali – LVIA). Fond 1135. Op. 20. Sygn. 302. Doslidnytsʹkyy proekt «Dwa XVIII-wieczne diariusze wileńskiego kościoła p.w. św. Janów w Wilnie – opracowanie i edycja źródłowa». NCN. Nr projektu UMO-2014/13/D/HS3/03706.
Опубліковано
2019-07-18
Як цитувати
Манищ, Б. (2019). На маргінесі досліджень Віленської академії, або кілька слів про відображення публічних доказів вмінь, діалогів і експериментів на шпальтах «Курєра Польскєго». Дриновський збірник, 11, 70-78. https://doi.org/10.7546/DS.2018.11.09