Часопис соціально-економічної географії

Трубопровід Dakota Access (DAPL): Суперечності політичної географії

George W. White — 2021-12-08

Трубопровід Dakota Access (DAPL), побудований у 2016-2017 роках, є лише одним з численних енергетичних трубопроводів у США. Вплив даного трубопроводу на навколишнє середовище, як і інших, є потужним, важливим та викликає занепокоєння. Однак протидія DAPL стала більш разючою, ніж протидія іншим трубопроводам, та навіть сягнула національного і міжнародного рівнів. Крім огляду суперечливих розмов та розповідей деяких акторів, що брали участь у DAPL дебатах, існують інші способи застосувати теорію та пояснити, чому саме DAPL стала гарячою політичною проблемою або ймовірно важливість даного питання скороминуща. Дана стаття надасть теоретичне тлумачення, хоча вона має різну генеалогію, деякі діаметрально протилежні одна одній, до того ж вони не були застосовані у реальній ситуації. Обачно використовуючи теорію до суперечок навколо DAPL, ця стаття прагне одночасно пояснити суперечки навколо DAPL та підкреслити деякі нюансні концепції, що складають теорію публікації.

Концепція туристичних потоків і географія туризму

Олександр Король — 2021-12-08

Здійснено критичний аналіз основних концепцій географії туризму, та встановлено, що найпопулярніші з-поміж них присвячені місцям призначення туристів, що правильно для рекреації, а для туризму – наполовину хибне через однобокість, адже ігнорується звичне середовище, звідки походить турист, де, власне, і формуються рекреаційні потреби, які лише потім задовольнятимуться в дестинаціях. Щоби уникнути цього недоліку, запропоновано розглядати туризм як форму міграції населення через туристичні потоки, які з’єднують місця походження та призначення туристів, що дозволяє побачити це явище цілісно. За теоретико-методологічний фундамент обрана парадигма поведінкової географії, яка розглядає територіальну поведінку людей через їхні життєві лінії, які в туризмі постають як туристичні поїздки. При цьому має значення масова поведінка як односпрямовані численні поїздки, що формують туристичні потоки. Розкривається діалектичний характер туристичного потоку, коли місця походження та призначення туристів єднає механічний рух людей, який заснований на протиставленні тимчасового перебування в дестинації постійному мешканню у звичному середовищі.

Як головне авторське бачення, запропонована та обґрунтована концептуальна модель формування та розподілу міжнародних туристичних потоків у географічному просторі, яка актуальна й для внутрішнього туризму. Вона побудована на висвітленні апперцепції звичного середовища через формування динамічних стереотипів, а також на основі запропонованих базових туристичних мотивів. До них віднесені: мотив міграції, комфорту, контрасту, естетики. Мотив міграції, який виштовхує туристів зі звичного середовища, узгоджується з відомою концепцію ескапізму як втечею від рутини повсякденності. Мотив контрасту, що притягує до відмінних від звичного середовища місць призначення, знаходить своє відображення в інверсійні поведінці туриста, запропонованій Грабурном. Ці мотиви отримали обґрунтування на основі динамічних стереотипів І. Павлова, що викрило ланку, якої бракувало для розуміння мотиву комфорту. На основі цих мотивів, об’єднаних в мотиваційну систему, що структурована за такими географічними складовими туристичного потоку, як звичне середовище і дестинації, на тлі таких властивостей географічного простору, як протяжність і строкатість, запропонована концептуальна модель територіальної поведінки людей у модусі туриста.

Геологістичні аспекти залізничних пасажирських перевезень в Україні

Олег Шаблій — 2021-12-08

У статті проаналізовано пасажирське господарство української залізниці в контексті далекого та приміського сполучень. Основою дослідження у далекому сполученні виступає частка певних категорій (нічних швидких, регіональних, нічних експресів, швидкісних експресів Інтерсіті+ та Інтерсіті).

Особливу увагу зосереджено на відстані нічних швидких поїздів понад 1000 км у межах України. Регіональні маршрути виділені за протяжністю і трасуванням у різних економічних районах. Це сприяє виділенню міст у близьких регіонах, між якими немає прямого сполучення. Для характеристики швидкісних поїздів категорії Інтерсіті+ використано показники швидкості, що дозволяє визначити найкращі маршрути за швидкістю. Також виявлено причини повільного руху окремих швидкісних експресів. У матеріалі наведено різницю категорій Інтерсіті+ та Інтерсіті. Коротко згадується лишень один із класу нічних пасажирських поїздів, що вважається найбільш мальовничим із туристичної точки зору.

