https://periodicals.karazin.ua/ssms/issue/feed Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи» 2020-08-31T15:45:26+00:00 Sokurianska Liudmyla sokuryanska@karazin.ua Open Journal Systems <p>Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна серія "Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи" заснований у 1983 році.</p> <p>Фахове видання з соціологічних наук.</p> <p>У даному виданні представлені результати теоретичних та емпіричних досліджень сучасного суспільства відомих українських та зарубіжних учених, а також молодих науковців. Акцентовано увагу на актуальних проблемах та перспективах розвитку пострадянської соціології в умовах соціальних невизначеностей.</p> <p><em><strong>Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна серія «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи» включено до переліку наукових фахових видань України (спеціальність - 054) з присвоєнням категорії «Б» (згідно Наказу МОН №409 від 17.03.2020).</strong></em>&nbsp;</p> https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/15940 "Порядок соціального" як категорія: можливості операціоналізації 2020-08-31T14:53:30+00:00 Alexander Golikov a.s.golikov@gmail.com <p>У статті розкривається евристичний потенціал категорії «порядок соціального», запропонованої автором для дослідження складності соціальних систем. Грунтуючись на історико-соціологічному матеріалі і концептуальному аналізі, автор демонструє потенціал даної категорії з позиції соціології знання. Аналізується проблема операціоналізації категорії «порядок соціального». Підкреслюється, що ключовим евристичним ходом в даній проблемі стає виокремлення та побудова ознаки «потужність порядку», під яким за аналогією з теорією множин розуміється узагальнення кількості елементів порядку, тобто кількості існуючих або можливих зв'язків. Наводяться і аналізуються визначення, системні зв'язки і способи операціоналізації і індикалізації категорій «соціальне», «порядок соціального», «потужність порядку». Окремий акцент зроблено на аналізі того, як категорія «потужність порядку» дозволяє синтезувати мікро- і макропроблематику дослідження порядку соціального. Тут найважливішим сюжетом виявляється зв'язок порядку соціального зі свободою як соціальним конструктом на макрорівні, а також структур порядку з подієвістю процесів на мікрорівні. Крім того, важливим сюжетом є співвідношення виробництва і споживання порядку соціального з точки зору приросту (диференціації) або занепаду (дедиференціації) потужності порядку. Тут важливими виявляються фігури щоденного діяча, виробника та споживача порядку соціального як чинників динаміки стану цього порядку. Досліджуються можливості соціології знання в дослідженні порядку соціального. Окремий акцент зроблено на ролі уяви як способу виробництва соціального і порядку соціального. Формулюється висновок про можливості та обмеження операціоналізації і індикалізації порядку соціального через мікро- і макропараметри.</p> 2020-07-06T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2020 https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/15941 Трансформація структур включення/виключення у суспільстві, що глобалізується 2020-08-31T15:37:06+00:00 Daryna Desenko darina.desenko@gmail.com <p>Стаття присвячена виявленню і розгляду основних структур включення / виключення, а також трансформаційних процесів, які характерні для сучасного суспільства. За аналогією з ідентичністю автор виділяє когнітивну, конативну і афективну структури включення / виключення. Проте варіативність проявів включення / виключення може бути різна і не завжди передбачає наявність всіх трьох структур. Когнітивний розглядається як знанієвий рівень, тобто включеність в певний інформаційний простір. Когнітивна структура включає в себе судження оцінного характеру, думки про об'єкти. Конативна або поведінкова структура включає в себе як інтенціональну готовність до певної поведінки, так і реальні вчинки і дії по відношенню до локусу включення, а також участь в його (від)творенні. Третя структура - афективна, тобто емоційно-оцінний рівень, апеляція до почуттів та емоцій, суб'єктивна значимість локусу для