https://periodicals.karazin.ua/ssms/issue/feed Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи» 2020-01-16T14:04:05+02:00 Sokurianska Liudmyla sokuryanska@karazin.ua Open Journal Systems <p>Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна серія "Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи" заснований у 1983 році.</p> <p>Фахове видання з соціологічних наук.</p> <p>У даному виданні представлені результати теоретичних та емпіричних досліджень сучасного суспільства відомих українських та зарубіжних учених, а також молодих науковців. Акцентовано увагу на актуальних проблемах та перспективах розвитку пострадянської соціології в умовах соціальних невизначеностей.</p> <p><em><strong>Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна серія «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи» включено до переліку наукових фахових видань України (спеціальність - 054) з присвоєнням категорії «Б» (згідно Наказу МОН №409 від 17.03.2020).</strong></em>&nbsp;</p> https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/15270 Ідеї Ульріха Бека: класичний контекст, сучасні дискусії і можливі синтези 2020-01-16T14:03:36+02:00 Illya Kononov kononov_if@ukr.net <p>У цій частині статті ідеї У.&nbsp;Бека розглядаються в контексті класичних і сучасних теорій. Особлива увага приділяється впливу на автора «Суспільства ризику» творчої спадщини Н.&nbsp;Макіавеллі та І. Канта. Сам німецький соціолог проголошував себе макіавеллістом, але при цьому не менш часто посилався на І.&nbsp;Канта. Виникає дилема: як можливо поєднувати політичний цинізм з моральним ригоризмом? У статі пропонується її розв’язання. У.&nbsp;Бек поєднує ідеї &nbsp;Н.&nbsp;Макіавеллі і І.&nbsp;Канта через концепцію республіканізму. Ідея ж космополітизму, обґрунтована І.&nbsp;Кантом, і знайшла розвиток у творчості У.&nbsp;Бека. В статі показано, що талант Ульріха Бека – це здібність до контекстуальної комбінаторики. Особисто У.&nbsp;Беку належить авторство невеликої кількості концептів, які стали набутком соціології («Другий модерн», «метагра», «метавлада»). Решту понять він запозичував у інших учених та політиків і занурював їх у власний мисленнєвий контекст. Праці німецького соціолога були полемічно спрямованими і тим самим сприяли розвитку соціології.&nbsp; Особлива увага в статті приділена критиці У.&nbsp;Беком концепції постмодернізму. «Прогресивне зрушення проблеми», яке запропоновано У. Беком у його концепції Другого модерну, полягає не просто в тому, що він доводить продовження Модерну, а в тому, що він встановлює його процесуальність, якісні зміни в ньому самому. В статті формулюється висновок, що для подальшого розвитку соціології бажаним є синтез ідей теорії Другого модерну, світ-системного аналізу, сучасної марксистської соціології та екологічної соціології. Навряд чи цей синтез може бути простим. Для його здійснення і необхідно перезібрати методологічні засади кожного з названих напрямків у сучасній соціології.</p> 2020-01-16T12:33:17+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/15272 Евристичний потенціал соціологічної концепції Джованні Аррігі в дослідженні статики глобальних (нео)колоніальних систем нерівності 2020-01-16T14:03:54+02:00 Anna Ivanova a.k.ivanova6@gmail.com <p>Стаття присвячена розгляду евристичного потенціалу соціологічної концепції Джованні Аррігі в дослідженні статичного аспекту формування та підтримки глобальних систем нерівності. Для досягнення мети – аналіз застосовності цієї теорії для вивчення названої теми – аналізуються особливості та передумови формування теорії Дж. Аррігі. Здійснюється концептуалізація проблеми неоколоніалізму і глобальної нерівності, робиться спроба поглянути на них через призму теорії Джованні Аррігі. При цьому роботи дослідника розглядаються як макросоціологічні і історико-соціологічні, що відразу поміщає їх у відповідний контекст. Крім того, аналізується марксистський бекграунд автора і його вплив на теорію і методологію дослідника. Стаття розглядає центральні категорії автора і його зв'язок з іншими дослідниками (К. Марксом, В. Леніним, А. Грамші, Х. Арендт, Д. Харві і Ф. Бродель). Робиться спроба оцінити спадкоємність і новизну ідей Дж. Аррігі. Здійснюється аналіз концепції капіталістичного імперіалізму Джованні Аррігі, який він розглядає як основну характеристику сучасного світового порядку. Досліджується процес експансії капіталізму через призму понять, запозичених у Девіда Харві, – просторове закріплення і накопичення через вилучення. Розглядається спосіб легітимації світового капіталістичного імперіалізму на між- і наддержавному рівні. Досліджується робота Дж. Аррігі з поняттям гегемонії і його екстраполяція з групового на наддержавний рівень. Робиться спроба застосувати статичний аспект концепції для пояснення природи і функцій глобальних систем нерівності.