Стейкхолдерський підхід у публічному управлінні пілотним експериментом із відновлення психічного здоров'я військовослужбовців в Україні
Анотація
У статті обґрунтовано застосування стейкхолдерського підходу до проектування пілотного експерименту з відновлення психічного здоров'я військовослужбовців в Україні та сформовано авторську чотирирівневу модель узгодження інтересів зацікавлених сторін. Дослідження здійснено на основі аналізу проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо вдосконалення системи психологічного відновлення військовослужбовців», який передбачає дворічний експеримент із закупівлі послуг психологічного відновлення у надавачів різних форм власності за кошти державного бюджету. Ідентифіковано вісім ключових груп стейкхолдерів експерименту та здійснено їхню класифікацію за розширеною моделлю, що доповнює класичну тріаду атрибутів (влада, легітимність, нагальність) четвертим виміром – вразливістю (vulnerability), який є критичним для коректного відображення позиції військовослужбовця як стейкхолдера з мінімальною владою, але екстремальною залежністю від системи. Проаналізовано п'ять ключових ліній конфлікту інтересів та визначено точки їх узгодження. Побудовано чотирирівневу модель (стратегічний, операційний, сервісний, бенефіціарний рівні), яка виявила структурні прогалини: номінальність участі МОЗ, відсутність критеріїв успішності, відсутність зворотного зв'язку від бенефіціарів та незахищеність мультидисциплінарних команд від вигорання. На основі змодельованої ситуації перших місяців імплементації продемонстровано, що головною загрозою є не брак ресурсів, а структурна неузгодженість часових горизонтів та інституційних обмежень між рівнями системи.
Встановлено, що стейкхолдерська оптика дозволяє виявити приховані лінії напруги та «мовчазні» дефіцити системи, які не фіксуються при звичайному юридико-технічному аналізі нормативного документа. Результати дослідження безпосередньо інтегруються у поточні напрацювання Міністерства оборони України щодо організаційної моделі експерименту, у формуванні яких автори беруть безпосередню участь, що забезпечує реальну перспективу практичної імплементації моделі у 2026 році.
Завантаження
Посилання
Ministry of Defence of Ukraine. (2015). On approval of the Regulation on psychologi-cal rehabilitation of military personnel of the Armed Forces of Ukraine and the State Special Transport Service: Order No. 702, 09.12.2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0237-16#Text [in Ukrainian].
Savkov, R., & Karvatska, N. (2024). Managing stakeholder interaction in social pro-jects. Collection of Scientific Papers «Λόгoσ» (August 16, 2024; Oxford, UK), 52–64. https://doi.org/10.36074/logos-16.08.2024.014 [in Ukrainian].
Synhaivska, I., & Sokur, I. (2025). Psychological rehabilitation of warriors after re-turning to civilian life. Vcheni zapysky Universytetu «KROK», 1(79), 421–428. https://doi.org/10.31732/2663-2209-2025-79-421-428 [in Ukrainian].
Surhund, N., & Verba, H. (2024). Features of psychological rehabilitation of military personnel at the recovery stage. Psychology Travelogs, 3, 47–56. https://doi.org/10.31891/PT-2024-3-5 [in Ukrainian].
