ОСВІТА ЯК КЛЮЧОВА СТРАТЕГІЯ ФІЛОСОФІЇ ПОСТМОДЕРНУ: ДОЛАННЯ ТРАВМИ НЕСВОБОДИ

  • Олена Володимирівна Титар доктор філософських наук, професор кафедри теорії культури і філософії науки філософського факультету. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0002-1951-7830
  • Юрій Романович Гаврилюк кандидат технічних наук, доцент кафедри природничих наук. Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» https://orcid.org/0000-0001-7762-5699
Ключові слова: особистість, освіта, філософія культури, філософська антропологія, постмодерн, культурна травма, філософія освіти, свобода

Анотація

Становлення особистості привертало увагу як класиків філософської думки, зокрема це праці Ч. Пірса, З. Фрейда, так і представників новітнього філософського дискурсу (З. Бауман, П. Рікер, Ю. Хараррі, К.Уїлбер). У дослідженнях останнього часу говориться, що головною перепоною у становленні особистості та суспільства є культурна травма, яка виникає як наслідок розвитку тоталітарних колоніальних суспільств у ХХ столітті. Поняття культурної травми аналізується у дослідженнях Дж. Александера, К. Карут, А. Ніла. Мета – дослідити особистість у модерній та постмодерній парадигмі, застосування понять розвитку, освіти, саморозвитку та самоосвіти особистості в постмодерному дискурсі, розглянути освіту та саморозвиток як ключові стратегії філософії постмодерну у доланні тоталітарної культурної травми несвободи. Наукова новизна. Констатується, що освіта, розвиток та саморозвиток особистості стають основними стратегіями інформаційної доби і постмодерної культури, що сприяє подоланню тоталітарного колоніального травматичного досвіду. Досліджено особистість у модерній та постмодерній парадигмі (поняття, ставлення до особистості, процесів виховання, соціальних інститутів, самоосвіти). Можна відмітити, що саморозвиток особистості придбає глобальний масштаб: чи буде він вимірюватись коефіцієнтом щастя чи економічною ефективністю того чи іншого суспільства, ідуть наукові суперечки, беззаперечно одне – одночасно освіта, самоосвіта і  виховання стають справою не окремих країн, а людства загалом. Висновки. 1. У модерній парадигмі особистість імпліцитно містить антитезу душевного та тілесного начала, незмінності, а отже вічності, та розвитку як певної адаптації людини до зовнішніх обставин соціально-культурного буття. 2. Постмодерн замінює це протиріччя контроверзою або діалектикою особистості як  незмінної, довершеної і одночасно постійно зростаючою під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів, застосування понять саморозвитку та самоосвіти особистості сприяє діалектичному розумінню самої особистості, що поліфункціональна і не може бути вписана лише в одну філософську парадигму, як прагне це зробити модерн та колоніальний дискурс.  3. На основі представленої аргументації зроблено висновок щодо  освіти та саморозвитку як ключових стратегій філософії постмодерну у доланні тоталітарної культурної травми несвободи.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

REFERENCES

Bauman, Z. (2002). The Individualized Society. Moscow: Logos.181. (Original work published 2000). (In Russian)

Hnatiuk, O. (2005). Farewell to the Empire: Ukrainian Discussions on Identity. Kyiv: Krytyka. 528. (Original work published 2004). (In Ukrainian)

Diatkin, G. (2018). On the Other Side of the Pleasure Principle. URL <http://psychoanalysiskharkov.com/%D0%BF%D0%BE-%D1%82%D1%83-%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%83-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%B0-%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B8%D1%8F/> (In Russian)

Kysliuk, K. (2018).Ukrainian Identity: Historical and Cultural Retrospectives and Modern Perspective. Philosophical Thought. nom.3. Р.48-65. (In Ukrainian)

Latour, B. (2006). New Time has not come. Esse in symmetric anthropology. Trans. from fr.D. Kalugin, ed. O.Harhordin. St. Peterburg: European University. 296. (Original work published 1991). (In Russian)

Ricoeur, P. (2004). Memory, History, Oblivion / Trans. from fr. Moscow: Humanitarian Literature. 728. (Original work published 2000).(In Russian)

Ricoeur, P. (2000). Oneself as Another. Kyiv: Duch i Litera. 458. (Original work published 1999).(In Ukrainian).

Hararri, U.H. Homo Deus. A Brief history of Tomorrow. Kyiv: Book Chef, 2018. 512 (Original work published 2015). (In Ukrainian).

Alexander, J. (2003). Cultural Trauma and Collective Identity, Oxford: Oxford University Press. 296. (In English).

Averianova, N., Voropaieva, T. (2020). Transformation of the Collective Identity of Ukrainian Citizens After the Revolution of Dignity (2014 – 2019 ). Kyiv-Mohyla Humanities Journal. nom. 7. Р. 45-71. DOI: 1219654 – Article Text-497128-1-10-20201218 (In English).

Caruth, C. (2014). Listenihg to Trauma: Conversations with Leaders in the Theory&Treatment of Catastrophic Experience. Baltimore: John Hopkins University Press. 392 p. (In English).

Caruth, C. (2016). Unclaimed Experience: Trauma, Narrative and History. Baltimore: John Hopkins University Press. 208 p. (In English).

Dodonova, V., Dodonov, R. (2020). Transformation of social values during a pandemic and problems of global solidarity. East. №3 (167). Р. 21-26. DOI: 10.21847/1728-9343.2020.3(167).206757 (In English).

Dzeban, O., Aleksandrova, O., Vinnikova, N. (2019). Axiological portrait of information society. East. №5 (163). Р.13-19. DOI: 10.21847/1728-9343.2019.5(163).182436 (In English).

Kuzio, T. (2018). Putin’s War against Ukraine. Revolution, Nationalism and Criminality. Kyiv: Duch i Litera, 2018. 560 (In English).

Mroz, T. (2018). Reply to the Paper «National Philosophy at a Subject of Comparative Research» Sententia. Volume 37, nom.1. Р. 130-35. DOI: http://doi.org/10.2240/sent37.01 (In English).

Neal, A. G. (1998). Natonal Trauma and Collective Memory: Major Events in the American Century. Armonk, New York: Sharpe. 224 p. (In English).

Wilber, K. (2005). Introduction to integral Theory and Practice: IOS Basic and the AQAL Map. AQAL Journal of Integral and Practice. 2005.1. Р.2-38 (In English).

Yosypenko, S., Rudenko, S. (2018). National Philosophy as a Subject of Comparative Research. Sententia. Volume 37, nom.1. Р. 120-29. DOI: http://doi.org/10.2240/sent37.01 (In English).

Опубліковано
2021-12-06
Цитовано
Як цитувати
Титар, О. В., & Гаврилюк, Ю. Р. (2021). ОСВІТА ЯК КЛЮЧОВА СТРАТЕГІЯ ФІЛОСОФІЇ ПОСТМОДЕРНУ: ДОЛАННЯ ТРАВМИ НЕСВОБОДИ. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Теорія культури і філософія науки», (63), 7-14. https://doi.org/10.26565/2306-6687-2021-63-01