Інтеграція українських вимушених мігрантів на ринку праці Європи: просторові закономірності, структурні бар’єри та наслідки для людського капіталу

Анотація

У статті здійснено суспільно-географічний аналіз закономірностей інтеграції українських вимушених мігрантів на ринку праці країн Європи в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України. Теоретичну основу дослідження становлять концепція людського капіталу (G. Becker, T. Schultz), теорія сегментованого ринку праці (P. Doeringer, M. Piore) та інституційно-порівняльний підхід до аналізу трудової інтеграції (R. Ortlieb, L. Knappert). Емпіричну базу формують дані масштабного опитування UNHCR (понад 6000 спостережень, середина 2025 року) у поєднанні зі статистикою Євростату та ОЕСD. Для виявлення чинників зайнятості та якості трудової інтеграції використано лінійні імовірнісні моделі з робастними стандартними помилками.Встановлено, що загальний рівень зайнятості українських вимушених мігрантів віком 20–64 роки у Європі становить 57 %, що на 22 відсоткові пункти (в.п.) нижче за відповідний показник для громадян приймаючих країн. Виявлено виражену географічну диференціацію: найвищі показники демонструють сусідні та географічно близькі до України держави – Естонія (72 %), Угорщина (71 %), Польща (68 %), тоді як Швейцарія (29 %), Норвегія (37 %) та Данія (39 %) належать до групи з найнижчими рівнями. Доведено, що ці відмінності зберігаються незалежно від індивідуальних характеристик мігрантів, що свідчить про визначальну роль структури ринку праці, інституційного середовища та інтеграційної політики приймаючої країни.

Особливу увагу приділено феномену невідповідності кваліфікацій (skill mismatch): майже 60 % зайнятих вимушених мігрантів працюють нижче свого фахового рівня, а медіанний розрив у заробітній платі порівняно з місцевим населенням сягає 40 %. На відміну від загального рівня зайнятості, який поступово зростає з тривалістю перебування, невідповідність кваліфікацій не зменшується з часом, що вказує на структурний, а не лише адаптаційний характер проблеми. Ключовими чинниками кваліфікаційної невідповідності визначено зміну сектору зайнятості після переміщення (−29 в.п.), а також труднощі з визнанням іноземних дипломів, брак вакансій за фахом та дискримінацію на ринку праці – кожен із цих бар’єрів знижує імовірність кваліфікованої зайнятості на 11–19 в.п. Розраховано, що усунення виявлених бар’єрів може забезпечити приймаючим країнам щорічний приріст ВВП до 0,7 %. Наголошено, що збереження і розвиток компетентностей вимушених мігрантів навіть у межах зайнятості за кордоном є важливим ресурсом для повоєнного відновлення України. Сформульовано практичні рекомендації щодо вдосконалення інтеграційної політики у сферах мовної підготовки, визнання кваліфікацій та інституційної підтримки зайнятості.