ВЕРНЕР ЄГЕР: КОНЦЕПЦІЯ «ТРЕТЬОГО ГУМАНІЗМУ»
Анотація
У статті розглядається розвиток класичної гуманістичної традиції в німецькій думці ХХ століття та головний діяч цієї традиції – Вернер Єгер. Автори аналізують ситуацію у німецькому антикознавстві на початку ХХ ст. і доходять висновку, що німецький проєкт класичної філології, Altertumswissenschaft, опинився в кризовому стані в цей час. Єгер і його однодумці запропонували вихід з цієї кризи за допомогою концепції «третього гуманізму». «Третій гуманізм» став значним явищем у духовному русі початку ХХ ст. в Європі. Єгер називає цей гуманізм «третім», тому що вважає першим – гуманізм Відродження, а другим – німецький гуманізм XVIII-XIX ст. Основним принципом «третього гуманізму» є переконання, що антична культура не просто відчутно вплинула на народи наступних епох, а й стала вічним зразком культури для всього людства. Гуманізм – це традиція, якою античність може дати нам поштовх до збереження «незмінних цінностей», втілених у грецькій культурі. Єгер також аналізує вплив античного гуманізму на середньовічних християнських мислителів і стверджує, що вони спираються на античну політичну філософію у своєму вченні про церкву. Автори пояснюють той факт, що концепція Єгера довгий час не була широко відомою, тим, що її хибно пов’язували з нацистською ідеологією в Німеччині 20-х та 30-х років ХХ ст. В статті наводяться аргументи проти такого хибного розуміння третього гуманізму та ідей Єгера в цілому. Кінцеві висновки із статті вказують на те, що концепція третього гуманізму є перспективним напрямком у сучасному антикознавстві, вона також може стати ефективною стратегією культурного розвитку, політикою виховання, яка орієнтується на гуманістичні цілі. Автори також наполягають на тому, що ідеологія третього гуманізму може стати шляхом до вироблення дійсно гуманістичної політики у сучасному світі.
Завантаження
Посилання
Pohonchenkova, O. (2017). Reception studies: a new Classics? Sententiae. 36:2, 133-145.
Berve, H. (1993). Antike und nationalsozialistischer Staat. Über das Studium der Alten Geschichte. Münich: Deutscher Taschenbuch Verlag. 283-299. (In German).
Bey, F. (2020). State Typohumanism and its role in the rise of völkisch-racism: Paideía and humanitas at issue in Jaeger’s and Krieck’s political Plato’. Educational Philosophy and Theory. 54, 1-12.
Briggs, W. (1994). Werner Jaeger. Biographical dictionary of North American classicists. London: Greenwood Press, 306.
Drexler, H. (1937). Der Dritte Humanismus, Ein kritischer Epilog. Auf dem Wege zum nationalpolitischen Gymnasium. B. 10. Frankfurt a. M.: Verlag Moritz Diesterweg, 3-112. (In German).
Horn, C. (2018). Werner Jaeger’s Paideia and his ‘Third Humanism’. Educational Philosophy and Theory. 50:6-7, 682-691.
Jaeger, W. (1936). Classical Philology and Humanism. Transactions and Proceedings of the American Philological Association. 67, 363-374.
Jaeger, W. (1933). Die Erziehung des politischen Menschen und die Antike. Volk im Werden. 1, 43-48. (In German).
Jaeger, W. (1962). Early Christianity and Greek Paideia. Cambridge (Mass.): Cambridge University of Chicago Press.
Landfester, M. (1995). Die Naumburger Tagung “Das Problem des Klassischen und die Antike”. Altertumswissenschaft in den 20er Jahren. Neue Fragen und Impulse. Stuttgart: F. Steiner, 11-40. (In German).
Pohle, R. (2017). Platon als Erzieher. Platonrenessance und Antimodernismus in Deutschland (1890–1933). Göttingen: Wandenhoeck & Ruprecht. (In German).
Spranger, E. (1922). Der gegenwärtige Stand der Geisteswissenschaften und die Schule. Leipzig-Berlin: B. G. Teubner. (In German).
Авторське право (c) 2022 Володимир Прокопенко , Олексій Воробйов
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).