включеного суб'єкта, а також визначення позитивних і негативних установок по відношенню до «ми» і «вони». Апеляції до трьох цих структур відбувається нерівномірно, тому варіативність проявів включеності може бути різна і не завжди передбачає наявність всіх трьох. Індивід репрезентує включеність як деякий шаблон поведінки, реалізуючи лише конатівний аспект. Індивіди залучаються до певної діяльності не до кінця, не усвідомлюючи сенсу або підґрунтя цієї дії. У глобалізованому суспільстві структури включення / виключення трансформуються в сторону нав'язливого безперервного потоку, який внаслідок своєї повсюдності «розчиняється», стає невидимим і недоступним для рефлексії й осмислення з боку індивіда. Виявлення структур дозволило припустити наявність відповідних елементів у всіх інструментах включення / виключення, незалежно від того, хто або що є об'єктом включення.</p> 2020-07-06T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2020 https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/15942 Cеміотичні моделі комунікації. Можливості застосування в контексті студій прикордоння 2020-08-31T15:39:16+00:00 Olga Maksymovych olgamaksymovych@pnu.edu.ua <p>У статті розглянуто семіотичні моделі комунікації як важливого наукового підгрунття соціологічного дослідження міжкультурної взаємодії підліткової молоді прикордоння. Розкрито структуру та особливості вербальних аспектів комунікативної взаємодії. Акцентовано на моделях комунікації, які володіють найбільшим евристичним потенціалом пояснення взаємодії представників різних типів культур у сучасних соціокультурних умовах. Досліджено динаміку формування семіотичних моделей комунікації та їхньої теоретичної концептуалізації, зокрема проаналізовано моделі К. Бюллера, Р. Якобсона, Ю.&nbsp;Лотмана, С. Паулсен, У. Еко. Досліджено можливості та обмеження їхнього використання в межах студій міжкультурної комунікації, зокрема гносеологічну спроможність кожної з-поміж розглянутих моделей пояснювати практики міжкультурної взаємодії молодіжних груп в умовах прикордоння. Наголошено, що модель К. Бюллера володіє евристичним потенціалом пояснення процесів міжкультурної комунікації на мікро- та, частково, мезосоціальному рівні, тоді як модель Р. Якобсона найоптимальніше розкриває саме мовні аспекти міжкультурного діалогу та порозуміння. Концептуальне бачення семіотики міжкультурної взаємодії, що представлено в моделі Ю. Лотмана, також становить особливий інтерес у контексті пояснення мовленнєвих аспектів, але практично не торкається соціокультурних аспектів міжкультурної комунікації. Підкреслено, що семіотична модель комунікації У. Еко володіє чи не найпотужнішим евристичним потенціалом для аналізу обраної авторкою проблематики, тобто в студіях міжкультурної взаємодії молоді в умовах прикордоння, оскільки розкриває механізми продукування та поширення неправди в процесах комунікації, долучає до структури аналізу фактор «шуму» як складового елементу моделі, розкриває виміри трансформації змісту повідомлення в процесі його трансляції від відправника до отримувача. Зроблено висновок про те, що певні елементи всіх проаналізованих моделей можуть бути гносеологічно перспективними інструментами аналізу процесів міжкультурної комунікації молоді в умовах прикордоння, втім в гносеологічному сенсі найбільш евристичними є семіотична модель комунікації У. Еко та окремі положення теорії Р.&nbsp;Якобсона.</p> 2020-07-06T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2020 https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/15943 Безпека життєдіяльності та віктимність у сучасному світі: досвід емпіричного вимірювання 2020-08-31T15:42:17+00:00 Lyudmila Kalashnikova lvkalashnikova198@gmail.com <p>Стаття присвячена питанням емпіричного вимірювання показників безпеки життєдіяльності та віктимності суспільства. Акцентовано увагу на проблемах офіційної статистики щодо відображення реального стану поширення злочинності, а також необхідності визначення її прогностичної ролі і взаємозв’язку із державної політикою, яка спрямована на протидію та попередження окремих видів злочинів. Схарактеризовано світовий досвід проведення віктимологічних