Berwick, D.M. (2008). The Triple Aim: Care, Health, and Cost. Health Affairs, 27(3), 759–769. https://doi.org/10.1377/hlthaff.27.3.759
Bryson, J.M. (2004). What to do when Stakeholders matter: A Guide to Stakeholder Identification and Analysis Techniques. Public Management Review, 6(1), 21–53. https://doi.org/10.1080/14719030410001675722
Cieslak, R., Shoji, K., Douglas, A., Melville, E. et al. (2014). A Meta-Analysis of the Relationship Between Job Burnout and Secondary Traumatic Stress Among Workers With Indirect Exposure to Trauma. Psychological Services, 11(1), 75–86. https://doi.org/10.1037/a0033798
Concannon, T.W., Fuster, M., Saunders, T. et al. (2014). A Systematic Review of Stakeholder Engagement in Comparative Effectiveness and Patient-Centered Outcomes Research. Journal of General Internal Medicine, 29(12), 1692–1701. https://doi.org/10.1007/s11606-014-2878-x
Fisher, R., Ury, W. L., & Patton, B. (2011). Getting to Yes: Negotiating Agreement Without Giving In (3rd ed.). Penguin Books. URL: https://www.rhetoricinstitute.edu.gr/wp-content/uploads/2017/09/fisher-getting-to-yes.pdf
Folke, C., Hahn, T., Olsson, P., & Norberg, J. (2005). Adaptive Governance of Social-Ecological Systems. Annual Review of Environment and Resources, 30, 441–473. https://doi.org/10.1146/annurev.energy.30.050504.144511
Freeman, R.E. (1984). Strategic Management: A Stakeholder Approach. Pitman. https://doi.org/10.1017/CBO9781139192675
Frooman, J. (1999). Stakeholder Influence Strategies. Academy of Management Re-view, 24(2), 191–205. https://doi.org/10.2307/259074
Lengnick-Hall, C.A., Beck, T.E., & Lengnick-Hall, M.L. (2011). Developing a Capaci-ty for Organizational Resilience through Strategic Human Resource Management. Human Re-source Management Review, 21(3), 243–255. https://doi.org/10.1016/j.hrmr.2010.07.001
Matthieu, M.M., Gardiner, G. et al. (2014). Using a Service Sector Segmented Ap-proach to Identify Community Stakeholders Who Can Improve Access to Suicide Prevention Ser-vices for Veterans. Military Medicine, 179(4), 388–395. https://doi.org/10.7205/MILMED-D-13-00306
Mazhnaya, A., Meteliuk, A., Bogdanov, S. et al. (2025). Bridging factors within Ukraine's mental health system during wartime: a qualitative study of stakeholders' perspectives. Implementation Science Communications, 7, Art. 22. https://doi.org/10.1186/s43058-025-00825-7
Mitchell, R.K., Agle, B.R., & Wood, D.J. (1997). Toward a Theory of Stakeholder Identification and Salience: Defining the Principle of Who and What Really Counts. Academy of Management Review, 22(4), 853–886. https://doi.org/10.5465/AMR.1997.9711022105
Moore, M.H. (1995). Creating Public Value: Strategic Management in Government. Harvard University Press. URL: https://raggeduniversity.co.uk/wp-con-tent/uploads/2025/03/CreatingPublicValueStrategicManagementinGovernmentbyMarkH.Moore-a-_compressed.pdf
Phillips, R. (2003). Stakeholder Legitimacy. Business Ethics Quarterly, 13(1), 25–41. https://doi.org/10.5840/beq20031312
Rowley, T.J. (1997). Moving Beyond Dyadic Ties: A Network Theory of Stakeholder Influences. Academy of Management Review, 22(4), 887–910. https://doi.org/10.5465/AMR.1997.9711022107
Sabel, C.F., & Zeitlin, J. (2012). Experimentalist Governance. In D. Levi-Faur (Ed.), The Oxford Handbook of Governance (pp. 169–183). Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199560530.013.0012
Senge, P.M. (1990). The Fifth Discipline: The Art and Practice of the Learning Organi-zation. Doubleday. URL: https://www.e-education.psu.edu/geog468/sites/www.e-education.psu.edu.geog468/files/TheFifthDiscipline.pdf
Sengers, F., Wieczorek, A.J., & Raven, R. (2019). Experimenting for sustainability transitions: A systematic literature review. Technological Forecasting and Social Change, 145, 153–164. https://doi.org/10.1016/j.techfore.2016.08.031
United Nations Development Programme. (2012). Governance for Sustainable Human Development: A UNDP Policy Document. UNDP.
