Генезис правових засад формування моделі публічно-сервісної держави в Україні

Анотація

У статті проаналізовано генезис правових засад формування моделі публічно-сервісної держави в Україні. Досліджено еволюцію національного законодавства від перших нормативних актів у сфері інформатизації до сучасного комплексного правового регулювання електронних публічних послуг. Обґрунтовано, що становлення публічно-сервісної моделі держави має чітко виражений поетапний характер (інфраструктурно-інформаційний, інституційно-процедурний та етап цифрової трансформації) і перебуває у прямій залежності від розвитку інформаційно-комунікативних технологій та зміни управлінської парадигми взаємодії держави й громадянина. Встановлено, що на початковому етапі було закладено нормативні основи відкритості влади та легітимізовано категорію «інформаційна послуга», що сприяло трансформації держави з суб’єкта владного контролю у надавача базових інформаційних сервісів. Охарактеризовано роль законодавства про електронні документи та електронний підпис у формуванні «інфраструктури правової довіри», яка забезпечила юридичну можливість дистанційної взаємодії між державою та особою. Досліджено інституціоналізацію адміністративних послуг як центральної форми реалізації сервісної функції держави. Систематизовано основні напрями галузевої адаптації законодавства до сервісної моделі у реєстраційній, дозвільній та соціальній сферах. Доведено, що інтеграція правових норм у цифрові алгоритми дозволила автоматизувати адміністративні процедури, мінімізувати суб’єктивізм посадових осіб і знизити корупційні ризики. Обґрунтовано, що авторська періодизація розвитку правових засад формування моделі публічно-сервісної держави в Україні відображає логіку переходу від інформування до проактивного надання публічних сервісів у межах єдиної цифрової екосистеми. Показано, що антропоцентричний підхід став концептуальним ядром сучасної сервісної моделі, у якій людина розглядається як суб’єкт-замовник публічних послуг, а держава як сервіс-провайдер, відповідальний за зручність, доступність та якість їх надання. Визначено перспективи подальших наукових досліджень, пов’язані з нормативним регулюванням використання штучного інтелекту в публічному управлінні та посиленням захисту персональних даних.