</p> 2020-01-16T13:08:40+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/15276 Соціальні наслідки big data: даніфікація соціального життя 2020-01-16T14:04:05+02:00 Olga Kyslova olga.kyslova@karazin.ua <p>Стаття присвячена аналізу соціальних наслідків стрімкого поширення великих даних, які у сукупності поступово призводять до формування нової фази еволюційного розвитку цивілізації – суспільства, заснованого на даних (datafied society). Показано, що головним чинником соціальних трансформацій є даніфікація (datafication), яка передбачає переведення у кількісну форму (в «дані») всіх явищ та аспектів оточуючого світу, навіть таких, що раніше мислилися винятково «якісними», кількісно не оцінюваними: людських дій, відносин, бажань, настроїв тощо. У цьому контексті змінюється інтерпретація «даних», вони перестають бути тим, що дано, що існує незалежно від чого б то не було. Сьогодні дані «виробляються», «видобуваються» з соціального життя. При цьому їхнє виробництво зумовлюється двома факторами: 1) зовнішньою інфраструктурою, за допомогою якої вони збираються, обробляються та зберігаються; 2) специфікою генерування їхньої вартості (цінності), що включає перш за все монетизацію, а крім того, засоби державного контролю, культурне виробництво, громадянські можливості тощо. Сьогодні все частіше говорять про розвиток нового напряму інтелектуального аналізу даних, що отримав назву «майнінг життя» («life mining»), під яким розуміють вилучення шаблонів з комбінованих цифрових слідів, залишених людьми в інтернеті, і прогнозування на їх основі реальних результатів: майбутніх дій і емоційних станів; відновлення відсутньої інформації, наприклад, особистої інформації, яку людина не хотіла б оприлюднити. Наявність інструментів «майнінгу життя» та дедалі ширше їхнє застосування призводить до масового привласнення соціального життя тими, хто володіє великими даними, до формування феномену диктатури даних. У зв’язку з цим виникає нагальна потреба залучення соціологів до дискусій відносно соціальних наслідків великих даних, а також до прогнозування потенційних шляхів розвитку нашого суспільства, оскільки без цього неможливий опір тим, хто прагне встановити диктатуру даних та створити суспільство безпрецедентного нагляду та контролю.</p> 2020-01-16T13:28:16+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/15278 Знання харків’ян про (не)допустиме: поколінський зріз (за результатами емпіричного дослідження) 2020-01-16T14:03:46+02:00 Alexander Golikov a.s.golikov@gmail.com <p>У статті розглядається специфічний аспект функціонування соціального знання, а саме знання про (не)допустимt. Грунтуючись на емпіричних даних, отриманих в ході дослідження, проведеного за методологією World Value Survey в грудні 2017 року, автор досліджує поколінський зріз знання жителів м.Харкова про (не)допустиме. Аналізується вплив статевовікових і поколінських характеристик, а також «стажу» проживання в Харкові на пермісивність або ветивність сприйняття конкретною групою харків'ян тих чи інших соціальних явищ. Окремо вивчається питання зв'язку між поколінськими, віковими і «стажевими» показниками. Підкреслюється, що знання (в разі статті - знання про пермісивність або ветивність того чи іншого явища, знання про його природу і суть) є продуктом соціального порядку або порядків, у виробництві і відтворенні якого брав участь агент, що відбивається в його біографії, «стажі», соціальному статусі. Акцент у статті робиться на співвідношенні насильницьких і ненасильницьких порушень, приватних і публічних порушень, «тілесних» і «позатілесних» порушень. Сприйняття різними соціально-демографічними групами інтерпретується як складне багатовимірне явище пермісивності і ветивності. Формулюється висновок про специфіку факторної зумовленості соціального продукування знання на прикладі поколінських і статевовікових чинників.</p> 2020-01-16T13:50:16+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/15280 Відчуття щастя в самооцінках українців 2020-01-16T14:03:57+02:00 Oleh Borodenko olegborodenko9@gmail.com <p>Щастя розглядається як важлива соціологічна категорія. Починаючи з Аристотеля, щастя традиційно концептувалось в європейській рефлексії як головна мета людського життя, як результат розвитку людини (евдемонічне трактування). Разом із тим, в історії соціології сформувалося спрощене розуміння щастя як суб'єктивного комплексу відчуттів (гедоністичне трактування). У статті акцентовано увагу на актуальності проблематики щастя як предмета соціологічних досліджень. Концепт щастя осмислюється як особливо значущий, ключовий показник, що поєднує в собі суб'єктивні та об'єктивні характеристики життєвого світу людини як невід'ємної складової соціуму. Оцінюються сучасні емпіричні методики, які дозволяють вийти на новий рівень розуміння ролі щастя в житті людини. Стаття містить результати вторинного аналізу соціологічних вимірювань щастя, проведених в Україні в останні роки, в тому числі в контексті вивчення цінностей і ціннісних орієнтацій. Згідно з результатами досліджень, негативні події, що відбуваються в Україні протягом останнього періоду, не мали прямого впливу на самооцінки відчуття щастя, що може пояснюватися несформованістю «концепту щастя» в українців (Є. Головаха), а також превалюванням сімейних цінностей в загальній ієрархії цінностей. Публікуються та аналізуються результати анкетного опитування, проведеного на кафедрі соціології Чорноморського національного університету імені Петра Могили в травні 2018 року. Згідно з отриманими даними, переважна більшість жителів трьох центрів Причорноморського регіону (Миколаїв, Одеса, Херсон) вважає себе щасливими людьми. Разом з тим, відчуття щастя у жителів регіону обумовлюється більшою мірою особистими факторами і не пов'язане безпосередньо з благополуччям суспільства, що можна розцінювати як досить небезпечну тенденцію, один із симптомів наростаючої атомізації суспільства.</p> 2020-01-16T14:02:15+02:00 ##submission.copyrightStatement##