досліджень, зокрема в країнах Європи та Сполучених Штатів Америки. Визначено особливості вітчизняних досліджень з питань базової захищеності населення. Окреслено їхнє місце та роль у кримінології, віктимології, соціології безпеки та сек’юритології. Здійснено аналіз характеру зв’язку між показниками безпеки життєдіяльності та віктимності суспільства. На основі даних, отриманих у межах емпіричного соціологічного дослідження «Соціальні нерівності: сприйняття українським суспільством», проведеного за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» Соціологічною асоціацією України (САУ) (серпень-вересень 2017 року), здійснено спробу оцінки рівня громадської безпеки в сучасній Україні, диференційовано її територіально-адміністративні одиниці за рівнем їхньої віктимності. Проаналізовано показники відчуття безпеки як необхідної умови особистісного розвитку, налагодження міжіндивідуальних стосунків повсякденної діяльності. Доведено, що стан захищеності особистості залежить як від рівня безпеки, так і від рівня віктимності. Визначено взаємозв’язок між відчуттям захищеності та соціальним статусом інформантів. Систематизовано дані щодо масштабів поширення таких різновидів злочинів, як дорожньо-транспортні пригоди, крадіжки, грабежі, розбої, злочини проти життя та здоров’я людини. Здійснено порівняльний аналіз даних офіційної регіональної статистики щодо зазначених злочинів та результатів соціологічних та віктимологічних досліджень. Сформульовано висновки щодо об’єктивності оцінки криміногенної ситуації за допомогою наявної системи статистичного обліку. Визначено перспективи використання результатів соціологічних та віктимологічних досліджень для профілактики поширення злочинності в нашій країні. Акцентовано увагу на необхідності використання саме соціологічних індикаторів для оцінки масштабів латентної злочинності.</p> 2020-07-06T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2020 https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/15944 Чинники неефективності соціальної комунікації вимушених мігрантів у приймаючому суспільстві 2020-08-31T15:40:17+00:00 Olga Popova olga.al.popova@gmail.com <p>У статті розглянуті фактори неефективної соціальної комунікації між вимушеними мігрантами та місцевим населенням у приймаючому суспільстві. Серед них такі, як наявність упередженості та стереотипів у ставленні комунікаторів один до одного; пережита колективна травма, що ускладнює процес створення вимушеними мігрантами нових соціальних контактів, викликає «синдром недовіри» та спричиняє прийняття мігрантами ролі жертви; наявність об’єктивних розбіжностей у потребах, які можуть по-різному сприйматися сторонами комунікації як наслідок різного особистого досвіду; наявність соціокультурних розбіжностей між представниками приймаючої громади та вимушеними мігрантами, що може бути спричинено специфікою місцевого ринку праці та мовними традиціями. Акцентовано увагу на тому, що зазначені фактори можуть впливати на сприйняття вимушеними мігрантами кількох контекстів комунікації, зокрема таких, як фізичний, соціально-рольовий, емоційний контексти та контекст, що задається темою спілкування. Підкреслено, що в умовах недостатньої інформованості суб’єктів комунікації один про одного та про предмет спілкування значним чинником (не)порозуміння стає інференція, під якою слід розуміти процес конструювання певних знань та висновків про партнера по комунікації (та про предмет обговорення) засобом використання невербальних, фонових каналів комунікації. Сформульовано висновок про те, що важливим фактором успішної взаємодії між переселенцями та приймаючою громадою може стати більш широке залучення ВПО до вирішення проблем, існуючих як у них самих, так і у приймаючих громад, що буде сприяти поглибленню розуміння соціокультурного контексту та потреб кожної із груп представниками іншої групи.