Детально описано приміське сполучення після відновлення пасажирського руху на початку літа 2020 року. Найголовнішим показником цього аналізу є кількість пар приміських поїздів, що були призначені до перевезень. У табличному форматі подано станції у кожній області, із яких здійснюється рух до кінцевих точок. Під час написання статті було досліджено найбільші пасажиромісткі точки за кількістю рейсів приміського транспорту й виділено їх адміністративно-територіальне підпорядкування до певних одиниць. Крім того, наведено області з доволі малим рухом приміських поїздів і причини цього соціально-економічного явища. Визначено проблему видовжених маршрутів, що обслуговують малозаселені райони, особливо в областях на півдні України. На прикладі найбільшого за протяжністю приміського сполучення запропоновано суспільно-географічний підхід до зменшення кількості зупинок.

Тенденції зміни людності Львівської області у ХІХ – ХХІ століттях

Ірина Гудзеляк — 2021-12-08

У статті характеризуються тенденції зміни людності Львівської області з 1857 р. по наш час. Проаналізовано праці географів та інших вчених з даної проблематики, які були опубліковані раніше. Емпіричною базою дослідження були матеріали переписів населення Австрійської імперії 1857 р., Австро-Угорської імперії – 1869, 1880, 1890, 1900, 1910 років, польських переписів 1921 та 1931 років, радянських – 1959, 1970, 1979, 1989 років і Всеукраїнського перепису 2001 року. Головним методом дослідження є історико-географічний, який дозволив провести аналіз людності в сучасних границях Львівської області з початку 1857 р.

В динаміці людності Львівської області виділяються два етапи: тривалого зростання до 1993 р. і подальшої депопуляції після 1993 р. Різні темпи зростання є підставою для виокремлення у складі цих етапів семи періодів зміни людності. У першому періоді (1857-1910 рр.) кількість населення області збільшилась, наприклад у 1869 р. на 102 тис. осіб порівняно з 1857 р. Середньорічний темп приросту у 1869-1880 роках становив більше, ніж 2 %. Другий період (1910-1921 рр.) відзначався депопуляційними процесами у результаті значних демографічних втрат у Першій світовій війні та національно-визвольній боротьбі українського народу. Для третього періоду (1921-1939 рр.) характерне зростання людності. Львівська область відзначалася достатньо високим приростом, вона не зазнала втрат внаслідок Голодомору в Україні 1932-1933 рр. Четвертий період (1939-1946 рр.) – це роки найбільших темпів депопуляції, через Другу світову війну 1939-1945 рр., коли щороку кількість населення скорочувалась на понад 4 %. П’ятий період (1946-1993 рр.) характеризується приростом людності регіону. Особливо швидкими темпами зростала кількість міського населення, тоді як в сільській місцевості скорочення кількості населення почалося вже у 1950 р. Шостий період (1994-2009 рр.) відзначається найвищими темпами депопуляції. Упродовж цього періоду майже 80 % загального зменшення кількості населення в області зумовлено негативним міграційним сальдо. Упродовж сьомого періоду (2010-2021 рр.) Львівська область демонструє більш сприятливі демографічні тенденції, порівняно з загальнонаціональними. Темпи депопуляції уповільнилися: у 2013-2017 рр. кількість населення області щорічно скорочувалась лише на 0,08 %, тоді як в Україні – на 1,7 %. Загалом, головною причиною скорочення кількості населення області є значні міграційні втрати упродовж декількох десятиліть ХХ-ХХІ ст.

Сучасні трансформаційні процеси в системі розселення Запорізької області в результаті реформування адміністративно-територіального устрою

Ксенія Кобець — 2021-12-08

В статті визначені сучасні трансформаційні процеси в системі розселення Запорізької області в результаті реформування адміністративно-територіального устрою. В ході створення територіальних громад та укрупнення районів відбулася функціональна трансформація системи розселення не тільки в регіоні, а й країні в цілому. Саме функціональна трансформація впливає на умови життя та праці жителів поселень.

