Теоретико-методологічні засади соціологічного дослідження свята: сакральне, час, практики

Анотація

У статті розглядаються теоретико-методологічні засади соціологічного аналізу свята з позицій класичних теорій ХХ століття. Акцентується увага на теоріях свята, присвячених природі та сутності свята, його поєднаності з феноменами сакрального, колективного, соціального. Підкреслюється, що ці теорії прослідковують прямий зв’язок між святом, «пропаленням» тканини соціального, «заповненням порожнечі» та іншими виявленими антропологами та соціологами феноменами. Зазначається, що в основу цих теорій покладені напрацювання таких видатних представників соціологічного, антропологічного та гуманітарного знання, як Ж. Батай та Р. Кайюа (Колеж соціології), Е. Дюркгейм та М. Бахтін з його теорією карнавалу. Особлива увага приділяється концептуальному анаізу діалектики єдності та боротьби індивідуального та колективного у святі.  Виокремлюється та описується типологія функцій свята; надається авторська топологія свята та його видів; формулюється низка гіпотез для подальшого дослідження феноменів святковості. З огляду на діалекику сакрального та профанного в дослідженнях Еміля Дюркгейма, акцентується на просторових техніках концентрування сакрального; аналізується ідея «розриву» соціального, феномени трансформації проявів та епіфеноменальності свята в сучасних умовах, зокрема «розпорошення по повсякденності» свята як особливого часу-і-місця-для-всіх. Значна увага приділяється аналізу співвідношення ритуалів та свята у напрацюваннях перелічених вище дослідників. Пропонується авторська метафора каверн, які можуть бути як заповненими, так і порожніми, такими, в які можна «провалитися». Зазначається, що завдяки цій метафорі виникає можливість концептуалізувати та пояснити специфіку свят у постмодерному та індивідуалізлованому світі. В теорематиці Колежу соціології концентруєтся увага на концепції надмірності та «економіці свята», а також на проблематиці порядку та хаосу. Підкреслюється, що надмірність та розтратність ресурсів, часу та простору стає приводом для переосмислення не тільки архаїчних практик святкування, але й сучасних маркетингових та семіургічних практик. Формулюються висновки щодо обмежень проведеного дослідження; визначаються перспективи подальшого вивчення обраної проблематики.