</p> 2020-07-06T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2020 https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/15945 Соціологічний аналіз законодавства: ревізія традиційних підходів та пропозиції щодо сучасних напрямів 2020-08-31T15:42:13+00:00 Оleksandra Deineko snosocio@gmail.com <p>Стаття присвячена огляду резівії традиційних підходів та розробленню пропозицій щодо сучасних напрямів соціологічного аналізу законодавства. Аналізуючи наявні спроби соціологічного аналізу законодавства, автор робить висновок про їхню теоретичну та методологічну обмеженість парадигмою соціальних фактів, домінуванням структуралістсько-позитивістської дослідницької оптики, відсутністю практики конкретних соціологічних досліджень. Це, на думку автора, сприяє неоформленості категоріального апарату соціологічного дослідження законодавства, правовій редукції соціальної природи закону в рамках соціології права, підміні справжньої ролі дослідника-соціолога функцією соціального технолога, що позбавлений інтелектуальної свободи та залежний від інтенцій суб’єктів законодавчого процесу. Послуговуючись аналітичною схемою «човник Коулмена» та інтегрованим 4-рівневим соціальним аналізом Дж. Рітцера, автор ідентифікує теоретичні прогалини традиційної дослідницької схеми соціологічного аналізу законодавства на рівні макросуб'єктивного та мікрооб'єктивного. У статті запропоновано осучаснити&nbsp; розгляд законодавства з позицій соціокультурного підходу (як соціокультурного простору, що виробляє, транслює та встановлює певну систему цінностей, символів, значень, номінацій, ідентифікацій, ритуалів, міфів) та завдяки застосуванню теорії соціальних практик. Автор підсумовує, що в контексті активних законодавчих змін, що зумовлюють появу нових соціальних феноменів, актуальним напрямом теоретичної реконструкції соціологічного аналізу законодавства видається посилення концепту «соціальної ефективності законодавства» ризик-аналітичною перспективою,&nbsp; що дозволяє забезпечити звернення до усіх рівнів соціальної реальності та ідентифікувати приховані та неочевидні соціальні наслідки запровадження, зміни чи скасування правових норм. На прикладі аналізу законів України «Про очищення влади» та «Про добровільне об'єднання територіальних громад» серед потенційних зон виникнення соціальних ризиків автор пропонує виокремлювати зони потенційних конфліктів, соціальної дезінтеграції, соціальних нерівностей, потенціалу дискримінації, що супроводжують результати законодавчої діяльності.</p> 2020-07-06T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2020 https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/15946 Шкільне середовище як чинник актуалізації/мінімізації ризикованої поведінки підлітків (за результатами опитування школярів львівської області) 2020-08-31T15:45:26+00:00 Svitlana Shchudlo svitlana.shchudlo@gmail.com Iryna Mirchuk iruna0405@gmail.com <p>У статті аналізується зв’язок середовища школи, її клімату з проявами ризиковананої поведінки молоді. Актуальність обраної проблеми зумовлюється як поширенням таких поведінкових проявів у сучасному українському соціумі, так і недостатнім рівнем уваги вітчизняних соціологів до аналізу взаємозв’язку між діяльністю інституту освіти та соціальним здоров’ям суспільства. Акцентуючи залежність поведінки підліткової молоді від тих чи інших характеристик шкільного середовища, автори статті підкреслюють, що позитивний морально-психологічний клімат школи є важливим чинником зменшення різних проявів ризикованої поведінки молоді. При цьому «клімат школи» визначається ними як якісна характеристика стосунків між учителями, між школярами, а також між учителями та школярами,&nbsp;що виявляється&nbsp;у сукупності психологічних, моральних та соціальних умов, які сприяють або гальмують продуктивну спільну діяльність шкільного колективу, а також актуалізують або мінімізують соціально прийнятну чи деструктивну поведінку підліткової молоді; «ризикована поведінка» – як проблемна або асоціальна поведінка, індикаторами якої є прояви&nbsp; агресії, насилля, порушення соціальних норм, злочини, вживання психоактивних субстанцій. Емпіричну базу цієї публікації складають результати українсько-польського дослідження «Психічне здоров'я і ризикована поведінка підлітків», проведеного протягом жовтня – грудня 2016 року серед школярів України та Польщі на основі методики авторитетного польського опитування школярів, більш відомого як Мокотовські