Конвергенція науково-методичних підходів до оцінювання успіш- ності суспільних реформ.

Анотація

Підкреслено, що для забезпечення успішності реформ суспільних реформ (політичних, правових, економічних та соціальних) в Україні дуже важливо забезпечити їх адекватне оцінювання, особливо в умовах екзистенційних викликів. Зауважено, що теоретичною основою для розробки методики оцінювання успішності суспільних реформ необхідно опиратися на спеціальну теорію реформ, обґрунтовану в межах неокласичного синтезу. Показано, які фактори справляють позитивний вплив на результати реформ, а які негативний, наприклад корупція. Встановлено критерії успішності суспільних реформ, серед яких виокремлено основні – результативність і ефективність. Визначено індикатори, необхідні для кількісного оцінювання успішності суспільних реформ, зокрема індикатори результативності та індикатори ефективності. Зауважено, що на період до 2027 року одними із найважливіших будуть індикатори Плану Ukraine Facility, що використовуються Європейською Комісією для оцінювання результативності суспільних реформ в Україні в рамках програми її фінансової підтримки. Виявлено сильні і слабкі сторони різних методів оцінювання успішності суспільних реформ. Встановлено, що найширше застосування мають методи експертних оцінок, а також соціологічні методи, хоча вони й мають суб’єктивний характер.
Проаналізовано результати їхнього застосування такими вітчизняними аналітичними центрами, як Міжнародний центр перспективних досліджень, Центр Разумкова та Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. Показано, що фахівці української аналітичної платформи «Вокс Україна», а також  фахівці з ЄС (Єврокомісії, Європейського фонду управління якістю, Європейського інституту державного управління та ін.) віддають перевагу індексному методу та методам, які широко використовуються у стратегічному менеджменті. Відмічено, що для розробки уніфікованої методики оцінювання успішності суспільних реформ важливо усі методичні підходи об’єднати на основі спеціального конфігуратора. Визначено, що його складниками мають виступати етапи кожної реформи, процеси на кожному із етапів, завдання щодо оцінювання процесів за основними критеріями, а також індикатори та методи оцінювання. Зауважено, що кожна конкретна реформа може мати ще й спеціальну методику оцінки її успішності.