МОРАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ Т. АДОРНО: ВІД КРИТИЧНОЇ ТЕОРІЇ ДО СУЧАСНОЇ ПРАКТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ

Анотація

Завданням філософії, за думкою Адорно, є усвідомлення всезагального та необхідного. Не зважаючи на розвінчання понятійності як такої в «негативній філософії», Адорно залишається в рамках модерного проєкту. З цієї принциповості, а також з оригінальності, парадоксальності його мислення народжується цікава констеляція етичних міркувань, концептів моральної філософії, що можна поєднати в певну модель практичної раціональності. Ця конструкція пропонується до уваги в даній статті як конструкція практичної філософії німецького критика. Ідеї, що представлені в його моральній філософії осмислюються в перспективі розгорнення проблематики нормативного ядра критичної теорії від першого покоління Франкфуртської школи через дискурсивну етику до сучасної критичної філософії. В статті показано розходження в обґрунтуванні належного між адорнівською філософією та дискурсивною етикою як розходження стосовно можливостей реалізації нормативності в формальних умовах комунікації. Позиція Адорно із збереженням кантіанських засад висвітлює те, навколо чого розгортується критика та нові формулювання дискурсивної етики. Адорно акцентує увагу на амбівалентності універсального в моральному мисленні, через встановлення «внутрішньої діалектики моралі». Він виступає проти абстрактності, формальності, що приховує за собою підпорядкування всього різноманіття та різнобічного своєрідність життя тотальній раціональності. Замість цього він пропонує поняття людяності, гуманності. Абстрактність є рисою визначення моралі через закон, що вимагає рівного відношення до всіх, яке виводиться абстрактними процедурами розуму, Адорно ж підкреслює імпульсивність, тобто саме те, що товкає до морального рішення. Діалектика моралі Адорно розгортається між імпульсом, відчуттям солідарності, живого відношення до існування з Іншими, та абстрактним принципом моралі із ключовим обґрунтуванням рівності та автономії. В результаті між цими модусами мислення про моральне встановлюється взаємозв’язок, індивідуалістичний модус є джерелом морального, але через рефлексію морального досвіду, етичні установки критики і пильності універсалізм та загальність не мають рис формального та зовнішнього. Дві сторони питання, що наявні в діалектиці морального за Адорно, імпульс і принцип поєднуються як теоретичний аспект, обґрунтування та практичний – застосування. Відтак висвітлюється ключова проблема для протистояння між універсалізмом та контекстуалізмом – гармонізація правильності як морального закону та блага як етичної установки.