дослідження, що регулярно проводяться з кінця 1980 року. На базі результатів цього дослідження у статті аналізуються різноманітні аспекти взаємовідносин у шкільному середовищі, які перш за все визначають морально-психологічний клімат школи. Зокрема, акцентується увага на відносинах довіри між учнями, їхньому прагненні допомагати одне одному у вирішенні тих чи інших проблем, надавати психологічну підтримку; на ставленні респондентів до своєї школи, їхньому самопочутті в освітньому середовищі. Зазначається, що отримані дані свідчать про переважно позитивні оцінки підлітків шкільного клімату. Наводяться результати кореляційного аналізу, що підтверджують зв'язок між кліматом школи та проявами ризикованої поведінки підліткової молоді. Також надаються результати використання методу логістичної регресії, що доводить вплив на мінімізацію/актуалізацію ризикованої поведінки учнівської молоді. Підкреслюється особлива роль у попередженні такої поведінки батьківської сім’ї, зокрема відносин довіри між дітьми та батьками. У висновках формулюються цілі та завдання щодо організації превентивної роботи з молоддю як у шкільних колективах, так і у сім’ї.</p> 2020-07-06T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2020 https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/16003 Концептуалізація нової суб’єктності та її прояви в освітній сфері України 2020-08-31T15:45:24+00:00 Olga Balakireva glavred@ukr-socium.org.ua Roman Levin levinr@ukr.net <p>У статті аналізується суперечливий вплив глобалізації на різні сфери суспільного життя, зокрема трансформацію морально-етичних цінностей. Зазначається, що це, в тому числі, актуалізує прояви так званої нової суб’єктності, навколо якої точаться дискусії в науковому середовищі. Підкреслюється, що розуміння нової суб’єктності не суперечить традиційному погляду на суб’єктність людини, а лише розширюється за рахунок виявлення її нових характеристик. Наголошується, що нова суб’єктність може виявлятися (і вже проявляється) в ситуативній зміні способів самореалізації залежно від обставин, що в умовах непередбачуваності трансформації моралі важливо спрямовувати на позитивні зміни в суспільстві, попереджаючи негативні наслідки проявів такої суб’єктності. Акцентується увага на тому, що цю місію мають виконувати інститути держави. На прикладі сфери освіти як найважливішого продуцента людського капіталу доводиться, що вже сьогодні всередині вітчизняної освітньої системи є носії нової суб’єктності з числа кращих представників педагогічного середовища. Проте в масштабах країни їх поки замало, що гальмує конструктивне реформування сфери освіти, зокрема процеси автономізації закладів освіти. Наголошується на тому, що роль держави є визначальною для старту бажаних змін в освітній сфері, що першочергові зусилля доцільно зосередити на вдосконаленні нормативної бази для вивільнення креативного потенціалу педагогів та на ресурсному забезпеченні освітніх закладів сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями. Стверджується, що державна політика сприяння позитивним проявам нової суб’єктності може бути ефективною, якщо спиратиметься на інтереси осіб і груп високого рівня такої суб’єктності, роблячи акцент на використанні сучасних інформаційних технологій для посилення мережевої взаємодії між ними. Особливо актуальною мережева інтеракція стає в умовах глобальної епідемії Covid-19, оскільки така активність носіїв нової суб’єктності може сприяти стабілізації суспільства, його економічної, освітньої ті інших сфер життєдіяльності.</p> 2020-07-08T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2020 https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/16135 Математика як знаряддя маніпуляцій в сучасному суспільстві.Рецензія на книгу: Кейт О’Ніл. Big Data. Зброя математичного знищення. Як великі дані збільшують нерівність і загрожують демократії / переклад з англ. О. Калініної. Київ: Форс Україна, 2020. 