Клінічні особливості реактивних артритів у дітей
Анотація
Резюме. До реактивних артритів відносять запальні негнійні захворювання суглобів, що розвиваються протягом 2-4 тижнів після кишкової або урогенітальної інфекції внаслідок імунних порушень. Враховуючи неспецифічність клінічних проявів реактивного артриту, його схожість з іншими ревматичними захворюваннями, які мають більш несприятливий перебіг і прогноз, необхідно визнати, що дана проблема у дітей залишається актуальною та за багатьма питаннями не розробленою. Мета: визначити клінічні особливості реактивних артритів залежно від етіологічного чинника у дітей на сучасному етапі. Матеріали та методи: У дослідження була залучена 81 дитина з реактивним артритом віком від 2 до 17 років. У процесі уточнення нозологічної форми суглобової патології використовувались клінічні, загальноприйняті лабораторні та інструментальні дослідження, визначалися специфічні антитіла до хламідій, мікоплазми, ієрсиній, уреаплазми, цитомегаловірусу, вірусу простого герпеса, Єпштейн-Бар методом імуноферментного аналізу. Результати: Для реактивного артриту хламідійної етіології характерно ураження крупних та середніх суглобів нижніх кінцівок, яке нерідко супроводжується нетривалою ранковою скутістю і швидким виникненням транзиторних гіпоміатрофій. Рідко можливий розвиток хвороби Рейтера. Мікоплазменому реактивному артриту притаманний дебют з артриту колінних, гомілковостопних, променевозап’ясткових та дрібних суглобів кистей, розвиток бурситів і гіпоміатрофій. Особливістю уреаплазменного реактивного артриту є формування бурситу в області п’ят і тендиніту. Реактивний артрит, який супроводжується підвищеними титрами до АСЛ-О, відрізняється поліморфізмом проявів суглобового синдрому і в певній мірі схожістю з ювенільним ідіопатичним артритом. Реактивний артрит неуточненої етіології мав ряд спільних рис з іншими реактивними артритами та характеризується відносно сприятливим перебігом, тривалим збереженням функції суглобів і низькою лабораторною активністю. Висновки. Клінічні прояви захворювання та характер його перебігу в певній мірі залежать від етіологічного збудника артриту. Найбільш несприятливими варіантами реактивного артриту є артрити хламідійної та мікоплазменної етіології. Незалежно від збудника, інфекційний фактор може виступати тригером розвитку ювенільного ідіоматичного артриту. Наявність рецидивуючого перебігу реактивного артриту є підставою для повторної диференційної діагностики та рекласифікації на користь ювенільного ідіоматичного артрита, не зважаючи на незначний ступінь запальної активності захворювання та антинуклеарних антитіл і HLAB27 від’ємність.
Завантаження
Посилання
Boyko YaE. Differential diagnosis of arthritis in children. Modern Pediatrics.Ukraine. 2019.5(101): 112-122. https://doi.org/10.15574/SP.2019.101.112 [in Ukrainian].
Ajene AN, Fischer Walker CL, Black RE. Enteric pathogens and reactive arthritis: a systematic review of Campylobacter, salmonella and Shigella-associated reactive arthritis. J Health Popul Nutr. 2013;31(3):299-307. https://doi.org/10.3329/jhpn.v31i3.16515.
Carter JD, Hudson AP. Recent advances and future directions in understanding and treating Chlamydia-induced reactive arthritis. Expert Rev Clin Immunol. 2016 Sep 20. P. 1-10. [ISSN: 1744-8409].
Chu K-A, Chen W, Hsu CY, Hung Y-M, Wei JC-C (2019) Increased risk of rheumatoid arthritis among patients with Mycoplasma pneumonia: A nationwide population-based cohort study in Taiwan. PLoS ONE 14(1): e0210750. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0210750.
Garcia-Kutzbach A, Chacon-Suchite J, Garcia-Ferrer H, Iraheta I. Reactive arthritis: update 2018. Clin Rheumatol. 2018 Apr. Vol. 37 (4). P. 869-874. https://doi.org/10.1007/s10067-018-4022-5.
Hayes KM, Hayes RJP, Turk MA, Pope JE. Evolving patterns of reactive arthritis. Clin Rheumatol. 2019 Aug;38(8):2083-2088. doi: 10.1007/s10067-019-04522-4. Epub 2019 Mar 27. PMID: 30919146.
Janice John, Latha Chandran. Arthritis in Children and Adolescents. Pediatrics in Review. 2011; 32 (11) 470-480; https://doi.org/10.1542/pir.32-11-470.
Lahu A, Bajraktari IH, Lahu S, et al. The source of infection and the most frequent causes of reactive arthritis in Kosovo. Mater Sociomed. 2016;28(3):201-204. https://doi.org/10.5455/msm.2016.28.201-204.
Megha Sharma, Susmita Sharma, Aman Sharma, Kusum Sharma. (2020). Chlamydia Trachomatis Associated Reactive Arthritis: A Urinary PCR Based Study. Indian Dermatol Online J. 2020 Jan-Feb; 11(1): 21–24. https://doi.org/10.4103/idoj.IDOJ_410_19.
Petty RE, Laxer RM, Lindsley CB, Wedderburn LR. (2015). Textbook of pediatric rheumatology, 7th edn. Philadelphia: Saunders: 739.
Plesca DA, Luminos M, Spatariu L, Stefanescu M, Cinteza E, Balgradean M. Postinfectious arthritis in pediatric practice. Maedica (Bucur). 2013;8(2):164-169. PMID: 24371480.
Schmitt SK. Reactive Arthritis. Infect Dis Clin North Am. 2017. Vol. 31, Issu 2. P. 265-277. https://doi.org/10.1016/j.idc.2017.01.002.
Selmi C, Gershwin ME. Diagnosis and classification of reactive arthritis. Autoimmun Rev. 2014 Apr-May. Vol. 13 (4-5). P. 546-9. https://doi.org/10.1016/j.autrev.2014.01.005.
Zeidler, H., Hudson, A.P. Chlamydia-Induced Reactive Arthritis: Disappearing Entity or Lack of Research?. Curr Rheumatol Rep 21, 63 (2019). https://doi.org/10.1007/s11926-019-0863-4