В ході дослідження проаналізовано об’єднання територіальних громад в Запорізькій області після завершення реформи децентралізації, розраховано показники щільності населення, поселень та середньої кількості поселень в територіальних громадах по районах Запорізької області. Визначено, що досліджуваний регіон посідає п’яте місце в Україні за кількістю об’єднаних територіальних громад. Проведено порівняльний аналіз територіальних громад регіону за чисельністю, щільністю населення, площею території та щільністю поселень. Визначено, що майже 65% всього населення області припадає на п’ять територіальних громад. Більше третини всіх територіальних громад Запорізької області мають чисельність населення від 5 до 10 тис. осіб. В регіоні переважають громади з площею території 100-200 км² та 200-300 км². В роботі проведений кластерний аналіз громад за показниками площі, кількості, щільності населення та поселень, а також кількістю сільських рад, що об’єднались. В процесі дослідження були розраховані коефіцієнти концентрації населення в новостворених районах за допомогою яких можна побачити розподіл населення за територіальними громадами у відношенні до загальної рівномірності населення території районів. Виділені територіальні громади з найбільш рівномірним та нерівномірним заселенням території.

В роботі охарактеризовано проблеми функціонування громад з точки зору розселення. Визначено територіальні громади, які було утворено без врахування доступності публічних послуг для всіх населених пунктів громади. Виділено громади, що зазнали об’єднання великої кількості місцевих рад. Також було виявлено громади, в яких відбувся певний розрив функціональних зв’язків між поселеннями, які були відділені від основної частини території колишніх районів.

Атласна інформаційна система природної і культурної спадщини України: досвід створення та перспективи розбудови

Катерина Поливач — 2021-12-08

У статті розглянуто основні концептуальні та методичні підходи та практичний досвід зі створення атласної інформаційної системи природної та культурної спадщини України (АІС ПіКС) та окреслені напрями її перспективної розбудови. Під АІС ПіКС розуміється проблемно-орієнтована система, що створюється як програмно-технологічний і інструментальний засіб для вирішення завдань зі збору, оброблення, аналізу та представлення просторово-координованих даних, атрибутивної та мультимедійної інформації про наявність, охорону, збереження та використання об’єктів та територій ПіКС, умови і середовище їх розміщення на заданих просторових рівнях з розширеними можливостями геовізуалізації, просторово-статистичного аналізу, інтерактивності та доступності її ресурсів.

На першому етапі своєї розбудови АІС ПіКС знайшла відображення у вигляді відповідних блоків електронного Атласу «Населення України та його природна і культурна спадщина» (далі – Атлас). Серед багатьох науково-прикладних завдань, які вирішувалися при цьому, акцентується увага на дослідженнях їх тематичної складової, серед них – теоретичне розроблення компонентної структури та змістового наповнення АІС ПіКС, розвиток понятійно-термінологічного апарату, аналіз та відображення різної просторово-часової інформації тощо. Інвентаризація (формування інформаційної бази даних) АІС ПіКС здійснювалась в умовах наявності величезної кількісті потенційних об’єктів картографування, неефективно функціонуючої державної системи обліку об’єктів та територій ПіКС та необхідності доповнення існуючих переліків даними щодо просторової локалізації об’єктів картографування, візуалізації топографічного розташування та необхідної атрибутивної (описової) інформації.

Необхідність представлення широкого спектру даних з суміжних з географією сфер (в першу чергу, культури) потребувало пошуку нових концептуальних підходів, методичних рішень і відповідних інформаційних джерел. В результаті були створені перші в Україні спеціалізовані тематичні карти етнокультурної, релігійної і науково-технічної спадщини, що становить наукову новизну Атласу. Також вперше було здійснено розроблення культурно-ландшафтного районування України, карта якого стала головним сюжетом вступного розділу Атласу.

Перспективи подальшого розвитку АІС ПіКС можуть бути пов’язані, серед іншого, з поглибленням регіонального аспекту тематичних досліджень, створенням комплексних електронних атласів (та, відповідно, АІС) ПіКС географічних або історико-географічних регіонів, адміністративних областей та окремих міст.

Партиcипаторне бюджетування: поточний досвід, особливості впровадження та розвитку в регіоні

Наталія Дук — 2021-12-08

У статті розглянуто сучасний стан та особливості впровадження партисипаторного бюджетування у містах Дніпропетровської області. Встановлено, що бюджет участі впроваджується у містах обласного рівня, і лише в одному місті районного рівня. На основі створеної базу даних розроблені карти та проведено оціночну класифікацію міст області на комплексом показників, що характеризують обсяги фінансування, активність громадян, ступінь та динаміку реалізації проектів. Міста об'єднані у п’ять груп, які відрізняються особливостями, рівнем та ефективністю впровадження партисипаторного бюджетування. Очікувано найуспішнішими виявились найбільші міста області Дніпро і Кривий Ріг. Означені позитивні риси, а також проблеми впровадження бюджету участі та дослідження цього процесу.