336 с 2020-08-31T15:43:04+00:00 Illya Kononov kononov_if@ukr.net <p>Публікацію присвячено аналізу феномену великих даних (BIG DATA), які завдяки експансії інформаційних технологій стали викликом для соціології та соціальної статистики. Представлено історію походження терміну «BIG DATA», визначено чинники появи та розвитку відповідного феномену. Зазначено, що в соціологічній перспективі великі дані не тільки трансформували методи отримання первинної соціологічної інформації, а й змінили саму логіку дослідження. На думку автора публікації, завдяки великим даним соціологія зможе повернутися до свого покликання – створення великої теорії суспільства, від якої, у свою чергу, залежить можливість аналізу та інтерпретації великих даних. Акцентовано увагу на роботі Кейт О’Ніл «BIG DATA. Зброя математичного знищення…», головна ідея якої полягає у тому, що великі дані породжують нові форми нерівності в сучасному світі. Підкреслено, що під кутом зору цієї ідеї американська дослідниця аналізує вплив великих даних на різні сфери суспільного життя: на освітню систему, акцентуючи роль університетських рейтингів (визначення яких далеко не завжди є прозорим) у комерціоналізації вищої освіти, її перетворенні на великий бізнес; на правоохоронну систему, зокрема такої країни, як США, зазначаючи, що математичні моделі, що створюються для поліції цієї країни, мають дискримінаційні ознаки стосовно бідних та «кольорових» громадян; на систему прийому на роботу, надання кредиту тощо. При цьому вона пише про те, що через великі дані із життя людей зникає приватність, вони все більше підлаштовуються до моделей масової поведінки, знаходячись під впливом споживчого та (що викликає особливу тривогу) політичного маркетингу. Автор публікації констатує, що у Кейт О’Ніл, на жаль, немає відповіді на питання, як протидіяти маніпулятивному впливу великих даних. Вона переважно покладається на етичні регулятори та рекомендує спеціалістам з даних створювати моделі з обов’язковими зворотними зв’язками.</p> 2020-07-30T00:00:00+00:00 Авторське право (c) https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/16136 Пізнаючи картину «незнайомого соціального» Рецензія на монографію Олександра Сергійовича Голікова «Фабрикація порядку. Знання в конституюванні соціального». Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2018. 592 с. 2020-08-26T16:43:53+00:00 Volodymyr Sudakov vl_sudakov@ukr.net <p>У публікації аналізується монографія доктора соціологічних наук, доцента кафедри соціології<br>соціологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна<br>Олександра Голікова. Акцентується безперечна теоретична значущість рецензованої роботи, у<br>фокусі якої постає з’ясування ролі знання в конституюванні соціального, що в умовах глобалізації,<br>віртуалізації та індивідуалізації суспільного життя набуває властивостей «незнайомого<br>соціального». Особлива увага в монографії приділяється процесам фабрикації різних типів знання,<br>тобто створенню та поширенню різних знань як структурних та практичних чинників<br>конституювання соціального. Зазначається, що авторська дослідницька стратегія є оригінальною,<br>конструктивною та продуктивною як у теоретичному, так і в практичному сенсі. Підкреслюється,<br>що наукова новизна роботи полягає: в концептуалізації категоріального трикутника «знання –<br>соціальне – порядок»; у запропонованому концепті інтерналізованого Другого та<br>деперсоніфікованого Третього як «узагальнених Інших»;у з’ясуванні специфіки комунікації у<br>виробництві знаково-символічних та інформаційних форм знання; у введенні до наукового обігу<br>поняття «хронотоп порядку знання» та ін. Водночас підкреслюється, що ця фундаментальна<br>монографія містить певні дискусійні положення. На думку рецензента, більш чіткого визначення<br>потребують: наукова проблема роботи, тобто питання, яку саме гносеологічну суперечливість<br>розв’язує авторська концепція; змістовне наповнення категорії «фабрикація»; ідеологічна<br>оформленість знань, в наслідок чого вони стають одним із компонентів маніпулятивних соціальних<br>технологій. Незважаючи на зауваження, рецензент відзначає значний евристичний потенціал<br>теоретичних студій представлених в монографії, яка, на його думку, відрізняється вишуканою<br>професійною мовою, високим рівнем наукової достовірності та інноваційним змістом.</p> 2020-07-30T00:00:00+00:00 Авторське право (c)