ГЕРМЕНЕВТИЧНИЙ ВИМІР РИТОРИКИ

Анотація

У статті здійснюється комплексний теоретико-методологічний аналіз еволюції та трансформації статусу риторики в сучасному соціокультурному дискурсі. Автори зосереджують увагу на переосмисленні традиційного розуміння риторики як суто ораторського мистецтва та її концептуалізації як багатовимірного феномену, що відіграє фундаментальну роль у формуванні особистості та здійсненні ефективної комунікативної взаємодії в сучасному суспільстві. Дослідження ґрунтується на історико- філософському аналізі етимології та еволюції поняття «риторика» через призму протиставлення трьох ключових античних підходів: софістичного, сократівсько-платонівського та аристотелівського. Така методологічна тріангуляція дозволяє виявити глибинні онтологічні герменевтичні та епістемологічні засади риторики як соціокультурного феномену. Особливу увагу в дослідженні приділено проблемі концептуалізації сучасного статусу риторики в умовах її зростаючої комерціалізації. Автори критично аналізують традиційні обмеження щодо застосування риторики виключно літературною мовою та обґрунтовують необхідність розширення її функціонального поля на інші форми природної мови та комунікації. Принципово важливим аспектом дослідження є розкриття герменевтичного виміру риторики, який виходить далеко за межі класичної дихотомії реального та уявного. Автори демонструють, як риторичні практики беруть участь у конструюванні соціальної реальності через формування дискурсивних структур та впливають на продукування знання та істини в контексті владних відносин. У роботі обґрунтовується положення про те, що сучасна риторика постає як комплексний соціокультурний механізм, який не лише забезпечує ефективну комунікацію, але й бере активну участь у процесах соціального конструювання реальності, формування світоглядних установок та ціннісних орієнтацій особистості. Це дає змогу розглядати риторику як важливий інструмент соціальної інженерії та культурної трансформації. Дослідження також розкриває важливість риторики у формуванні критичного мислення та розвитку комунікативної компетентності особистості в умовах сучасного інформаційного суспільства. Особливий акцент у статті зроблено на герменевтичній функції риторики, яка полягає в здатності тлумачити та інтерпретувати тексти, розкриваючи їх глибинний зміст та значення. Автори стверджують, що герменевтична риторика є не лише інструментом розуміння чужих думок, а й засобом самопізнання та формування власного світогляду. Вона дозволяє особистості критично осмислювати культурні традиції, соціальні норми та ідеологічні конструкції, що сприяє розвитку автономного мислення та незалежності суджень. Герменевтична риторика також відіграє важливу роль у міжкультурній комунікації, забезпечуючи порозуміння між представниками різних культур та сприяючи подоланню культурних бар'єрів. Представлена робота робить вагомий внесок у розуміння сучасного статусу риторики як багатовимірного соціокультурного феномену, що виходить далеко за межі традиційного розуміння ораторського мистецтва та постає як фундаментальний механізм конструювання соціальної реальності та формування особистості в сучасному комунікативному просторі.